05 червня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/16203/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 10.12.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №263 від 16 вересня 2023 року в частині припинення йому всіх виплат грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення з часу відсутності на службі без поважних причин з 17 вересня 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №274 від 27 вересня 2023 року в частині відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 вересня 2023 року №182-РС нижчепойменованих осіб рядового та сержантського складу, які рахуються безпідставно відсутніми, з 27 вересня 2023 року вивести в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення з 01 вересня 2023 року по 30 листопада 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з його пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини внаслідок бойового ураження або дій противника в районі ведення бойових дій, за періоди з 22.03.2023 (поранення); з 05.05.2023 по 08.05.2023; з 29.05.2023 по 31.05.2023; з 30.09.2023 по 13.10.2023; з 29.12.2023 по 04.01.2024, з 20.03.2024 по 01.04.2024;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з його пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини внаслідок бойового ураження або дій противника в районі ведення бойових дій, за періоди з 22.03.2023 (поранення); з 05.05.2023 по 08.05.2023; з 29.05.2023 по 31.05.2023; з 30.09.2023 по 13.10.2023; з 29.12.2023 по 04.01.2024, з 20.03.2024 по 01.04.2024;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого йому обчислена одноразова грошова допомога на оздоровлення за періоди 2023 рік та 2024 рік, індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому одноразову грошову допомогу на оздоровлення за періоди 2023 рік та 2024 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за періоди 2023 рік та 2024 рік у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за періоди 2023 рік та 2024 рік у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати йому додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за періоди з 01.08.2023 по 30.08.2024;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити йому додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. щомісячно, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період 01.08.2023 по 30.08.2024.
Свої позовні вимоги мотивує тим, 22.03.2023 в районі населеного пункту Новобахмутівка, Покровського району, Донецької області, під час ведення оборонних дій, в результаті вогневого зіткнення з противником та ворожого артилерійського обстрілу він отримав поранення, однак всупереч вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відповідач не виплатив йому додаткову винагороду за період перебування на стаціонарному лікуванні.
Крім того, позивач вважає, що відповідач протиправно нарахував та виплатив йому грошову допомогу на оздоровлення у 2023 та 2024 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення індексації. Також відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за періоди 2023 рік та 2024 рік.
Позивач зазначає, що в його діях не було складу злочину в рамках кримінального провадження, на підставі якого відповідачем винесено спірні накази та не виплачувалось грошове забезпечення.
Ухвалою судді від 25.12.2024 відтерміновано вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду з позовом до отримання додаткових доказів, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 13.02.2025 витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 12.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про оскарження наказів від 16.09.2023 №263, від 27.09.2023 №274.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що спірні накази винесені у зв'язку із встановленням за наслідками службового розслідування факту самовільного залишення позивачем військової частини. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до
строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. З огляду на викладене, відповідач вважає безпідставними позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу спірне грошове забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Позивач з 11.11.2022 проходить військову службу за призивом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 13 зворот-14).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.02.2023 №32 позивача з 01.02.2023 призначено на посаду розвідника-кулеметника 9 розвідувальної групи спеціального призначення 11 роти спеціального призначення НОМЕР_2 загону спеціального призначення (а.с. 83).
Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 №15400 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) 22.03.2023 під час виконання бойового завдання в н.п. Новобахмутівка, Покровського району, Донецької області, при веденні оборонних дій, в результаті вогневого зіткнення з противником та ворожого артилерійського обстрілу позивач отримав вибухову травму, цефалгічний синдром з блювотою. Поранення ОСОБА_1 пов'язані з захистом Батьківщини. Факти, які б підтверджували перебування позивача в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час проведення службового розслідування, не виявлено (а.с. 15).
Відповідно до направлення в/ч НОМЕР_1 позивач 01.05.2023 вибув до Запорізького ВМГ в/ч НОМЕР_3 (а.с. 93).
На підставі рапорту тво командира НОМЕР_2 загону спеціального призначення командиром в/ч НОМЕР_1 винесено наказ від 04.05.2023 №1588 про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 (а.с. 80 зворот-82, 89 зворот).
За результатами проведеного службового розслідування (а.с. 85-87) винесено наказ від 04.05.2023 №126, яким позивача визнано таким, що з 04.05.2023 самовільно залишив військову частину, що підтверджується витягом з Книги обліку тимчасово відсутнього та тимчасово прибулого до частини особового складу (а.с. 90-91).
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.05.2023 №132 позивач з 10.05.2023 повернувся у розташування частини, у зв'язку з чим йому з 10.05.2023 поновлено всі види виплат грошового забезпечення, зі сніданку 11.05.2023 зараховано на котлове забезпечення (а.с. 92 зворот).
Відповідно до Виписки №1574 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданої КП «Васильківська центральна районна лікарня», у період з 29.05.2023 по 31.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 17).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 16.09.2023 №263 позивачу припинено всі види виплат грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення з часу відсутності на службі без поважних причин (а.с. 24 зворот).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27.09.2023 №274, винесеним на підставі наказу від 27.09.2023 №182-РС, ОСОБА_1 з 27.09.2023 виведено у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 (а.с. 25).
У період з 30.09.2023 по 13.10.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_4 , на підтвердження чого надано Виписку із медичної карти стаціонарного хворого №4424 (а.с. 18).
13.10.2023 в/ч НОМЕР_4 видано позивачу направлення, відповідно до якого ОСОБА_1 14.10.2023 має прибути до в/ч НОМЕР_1 (а.с. 23).
Відповідно до Довідки ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 13.10.2023 №1760 перенесений позивачем гострий панкреатит (30.09.2023) з тимчасовим порушенням функції, ТАК, пов'язаний з проходженням ним військової служби (а.с. 19).
У період з 29.12.2023 по 04.01.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Чернігівська ЦРЛ» (а.с. 22 зворот).
Відповідно до Виписки №6126 із медичної карти стаціонарного хворого, виданої КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради, у період з 20.03.2024 по 01.04.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 20-22).
05.04.2024 на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 подано рапорт, яким запропоновано скасувати службове розслідування, призначене наказом від 04.05.2023 №1588, у зв'язку з тим, що відповідальна особа не провела його у визначений термін (а.с. 79 зворот).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 10.04.2024 №1695 скасовано наказ від 04.05.2023 №1588, призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 (а.с. 78-79).
За результатами призначеного наказом від 10.04.2024 №1695 службового розслідування уповноваженою особою в/ч НОМЕР_1 складено акт, затверджений 16.04.2024, у якому зазначено, що ОСОБА_1 вчасно не повернувся з лікувального закладу, таким чином безпідставно знаходився поза межами підрозділу в/ч НОМЕР_1 з 01.05.2023 по 09.05.2023, отже позивач вважався таким, що самовільно залишив розташування частини. При цьому, в акті службового розслідування у тому числі зазначено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 16.09.2023 самовільно залишив в/ч НОМЕР_1 , про що свідчить наказ від 16.09.2023 №3253, до дисциплінарної відповідальності його не притягувати. У разі повернення ОСОБА_1 на службу після самовільного залишення частини, запропоновано поновити йому виплату грошового забезпечення (а.с. 73-78).
19.04.2024 командиром в/ч НОМЕР_1 винесено наказ №898 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 , відповідно до якого у зв'язку з тим, що позивач 16.09.2023 самовільно залишив частину його до дисциплінарної відповідальності наказано не притягувати; у разі повернення ОСОБА_2 на службу після самовільного залишення військової частини наказано поновити йому на підставі наказу командира по стройовій частині виплату грошового забезпечення (а.с. 93-94).
14.11.2024 гарнізонною ВЛК в/ч НОМЕР_4 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого прийнято постанову №11335, якою захворювання: гіпертонічна хвороба ІІІ ст., атеросклеротичний кардіосклероз, цукровий діабет ІІ типу, вперше виявлено, легкого ступеню, Z54.0 стан після операції (14.04.2024) з алопластикою грижових воріт по Ліхтенштейну. Стан після перенесеного епідерміту зліва, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. На підставі статті 39-б, 13-б графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 24).
Відповідно до картки особового рахунку за 2023 рік позивачу в період з січня 2023 року по вересень 2023 року нараховувались та виплачувались такі складові грошового забезпечення: посадовий оклад та оклад за вислугу років, виплата до Дня Незалежності, щомісячна премія (лютий-травень, липень-вересень), надбавка за особливості проходження служби, індексація (січень), додаткова винагорода 100 000,00 грн. (виплачена в квітні), додаткова винагорода 30000,00 грн. (виплачена в лютому-березні, травні, липні-вересні), матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (виплачена в серпні). Всього за вказаний період на картковий рахунок позивача перераховано 443191,09 грн. (а.с. 73).
Позивач вважає, що відповідач не вірно нараховував та виплачував йому грошове забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, що початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації (пункт 2 частини першої).
Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із статтею 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир) (пункт 8 розділу І Порядку №260).
При цьому, відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до матеріалів справи позивач є таким, що з 16.09.2023 залишив в/ч НОМЕР_1 , без поважних причин, у зв'язку з чим відповідно до наказу командира від 16.09.2023 №263 йому припинено всі види виплат грошового, продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 20.04.2024 №111 позивачу з 09.03.2024 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення.
Враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, суд вважає, що припинення виплати позивачу грошового забезпечення з вересня 2023 року по листопад 2024 року здійснено відповідачем обґрунтовано.
Щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за час перебування на стаціонарному лікуванні, суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває по сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктами 1, 1-2 якої (у редакції, чинній на момент отримання позивачем поранення) передбачено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Аналогічні по суті положення закріплені в розділі XXXIV Порядку №260.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видачі наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Відповідно до матеріалів справи під час виконання бойового завдання в н.п. Новобахмутівка, Покровського району, Донецької області, позивач 22.03.2023 отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
У зв'язку з отриманим пораненням позивач проходив стаціонарне лікування.
Відповідно до інформації, відображеної у довідці в/ч НОМЕР_1 від 26.02.2025 №486фс, у квітні 2023 року позивач отримав додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. за вересень 2023 року (а.с. 73).
Разом з тим, доводи позивача про наявність підстав для виплати йому вищевказаної винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 05.05.2023 по 08.05.2023, з 29.05.2023 по 31.05.2023, з 30.09.2023 по 13.10.2023, з 29.12.2023 по 04.01.2024 та з 20.03.2024 по 01.04.2024 суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Матеріали справи не містять доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 05.05.2023 по 08.05.2023.
Докази того, що лікування позивача в період з 29.05.2023 по 31.05.2023 пов'язане з пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини, відсутні.
Перебування позивача на стаціонарному лікуванні в інші періоди пов'язане із перенесеним ним гострим панкреатитом (30.09.2023), який відповідно до Довідок ВЛК, ТАК, пов'язаний з проходженням військової служби (а.с. 19, 24).
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. за період з 01.08.2023 по 30.08.2024, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу ХХХIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Таким чином, головною умовою для отримання військовослужбовцями грошової допомоги у розмірі 30 000,00 грн. є виконання ними чітко визначених бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами.
Відповідно до наданої в/ч НОМЕР_1 довідки від 26.02.2025 №486фс позивачу у вересні 2023 року нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн. за серпень 2023 року (а.с. 73).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем у період з вересня 2023 року по 30.08.2024 вищевказаних бойових завдань, як і взагалі виконання ним будь-яких завдань чи навіть службових обов'язків.
Відповідно до наданих сторонами доказів 16.09.2023 позивач самовільно, без поважних причин, залишив розташування в/ч НОМЕР_1 , дані про його повернення на службу - відсутні. З 09.03.2024 позивач виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.
Враховуючи викладене в сукупності, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позову в частині нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 30000,00 грн. за вищевказаний період.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки, суд зауважує, що відповідно до вимог розділу ХХIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Відповідно до наданої в/ч НОМЕР_1 довідки від 26.02.2025 №486фс позивачу у серпні 2023 року нараховано та виплачено вищевказану допомогу (а.с. 73). Докази звернення позивача до відповідача із рапортом про виплату допомоги у 2024 році - відсутні. Крім того, з вересня 2023 року позивачу грошове забезпечення не нараховувалось у зв'язку із самовільним залишенням ним військової служби.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації та раніше виплачених сум, також не можуть бути задоволені, оскільки з вересня 2023 року позивачу грошове забезпечення не нараховувалось у зв'язку із самовільним залишенням ним військової служби. Докази нарахування та виплати вказаної допомоги у 2023-2024 роках - відсутні.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ).
Суддя С.В. Бородавкіна