Провадження № 11-кп/803/2043/25 Справа № 206/3388/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
04 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_5 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпра від 12 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040000000030 від 19 січня 2021 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
місце народження: м.Дніпрорудне Запорізької області,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючого за
адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпра від 12 травня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12.00 години 09 липня 2025 року. Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Своє рішення суд мотивував тим, що стороною обвинувачення було доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що мета та підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначені в ухвалі судді від 25 березня 2025 року, яка на час проведення підготовчого судового засідання не скасована, а нових підстав для застосування іншого запобіжного заходу немає.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що на даний час відсутні підстави для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та цілком можливо застосувати щодо останнього більш м'який запобіжний захід. Вказує на те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується. Наголошує на тому, що під час утримання під вартою, стан здоров'я обвинуваченого погіршується та останній не може постійно знаходиться під наглядом лікарів. Звертає увагу на те, що визначення судом мінімальної межі розміру застави, передбаченого п.3 ч.5 ст.182 КПК України, достатньою мірою зможе гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор та обвинувачений у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, захисник не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора та обвинуваченого, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора та обвинуваченого.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Самарського районного суду м.Дніпра перебуває кримінальне провадження зокрема за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.2 ст.189, ч.1 ст.255-1 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реальних ризиків того, що він може здійснити спроби переховування від суду.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відносно останнього Кіровським районним судом м.Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року було ухвалено вирок за ч.2 ст.185 КК України, та призначено покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 може вжити заходів щодо впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки з матеріалів кримінального провадження йому відомі анкетні дані останніх.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбачених за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_6 , та даних про особу обвинуваченого, а саме офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не маючого міцних соціальних зв'язків, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме підвищену суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду, можливого впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника про те, що обвинувачений має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки.
Відомостей щодо протипоказань та неможливості у зв'язку із значним погіршенням стану здоров'я для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом дотримані в повному обсязі, а доводи скарги захисника не заслуговують на увагу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисника, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпра від 12 травня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
________________ _________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3