26 травня 2025 року справа № 580/8885/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Гришанова А.І.,
за участю представників:
позивача - Азарова П.В., Грязона Р.М.,
відповідача - Крутоузова Д.Ю.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства “ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго» (далі - ПАТ “Черкасиобленерго», позивач) подало позов до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - міжрегіональне управління, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 1154/Ж10/31-00-04-01-02-31 від 08.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийняте у зв'язку із висновком відповідача про порушення ПАТ “Черкасиобленерго» вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 556132121,02 грн. Позивач не погоджується з висновком щодо порушення строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки оплата за вказаними зобов'язаннями відбулась в межах термінів сплати, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Щодо зарахування відповідачем коштів за платіжними дорученнями у погашення податкового боргу у порядку черговості виникнення такого боргу, зазначив, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 124 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування податковим органом коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Ухвалою від 11.09.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
03.10.2024 представник відповідача подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за наслідками проведення камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ПАТ “Черкасиобленерго», встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Кодексу, а саме: не сплачено в установлені строки узгоджені суми грошових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 556132121,02 грн. Станом на 01.01.2021 в ІКП ПАТ “Черкасиобленерго» обліковувався податковий борг у розмірі 315734124,05 гривні. Відсутність коштів на поточному рахунку платника не звільняє платника податків від покладеного на нього обов'язку відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 та ст. 57 Кодексу. Відтак, кошти сплачені ПАТ “Черкасиобленерго» зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно черговості його виникнення в ІКП з ПДВ відповідно до п. 87.9 ст. 87 Кодексу.
08.10.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій вказав на його необґрунтованість.
17.10.2024 представник позивача подав до суду письмове пояснення у якому вказав, що ряд обставин: несплата ПрАТ “Азот» за електроенергію у 2015-2016 рр., збільшення заборгованості ПАТ “Черкасиобленерго» перед ДП “Енергоринок» та застосування НКРЕКП регуляторних заходів впливу на рівень розрахунків з ОРЕ стали причинами перебування позивача протягом 2017-2018 років у складному фінансовому стані, що виключає вину ПАТ “Черкасиобленерго» і відповідно позбавляє податковий орган у відповідності до вимог статей 109, 112 ПК можливості накладення на позивача фінансової санкції.
17.10.2024 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що у випадку порушення платником податку строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання (п. 124.1 ст. 124 ПК України), з урахуванням приписів ст. 109, 112 ПК України, не потребує встановлення контролюючими органами вини особи, тобто не є необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
В судовому засіданні 19.12.2024 усною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
18.02.2025 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у якому вказав, що податковий орган безпідставно стягнув з ПАТ “Черкасиобленерго» кошти у сумі 146371754,02 грн по податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року № 9056037460, а отже відповідач на вказану суму завищив розмір податкового зобов'язання позивача. Вважає, що неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
03.03.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що на підставі уточнюючих розрахунків від 31.12.2021 року в інтегрованій картці ПАТ “Черкасиобленерго» сформовано переплату на загальну суму 190000000 грн та безпідставно погашено податковий борг. ГУ ДПС в Черкаській області 01.06.2022, з метою усунення безпідставної переплати, проведено нарахування в інтегрованій картці платника податків в сумі 190000000 грн. З технічних причин зазначені нарахування обліковуються до податкової декларації з податку на додану вартість від 18.03.2021 року № 9056037460, у зв'язку із чим зазначив, що у позивача наявні податкові зобов'язання щодо сплати 190000000 грн. Зазначена сума сплачена (погашена) у порядку передбаченому п. 87.9 ст. 87 ПК України.
17.03.2025 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що покликання податкового органу не спростовує безпідставність стягнення з товариства коштів у розмірі 146371754,02 грн по податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року № 9056037460. Зі змісту ІКП, операція із нарахування ГУ ДПС в Черкаській області 01.06.2022 суми 190000000 грн відображена як “Збільшення основного платежу (декларація/розрахунок) згідно з рішенням про коригування зобов'язань податкова декларація з податку на додану вартість № 9056037460 від 18.03.2021 терм.сплати 01.06.2022». Представник позивача вказав, що відповідач не надав до суду доказів щодо правомірності самостійного здійснення нарахування в інтегрованій картці платника податків податковим органом коштів в сумі 190000000 грн, зокрема Рішення про коригування податкових зобов'язань щодо Податкової декларації з податку на додану вартість № 9056037460 від 18.03.2021, яке проведено в ІКП 01.06.2022 року, а також Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 351 за 01.12.2019, яка згідно з операціями по ІКП 31.12.2021 року внесена інспектором. Отже, контролюючий орган не надав жодних доказів правомірності стягнення коштів у розмірі 146371754,02 грн по податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року № 9056037460.
21.04.2025 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що отримані позивачем від ГУ ДПС в Черкаській області та від відповідача листи вказують про відсутність у цих податкових органів Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПАТ “Черкасиобленерго» від 31.12.2021 № 351 та Рішення про коригування податкових зобов'язань щодо Податкової декларації з податку на додану вартість від 18.03.2021 № 9056037460, яке проведено в ІКП 01.06.2022.
Чергове судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 26.05.2025. У судовому засіданні 26.05.2025 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Також у судовому засіданні 26.05.2025 протокольною ухвалою суд змінив найменування позивача з Публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго» на Акціонерне товариство “ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО».
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Відповідно до акту камеральної перевірки від 03.04.2024 № 1015/Ж5/31-00-04-01-02-26/22800735, за наслідками камеральної перевірки встановлено порушення ПАТ “Черкасиобленерго» вимог п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 556132121,02 грн. Вказане порушення встановлене за результатами перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також ППР від 24.12.2021 № 12521/2300070110.
У зв'язку із виявленими порушеннями Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкове повідомлення-рішення № 1154/ж10131-00-04-01-02-31 від 08.05.2024 (далі - ППР), яким визначено для позивача штрафні санкції у розмірі 55613212,11 грн.
Позивач вважає ППР протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені дим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
Згідно з п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 131.2 ст. 131 ПК України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз вказаних положень свідчить про обов'язок своєчасної сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань. У свою чергу за порушення строку сплати зобов'язань, встановленого ПК України, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Під час дослідження обґрунтованості застосування до позивача штрафу згідно спірного ППР, суд зазначає таке.
Як встановлено вище, податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2024 № 1154/Ж10/31-00-04-01-02-31 за порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 556132121,02 грн за 2019 - 2022 роки на ПАТ “Черкасиобленерго» накладено штраф у розмірі 55613212,11 грн.
Суд врахував, що згідно розрахунку штрафних санкцій ПАТ “Черкасиобленерго» до податкового повідомлення-рішення від 08.05.2024 № 1154/Ж10/31-00-04-01-02-31 відповідач зарахував у рахунок погашення заборгованості по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2021 року від 18.03.2021 № 9056037460, кошти у загальному розмірі 158208884,02 грн. Водночас, як слідує зі змісту податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року № 9056037460 у ПАТ “Черкасиобленерго» виникло податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11837130 грн, яке було сплачене товариством платіжними інструкціями ПІ № 2686 від 11.03.2021 на суму 4000000,00 грн, ПІ № 3701 від 29.03.2021 на суму 7901630,00 грн та ПІ № 3702 від 29.03.2021 на суму 2260,00 грн. Загальна сплачена сума становить 11903890 грн.
Суд врахував, що згідно інтегрованої картки платника податків позивача, ГУ ДПС в Черкаській області 01.06.2022, збільшило недоїмку по податковій декларації з податку на додану вартість від 18.03.2021 року № 9056037460 на суму 190000000 грн. За змістом ІКП вказана операція значиться як “Збільшення основного платежу (декларація/розрахунок) згідно з рішенням про коригування зобов'язань Податкова декларація з податку на додану вартість № 9056037460 від 18.03.2021 терм.сплати 01.06.2022».
Суд встановив, що на запит позивача щодо надання рішення від 01.06.2022 про коригування зобов'язань по податковій декларації з ПДВ № 9056037460 від 18.03.2021, Головне управління ДПС у Черкаській області листом від 26.03.2025 № 7285/6/23-00-04-08-05 повідомило, що він з 01.01.2023 перебуває на податковому обліку в Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, у зв'язку із чим для отримання запитуваної інформації запропонувало звернутись до ЦМУ ДПС по роботі з ВПП.
У свою чергу, листом від 08.04.2025 № 4510/6/31-00-04-01-02-06 ЦМУ ДПС по роботі з ВПП повідомило, що у переданих ГУ ДПС у Черкаській області на їх адресу документах (під час передання облікової справи ПАТ “Черкасиобленерго» та інших документів щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку), були відсутні Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПАТ “Черкасиобленерго» від 31.12.2021 № 351 та Рішення про коригування податкових зобов'язань щодо податкової декларації з податку на додану вартість від 18.03.2021 № 9056037460, яке проведено в ІКП 01.06.2022.
За таких обставин суд встановив відсутність у обліковій справі позивача рішення про коригування податкових зобов'язань щодо податкової декларації з податку на додану вартість від 18.03.2021 № 9056037460, яке проведено в ІКП 01.06.2022. Вказане рішення в ході розгляду справи відповідач не надав.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що недоїмка по податковій декларації з податку на додану вартість від 18.03.2021 № 9056037460 збільшена на суму 190000000 грн за відсутності правових підстав.
Покликання представника відповідача на те, що вищевказане коригування здійснено у зв'язку із безпідставним формування позивачем переплати на загальну суму 190000000 грн згідно уточнюючих розрахунків від 31.12.2021 суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідного рішення, в якому б містився виклад обставин та правові підстави для такого коригування відповідач до матеріалів справи не надав.
Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу спірного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України суд встановив, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки у рішенні не визначено жодного правового обґрунтування щодо коригування податкових зобов'язань у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.03.2021 № 9056037460, яке проведено в ІКП 01.06.2022.
Невмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для його скасування.
Слід зазначити, що різниця між розміром фактично зарахованих відповідачем коштів та тих, що підлягали до зарахування згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.03.2021 № 9056037460 становить 146371754,02 грн. При цьому, як встановлено вище, контролюючий орган не надав належних доказів правомірності зарахування коштів у розмірі 146371754,02 грн за вищевказаною декларацією.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач необґрунтовано визначив 146371754,02 грн у складі узгоджених податкових зобов'язань, як несвоєчасно сплачених. Суд зазначає, що необґрунтований обсяг несвоєчасно сплачених узгоджених податкових зобов'язань, має наслідком визначення необґрунтованого розміру штрафу, оскільки визначається у відсотковому відношенні до першого.
Відтак суд доходить висновку, що спірне ППР відповідач прийняв протиправно.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків № 1154/Ж10/31-00-04-01-02-31 від 08.05.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Акціонерного товариства “ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» витрати зі сплати судового збору в розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - Акціонерне товариство “ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735);
2) відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 05.06.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК