06 червня 2025 року справа № 580/3983/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Янківської В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
11 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, -військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку НОМЕР_2 ;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку НОМЕР_2 ;
3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати письмову відповідь стосовно відомостей, що внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обгрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до відмітки про військовий облік, зазначеної у військовому квитку НОМЕР_2 , він перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 23.02.1995. 27.07.2004 він був виключений з військового обліку, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до ст. 37 п. 5 г, що підтверджується записом про виключення з військового обліку відповідно до відмітки в розділі VII особливі відмітки. В подальшому позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку НОМЕР_2 та надати письмову відповідь стосовно відомостей, що внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. 03.04.2025 отримав відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.03.2025 № 1/5309, якій відповідач зазначив, що він знятий з військового обліку за старим законодавством як раніше засуджений до позбавлення волі та на даний момент підлягає взяттю на військовий облік у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач зазначив, що факт його виключення з військового обліку свідчить про те, що він більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому дії відповідача вважає протиправними.
Ухвалою суду від 16.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду не надав .
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Відповідно до довідки Державного департаменту України з питань виконання покарань Серія 00 № 155347 від 23.07.2004, яка видана Диканівською виправною колонією Харківської області (№12), громадянин України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с.Турня, Новомиргородського р-ну, Кіровоградської області, засуджений 25.09.1997 Полтавським обласним судом по ст.142 ч. 3 Кримінального кодексу України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі розпорядження про виконання Указу Президента України про помилування від 01.07.2024 № 1 серія 11 від 06.07.04 термін скоротився до 9 років. Згідно з цією ж довідкою, підтверджується факт, що позивач відбував покарання у місцях позбавлення волі з 10.04.1997 по 23.07.2004. Звільнений згідно з постановою суду Червонозаводського району м.Харків від 15.07.2004 на підставі ст. 81 п.16 постанови 2 Пленума ВСУ від 26.04.02 умовно достроково від подальшого відбуття строку покарання в виді на термін 8 м 25 -дн.
Відповідно до відмітки про військовий облік, зазначеної у військовому квитку НОМЕР_2 , перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 23.02.1995.
27.07.2024 ОСОБА_1 виключений з військового обліку, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до ст.37 п. 5 г, що підтверджується записом про виключення з військового обліку відповідно до відмітки в розділі VII особливі відмітки.
В подальшому позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо нього, а саме про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку НОМЕР_2 та надати письмову відповідь стосовно відомостей, що внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідач листом від 25.03.2025 № 1/5309 повідомив позивача проте, що він був знятий з військового обліку за старим законодавством як раніше засуджений до позбавлення волі. На даний момент підлягає взяттю на військовий облік у відповідності до п.2) ч. 1ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглядаючи спір по суті суд зазначає таке.
Ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-ХІІ.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ (у редакції від 29.11.2024) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до частин 2, 4 статті 2 Закону № 2232-ХІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487, в редакції від 29.10.2024), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (пункту 3 Порядку №1487).
Згідно з пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до статті 37 п. 5 пп. г Закону України №2232-ХІІ в редакції, що була чинною станом на 27.07.2004, встановлено, що, виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни, які зокрема: були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
Верховною Радою України 11.04.2023 прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).
Відповідно до частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, у редакції, чинній з 18.05.2024 та на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, який виключений з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Як встановлено судом, позивач 18.03.2025 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо нього, а саме про виключення з військового обліку, відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку НОМЕР_2 та надати письмову відповідь стосовно відомостей, що внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідач листом від 25.03.2025 № 1/5309 повідомив позивача проте, що він був знятий з військового обліку за старим законодавством як раніше засуджений до позбавлення волі. На даний момент підлягає взяттю на військовий облік у відповідності до п.2) ч. 1ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Отже, станом на момент звернення позивача із заявою до відповідача, частина 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ не містила такої підстави для виключення з військового обліку осіб, як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Окрім того, згідно із пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції від 04.10.2024), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону №2232-ХІІ та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, зобов'язані перебувати на військовому обліку та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА