Справа № 554/11224/24 Номер провадження 22-ц/814/1805/25Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
03 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.05.2024 він звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому просив: визнати протиправними дії та бездіяльності ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.01.2018 року перерахунку основного розміру пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2024 № ФП63453/6241 про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2020; зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2018 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2024 №ФП63453/86241 про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018, виходячи з 80% грошового забезпечення, та провести виплати без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат та подальших підвищень.
Полтавський окружний адміністративний суд у справі №440/5876/24, 07.08.2024 ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.04.2024 №63453/6241 про розмір грошового забезпечення. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.04.2024 №63453/6241 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 26.07.2024.
Головне управління ПФУ в Полтавській області листом від 12.08.2024 №114755-13599/Г-02/8-1600/24 повідомило, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 по справі №440/5876/24 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.04.2024 №63453/6241 про розмір грошового забезпечення та нараховано доплату пенсії за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 року в сумі 121281.00 грн. Доплата за період з 01.04.2019 року по 31.07.2024 року відсутні.
Рішення суду, як зазначає відповідач, виконане в межах покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Одночасно зазначивши, що виплата коштів на виконання судових рішень здійснюватиметься в порядку черговості в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Проте зазначено, що судове рішення не виконане відповідачем в повному обсязі станом на даний час.
Даними діями, які Полтавський окружний адміністративний суд визнав протиправними, відповідач спричинив ОСОБА_1 моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він, як фізична особа, зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв'язку з порушенням його прав людини, викликало у нього сильні негативні почуття, які змінюються одне одним: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю та гніву.Спричинену моральну шкоду оцінює в 20 000 грн.
Просив стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю органом державної влади, суму у розмірі 20000 грн .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що саме даними діями, які Полтавський окружний адміністративний суд визнав протиправними, відповідач спричинив йому моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він, як фізична особа, зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв'язку з порушенням його прав людини, гарантованих йому Конституцією України та чинними міжнародними договорами, що викликало в останнього сильні негативні почуття, які змінюються одне одним: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю та гніву.
Також місцевим судом не було враховано наявність очевидних порушень прав позивача на отримання пенсії, як єдиного доходу, наявну очевидну вину відповідача у позбавленні ОСОБА_1 джерела існування (пенсії).
Зауважено, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам і завжди викликає у людини негативні емоції.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ПФУ в Полтавській області посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 20000 грн. 00 коп. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що Полтавський окружний адміністративний суд у справі №440/5876/24, 25.06.2024 ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.04.2024 №63453/6241 про розмір грошового забезпечення.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.04.2024 №63453/6241 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 26.07.2024.
Як вбачається з листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 12 серпня 2024 року рішення суду виконано в межах покладених на ГУ ПФУ в Полтавській області зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства. Так проведено нарахування доплати пенсії за рішенням суду за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 в сумі 121281, 00 грн. Доплата за період з 01.04.2019 по 31.07.2024 відсутня. Зазначено, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Виплата коштів на виконання судових рішень здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. (а.с. 14)
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування та їх посадовими особами визначені статтями 1173, 1174 ЦК України.
Згідно із приписами частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Тобто, відповідно до положень статей 1173, 1174 ЦК України зобов'язання з відшкодування моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Лише за сукупності усіх складових цивільного правопорушення настає відповідальність держави незалежно від вини цих органів/посадових або службових осіб.
У справах про відшкодування моральної шкоди у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду від 05 грудня 2022 у справі №214/7462/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 вказала, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.
У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року визнано протиправність дій ГУ ПФУ в Полтавській області та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням грошового забезпечення.
На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Полтавській області добровільно 26 липня 2024 року здійснило розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії пенсіонеру ОСОБА_1 за період з січня 2018 року по березень 2019 року.
В листі від 12 серпня 2024 року, адресованому, позивачу зазначено, що виплати будуть проведені відповідно до наявних бюджетних асигнувань.
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про стягнення моральної шкоди 14 жовтня 2024 року.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
До предмета доказування в даній справі відноситься доведення позивачем спричинення йому моральної шкодим внаслідок протиправних дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При оцінці обставин справи суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач добровільно, на виконання рішення суду, провів розрахунок на доплату та встановив розмір доплати за період з січня 2018 року по березень 2019 року. Доплата з 01 квітня 2019 року по 31 липня 2024 року відсутня.
Також, колегія суддів враховує хронологію подій, а саме, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області зі зверненням про перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 29 квітня 2024 року - 15 травня 2024 року, у подальшому в цьому ж місяці подав позовну заяву до Полтавського окружного адміністративного суду. 25 червня 2024 року судом ухвалено відповідне рішення, яке було виконано в часині здійснення перерахунку одразу після набрання законної сили.
До суду з позовному про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 звернувся 14 жовтня 2024 року, тобто через 2 місяці після набрання рішення законної сили.
При цьому, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю ГУ ПФУ в Полтавській області та моральною шкодою.
Так, при дослідженні доводів викладених у позовній заяві та апеляційній скарзі колегія суддів звертає увагу, що вони мають загальний характер, не зазначено в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків, настання певних негативних наслідків, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
У свою чергу саме по собі посилання на норми національного та міжнародного законодавства, без надання доказів на підтвердження позовних вимог, не може свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Суд критично ставиться до твердження апелянта про те, що він був позбавлений єдиного джерела існування, оскільки відповідачем на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 440/5876/24 здійснено донарахування пенсії з січня 2018 року по березень 2019 року. Доплата з 01 квітня 2019 року по 31 липня 2024 року відсутня. Тобто позивач не був позбавлений пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2025 року - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2025 року
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук