Справа № 914/1174/2012
Провадження № 22-ц/4808/643/25
Головуючий у 1 інстанції ПОСОХОВ І. С.
Суддя-доповідач Максюта
22 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів Баркова В.М., Томин О.О.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий Олег Васильович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Посоховим І.С. 19 лютого 2025 року, повний текст якої складено 27 лютого 2025 року, повний текст якої складено 03 березня 2025 року,
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заяву мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2013 року рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25.07.2012 року скасовано та ухвалено нове. Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Суд стягнув на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору № 010/14-10-597G109 від 20.08.2007 року, що становить 445 394,13 грн. В погашення кредитної заборгованості звернуто стягнення на п'ятикімнатну квартиру загальною площею 154,3 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 та на нежитлове приміщення № 3 (магазин), розташоване по АДРЕСА_1 , а також судовий збір у сумі 3 441 грн.
Своє зобов'язання перед банком вона виконала, сплативши на користь стягувача 445394,13 грн боргу та 30 600 грн виконавчого збору на користь держави.
Заявник вважає, що відкриття приватним виконавцем Безруким О.В. 15 червня 2021 року виконавчого провадження № 65815802 призвело до фактичної зміни рішення суду по суті і фактично зводиться до трактування та роз'яснення рішення на користь стягувача у справі та зміни резолютивної частини рішення, ухваленого апеляційним судом Івано-Франківської області від 11 вересня 2013 року по справі № 914/1174/2012.
Твердження приватного виконавця про те, що ним здійснено перерахунок заборгованості в доларовому еквіваленті та посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц, де зазначено, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), є невірним.
Даний тип правовідносин висвітлений у постанові Верховного Суду від 21.06.2017 року у справі №910/2031/16, у якій зроблено висновок, що якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті та передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог).
У зв'язку з чим просила визнати виконавчий документ, виданий 13 листопада 2013 року Снятинським районним судом Івано-Франківської області у справі № 914/1174/2012, таким, що не підлягає виконанню та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукого О.В. закрити виконавче провадження № 65815802 у зв'язку із повним його виконанням (а.с.40-41, том 8).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2025 року у задоволенні заяви відмовлено (а.с.71-73, том 8).
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права.
Зазначає, що рішенням від 11 вересня 2013 року апеляційний суд Івано-Франківської області визначив склад заборгованості, а саме: тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та пеню в іноземній валюті та у гривневому еквіваленті станом на 21 березня 2012 року та загальну суму, що підлягала стягненню - 445 394,13 грн. Натомість, рішення про стягнення заборгованості у валюті договору (доларах США) судом не ухвалювалося.
На виконання рішення апеляційного суду Снятинським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист №914/1174/2012 від 13 листопада 2013 року, що знаходився на виконанні Снятинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.
14 грудня 2015 року стягувачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подана до апеляційного суду Івано-Франківської області заява про роз'яснення рішення апеляційного суду від 11 вересня 2013 року, посилаючись на те, що дане рішення позивачу незрозуміле стосовно того, яку саме суму та валюту було присуджено до стягнення при ухваленні даного рішення.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 квітня 2016 року в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про роз'яснення рішення суду від 11 вересня 2013 року відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви суд вказав, що рішення викладено чітко і зрозуміло, зокрема зазначено, в якій саме валюті і у якому розмірі стягнено заборгованість - 445 394,13 грн.
Ухвала апеляційного суду є чинною і обов'язковою до виконання.
В подальшому ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04.10.2018 року проведено заміну стягувача за виконавчим листом №914/1174/2012 від 13.11.2013 року із ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТзОВ ФК «Форінт».
Постановою державного виконавця у виконавчому провадженні №41576255 від 17 вересня 2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою. Згідно із постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, по даному виконавчому листу стягнуто та перераховано стягувачеві 445 394,13 грн боргу та 44 539,41 грн виконавчого збору.
Враховуючи викладене, заборгованість згідно рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2013 року нею сплачена в повному розмірі, що вказує на те, що свої зобов'язання перед стягувачем вона виконала. Відтак, підстав для продовження виконавчого провадження (відкриття нового виконавчого провадження), не існує.
Також наголошує, що в межах виконавчого провадження №41576255 стягнення з неї заборгованості проводилось в національній валюті і ніяких перерахунків у долари США виконавцем не виконувалися. При цьому, облік заборгованості виконавчою службою в іноземній валюті не здійснювався і у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 17 вересня 2019 року залишок заборгованості в доларах США не визначався і не вказувався. Будь-які розрахунки, що підтверджують залишок заборгованості в розмірі 38793,42 долари США, в матеріалах справи також відсутні. Отже, заборгованість у зазначеному розмірі не може вважатися безспірною і не може стягуватися в межах виконання судового рішення в даній справі.
За таких умов, відображення в постанові приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї заборгованості по кредиту в сумі 35 178,31 доларів США, 3499,96 доларів США - заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами та 11,15 доларів США пені суперечить вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не відповідає резолютивній частині рішення апеляційного суду від 11 вересня 2013 року.
За наведених підстав просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким визнати виконавчий лист №914/1174/2012 таким, що не підлягає виконанню (а.с.79-81, том 8).
Позиція інших учасників справи
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» подано відзив на апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване судове рішення таким, що ухвалено у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, законним та обґрунтованим. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду залишити без змін (а.с.107-110, том 8).
Іншими сторонами відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
У судове засідання не з'явилися особи, які беруть участь у справі, про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у їх відсутності.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2013 року скасовано рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25.07.2012 року у справі №914/1174/2012 та ухвалено нове, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь банку заборгованість за кредитним договором №010/14-10-597G109 від 20.08.2007 року, яка складається з: 52115,4 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті 416532,33 грн.; 3499,96 доларів США, що становить 27973,43 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами; 115,15 доларів США пені, що становить 888,37 грн., а всього 445394,13 грн. В погашення даної заборгованості також суд звернув стягнення на п'ятикімнатну квартиру загальною площею 154,3 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , та на нежитлове приміщення №3 (магазин), розташоване за тією ж адресою, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною названих об'єктів, яка складеться на момент продажу цих об'єктів нерухомого майна згідно їх експертної оцінки а.с.128-133, том 2).
На виконання рішення Снятинським районним судом Івано-Франківської області 13 листопада 2013 року видано виконавчий лист, строк пред'явлення якого до виконання - до 11 вересня 2014 року (а.с.147, том 2).
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції від 17 січня 2014 року відкрито виконавче провадження №41575693 з виконання виконавчого листа №914/1174/2012 (а.с.149, том 2).
В подальшому, ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.04.2016 року в задоволенні заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про роз'яснення вищевказаного рішення апеляційного суду відмовлено (а.с.62-64, том 3).
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції від 30 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження №52069631 з виконання виконавчого листа №914/1174/2012 (а.с.90, том 4).
Згідно Договору від 11.04.2018 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», останнє набуло права вимоги, вказані у Реєстрі кредитних операцій до відступлення, щодо кредитних договорів (а.с.92-98, том 4).
Згідно Договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 11.04.2018 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» права вимоги за іпотечним договором іпотекодавця ОСОБА_1 (а.с.99-105, том 4).
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2018 року замінено стягувача за виконавчим листом №914/1174/2012, виданим Снятинським районним судом 13.11.2013 року в даній справі, тобто ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», у виконавчих провадженнях №41575693 та №52069631 (а.с.136-137, том 4).
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції від 16.11.2018 року згідно зазначеної ухвали суду замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (а.с.3, том 5).
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції від 13.11.2019 року відкрито виконавче провадження №60093916 з виконання виконавчого листа №914/1174/2012 від 13.11.2013 року (а.с.63-64, том 5).
Встановлено також, що згідно довідки Снятинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області №12.10-36/625 від 04.12.2019 року по виконавчому листу №914/1174/2012 від 13.11.2013 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Форінт» (правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») оплачено 445394,13 грн боргу та 30600 грн виконавчого збору на користь держави. Згідно виконавчого провадження №60093916 боржницею оплачено виконавчий збір в сумі 13939,41 грн на користь держави (а.с.62, том 5).
Ухвалою Снятинського районного суду від 27.01.2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.07.2020 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа №914/1174/2012 таким, що не підлягає виконанню (а.с.87-88, 166-168, том 5).
Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16.07.2020 року (а.с.21-24, том 6).
13 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківській області Безруким О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60600146 про примусове виконання виконавчого листа №914/1174/2012, виданого 13.11.2013 року.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60600146 про примусове виконання виконавчого листа №914/1174/2012, виданого 13.11.2013 року (а.с.124-125, 171-174, том 6).
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року.
15 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківській області Безруким О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65815802 про примусове виконання виконавчого листа №914/1174/2012, виданого 13.11.2013 року (а.с.7-8, том 7).
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.05.2022 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий О.В., ТОВ «ФК «Форінт» про визнання постанови приватного виконавця ВП №65815802 від 15.06.2021 року протиправною та скасування постанови - відмовлено (а.с.90-91, 180-184, том 7).
Застосовані норми права
В силу положень частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов'язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення в силу вимог статті 14 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 18 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Частиною першою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За відсутністю чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 5 Узагальнення судової практики «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року роз'яснив, що словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі N 2-4671/11.
Зміст ч.2 ст.432 ЦПК України свідчить про те, що матеріально-правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, припинення обов'язку боржника, яке мало місце поза межами виконавчого провадження, у зв'язку з чим у боржника буде відсутній обов'язок з виконання виконавчого листа, виданого на підставі судового рішення.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
За змістом пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ.
Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 49 Закону № 1404-VІІІ у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.
Витрати у зв'язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов'язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Ухвалюючи рішення від 11 вересня 2013 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Апеляційний суд Івано-Франківської області визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом Національного Банку України станом на день ухвалення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зазначено, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, схожі за змістом висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18.
В ухвалі від 30 листопада 2021 року в даній справі Верховний Суд зазначив, що правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що стягнення на підставі виконавчого листа повинно проводитись у доларах США.
Крім того, вказане питання вже неодноразово було предметом судового дослідження в ухвалах Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 січня 2020 року та 25 лютого 2021 року, а також у постановах Івано-Франківського апеляційного суду від 16 липня 2020 року та 09 серпня 2021 року, які набрали законної сили.
Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.09.2013 суму боргу визначено в іноземній валюті (доларах США) з її відображенням еквівалента у гривні за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення.
Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, що у такому разі стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті (доларах США), а не її еквівалент у гривні, який визначений ще й на день ухвалення рішення, а не на день здійснення платежу. Тлумачення рішення суду заявницею ОСОБА_1 є помилковим та не відповідає нормам матеріального закону про виконання зобов'язання.
Таким чином, зазначення у постанові приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження суми боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні, відповідає змісту судового рішення та не свідчить про зміну приватним виконавцем резолютивної частини рішення суду та не свідчить про трактування та роз'яснення рішення суду на користь стягувача.
Разом з тим, як встановлено судами, що зі змісту довідки Снятинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області № 12.10-36/625 від 04 грудня 2019 року, на яку в своїй скарзі посилається ОСОБА_1 , не вбачається, що нею повністю виконано рішення суду від 11 вересня 2013 року, а лише зазначено про сплату боргу в сумі 445 394,13 грн.
Отже, сплата ОСОБА_1 зазначеного у рішенні суду еквіваленту суми боргу у національній валюті у сумі 445 394, 13 грн не є належним виконанням судового рішення та не свідчить про повну відсутність обов'язку боржника у зв'язку з добровільним виконанням рішення суду.
За таких обставин суд, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням викладеного скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки обставини, на які посилається заявник, не знайшли свого підтвердження та неодноразово були предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги зводяться фактично до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Нових доказів до апеляційної скарги ОСОБА_1 не надано, підстави для переоцінки доказів, які наявні в матеріалах справи, відсутні.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.О. Максюта
Судді: В.М. Барков
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 06 червня 2025 року.