Провадження № 11-сс/803/1086/25 Справа № 203/2749/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника
в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника
ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 12 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024040000000554 від 15 листопада 2024 року, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: смт.Васильківка
Синельниківського району Дніпропетровської
області, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 12 травня 2025 року частково задоволено прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 57 днів, тобто до 07 липня 2025 року включно. Визначено заставу у розмірі 990 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 997 720 гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам, що свідчить про наявність підстав для обрання запобіжного заходу підозрюваному у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів. З урахуванням наведеного, а також матеріального стану підозрюваного, слідчий суддя вважав, що достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків буде застава в 990 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2997 720,00 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 50 000 000 грн.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави є необґрунтованою. Вказує на те, що слідчий суддя не в повній мірі врахував ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також активну участь підозрюваного у вчинені тяжкого кримінального правопорушення. Наголошує на тому, що з урахуванням розміру завданої матеріальної шкоди, а саме 936 578,57 грн., до підозрюваного слід визначити заставу у розмірі не менше 50 000 000 грн.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову, якою обрати йому запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що підозрюваний раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, є особою, яка приймає участь у посівній компанії вирощування зернових культур. Наголошує на тому, що визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги захисника та апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив задовольнити вимоги апеляційної скарги прокурора, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до наступного.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що в провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №42024040000000554 від 15 листопада 2024 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246 КК України.
07 травня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246 КК України.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами НСРД, протоколами огляду місця незаконної порубки дерев, висновками спеціалістів екологічної інспекції щодо завданих довкіллю збитків, протоколами обшуків, протоколами допиту свідків, а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
В межах даного кримінального провадження прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 28, ч.4 ст. 246 КК України.
Слідчий суддя також, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочину, покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, у виді позбавлення волі строком до 7 років, дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_8 може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, знищити або спотворити будь-які речей чи документів, незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи захисника ОСОБА_7 про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_8 , та встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, стороною захисту не наведено.
Щодо посилання захисника ОСОБА_7 про те, що підозрюваний раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, є особою, яка приймає участь у посівній компанії вирощування зернових культур, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки та були взяті до уваги під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відомостей щодо протипоказань для перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора захисником не було надано, як під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
З викладеної норми слідує, що метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.
Невід'ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов'язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст. 182 КПК України слід звернути в дохід держави.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).
У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинний враховувати майновий стан обвинуваченого.
Тому суд вважає, що у разі виникнення підстав для застосування судом ч.8 ст.182 КПК України має бути дотриманий принцип пропорційності, який є невід'ємною складовою верховенства права.
З огляду на те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави мало стимулюючий характер дотримання покладених на нього обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на дані про особу підозрюваного, а саме майновий та сімейний стан, застосування суми застави, визначеної оскаржуваною ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 12 травня 2025 року, буде явно не пропорційною, а отже несправедливою у розумінні ст.1 Першого Протоколу та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому, враховуючи кількість покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та їх співвідношення з існуючими наразі ризиками їх невиконання, а також особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, постійне місце проживання, з вищою освітою, депутата восьмого скликання Васильківської селищної ради, водія ФГ «АгроАльянс», апеляційний суд вважає, що розмір застави на цій стадії кримінального провадження слід зменшити, а саме до 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень, що на переконання апеляційного суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо доводів прокурора про визначення слідчим суддею застави, яка нівелює можливість убезпечення ризикам, встановленим під час досудового розслідування, апеляційний суд, враховуючи характеризуючі дані підозрюваного, матеріальний стан останнього, та обставини кримінального правопорушення, вважає, що сума застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, виходячи з положень ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Дніпра від 12 травня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 07 липня 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період дії цього запобіжного заходу, процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4