04 червня 2025 року справа № 580/10543/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 10.09.2024 №0131510707, в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у сумі 52210,0 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2024 №0131510707, в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у сумі 52210,0 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 17.01.2025 зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.06.2025 поновлено провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 15.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками ГУ ДПС у Черкаській області проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 . На момент проведення перевірки безпосередньо ФОП ОСОБА_1 на місці не була адже в період з 15.08.2024 по 22.08.2024 перебувала поза межами Черкаської області.
Представник позивача звернув увагу, що представники ДПС вимагали надати документи що підтверджують облік підакцизних товарів, однак вказані документи перебували у бухгалтера, про що повідомлено представників ДПС і про те, що вказані документи будуть долучені одразу по приїзду довіреної особи до закінчення перевірки.
За посиланням позивача, 22.08.2024 на адресу ГУ ДПС у Черкаській області з метою доручення до матеріалів перевірки, направлено документи, а саме видаткові накладні, які підтверджують походження підакцизних товарів та форму ведення обліку товарних запасів до перевірки ФОП ОСОБА_1 . Отже, фактично виконано вимоги ст. 86.7 Податкового кодексу України, адже первинні документи надані до прийняття рішення контролюючого органу, тому підтверджували відсутність вини та звільняють від фінансової відповідальності.
На підставі наведеного позивач вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає частковому скасуванню.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти його задоволення заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що платником не надано на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік товарних запасів у встановленому порядку, а саме: підакцизних товарів. Перевіряючими складено акт ненадання документів.
Відповідач звернув увагу, що до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний надати первинні документи під час проведення перевірки, а після цієї дати, з урахуванням змін внесених Законом №1914-1Х, який набрав чинності 01 січня 2022 року, такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Також відповідач зазначив, що на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-ІХ) до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання саме під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Оскільки позивач не надала до закінчення перевірки документи, що підтверджують облік товарних запасів, тому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 13.08.2024 №1847-п призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірку визначено провести з 15 серпня 2024 року тривалістю три доби.
На підставі направлень на проведення фактичної перевірки №3150/23-00-07-07-01 від 13.08.2024 та №3151/23-00-07-07-01 від 13.08.2024, на підставі пп. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), з метою контролю за дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов'язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
Результати перевірки оформлені актом № 10046/23-00-07-07-01/1925116862 від 19.08.2024 (далі - акт перевірки).
Висновки акту фактичної перевірки обґрунтовані тим, що у порушення пунктів 1, 2, 11, 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено:
- реалізацію підакцизних товарів, які не обліковані у встановленому порядку, згідно акту зняття залишків товарних запасів на торговельному об'єкті від 15.08.2024 року на загальну суму 40 751,50 грн.;
- відсутність цифрового значення штрихованого коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, що призвело до невидачі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій на загальну суму 4293,99 грн.;
- порушення використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД фіскалізованим РРО, що зазначені в акті перевірки, а саме відсутності коду УКТ ЗЕД, що підтверджено даними обов'язкової звітності про використання РРО/ПРРО поданої платником, у тому числі почекової інформації (чек продажу від 15.08.2024 15:11:10, №16673, «Пиво Гараж ПЕТ лимон 0,9л»; чек продажу від 09.08.2024 10:32:44, №16587, «Sobranie KS Blue»; чек продажу від 02-05-2024 19:20:40, №15186, «Горілка Козацька Рада 1л Особлива 40»; NuH»).
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2024 №0131510707, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції в загальному розмірі 52210 грн., в тому числі:
- на суму 6193,50 грн. (4128,99х150%) та 165,00 грн. (100%) за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону №481/95-ВР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 17 Закону №481/95-ВР - непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, та відповідно нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;
- на суму 5100 грн. за порушення п. 11 ст. 3 Закону №481/95-ВР, відповідальність за яке передбачена ч. 7 ст. 17 Закону № 481/95-ВР - проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
- на суму 40751,50 грн. (40751,50х100%) за порушення п. 12 ст. 3 Закону №481/95-ВР, відповідальність за яке передбачена ст. 20 Закону № 481/95-ВР - реалізацію товарів, які необліковані за місцем реалізації та зберігання.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.
Перевіряючи правомірність нарахування штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що проведення фактичної перевірки для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, може бути проведено за відсутності суб'єкта господарювання, за умови вручення уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, наказу на проведення перевірки та відповідного направлення.
Щодо застосування до позивача відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР, на підставі ст. 20 цього Закону застосовано штраф у розмірі 40751,50 грн., суд зазначає наступне.
Розділ ІІ Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі - Закон №1914-IX), який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в наступній редакції: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
До 01 січня 2022 року зазначена норма передбачала, що фінансова санкція має застосовуватись у подвійному розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законом №1914-IX у статті 20 слово «подвійної» було виключено.
Таким чином, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
Суд звертає увагу, що продавцю позивача ОСОБА_2 в день проведення перевірки 15.08.2024 вручено письмове звернення, яке містило вимоги про надання документів, в тому числі передбачених пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
23.08.2024 позивачем надано податковому органу пояснення, в яких зазначено причини неможливості своєчасного надання документів. До пояснень додано видаткові накладні на 37 аркушах та заповнену форму ведення обліку товарних запасів на 2 аркушах.
Згідно з висновком №375/10046/23-00-07-01/1925116862 від 05.09.2024 про результати розгляду заперечень вказані документи відхилені з тих мотивів, що їх не додано на початок проведення перевірки. Аргументи щодо неточностей у поданих документах чи їх невідповідність вимогам законодавства у висновку відсутні.
В контексті встановлених судом обставин у справі, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.
В акті перевірки та висновку про результати розгляду заперечень вказано, що порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР полягає фактично у несвоєчасному наданні (не на початок перевірки) документів про походження підакцизних товарів.
Однак, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, несвоєчасне надання документів не може прирівнюватись до ненадання документів взагалі, відповідно не може бути кваліфіковано як правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Більш того, відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
За змістом положень п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що під повною відсутністю у платника податків документів слід розуміти їх ненадання на дату прийняття рішення контролюючого органу. Якщо ж платник податків до заперечень на акт перевірки приєднав документи, які підтверджують походження та облік товарних запасів за місцем здійснення торгівлі, то такий платник податків не може вважатись правопорушником в розумінні положень ст. 20 Закону №265/95-ВР, оскільки діяв у відповідності до норм Податкового кодексу України. Надані ним документи є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
За таких обставин, відповідач дійшов помилкового висновку щодо притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР та висновку про наявність у діях позивача податкового правопорушення, відповідальність за яке передбачена зазначеною нормою, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 40751,50 грн.
Щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності в іншій частині, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) непроведення розрахункової операції через РРО;
2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;
3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №2 65/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Як свідчать матеріали справи, до позивача застосовані штрафні санкції за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв. Позиція контролюючого органу полягає в тому, що оскільки в розрахункових документах були відсутні реквізити марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), то такі документи неможливо визнати розрахунковими.
У цьому контексті суд звертає увагу, що абзацом дев'ятнадцятим статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350.
Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).
Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов'язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.
Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.
Відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.
В акті перевірки міститься перелік фіскальних чеків позивача з відсутніми обов'язковими реквізитами, тому суд дійшов висновку про те, що у спірному випадку документи щодо реалізації алкогольних напоїв не можливо визнати розрахунковими. Отже, контролюючим органом правильно кваліфіковано вказані обставини, як порушення пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23.
Стосовно застосування санкції у сумі 5100 грн щодо відповідальності за порушення п.11 ст.3 Закону №265/95ВР - продаж підакцизних товарів за відсутності коду УКТ ЗЕД, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7 статті 17 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансова санкція у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
В акті та додатку до акту наявні докази реалізації позивачем підакцизних товарів за переданою ним власною документацією і чеками без цифрового значення штрихованого коду марки акцизного податку та за відсутності коду УКТ ЗЕД.
Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не надав доказів (розрахункових документів), які б спростовували зафіксовані порушення.
Вищенаведені порушення в повній мірі підтверджуються матеріалами перевірки, що наявні в матеріалах справи, тому застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 11458,50 грн., є правомірним.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 10.09.2024 №0131510707, суд вважає за необхідне зазначити, що проведення перевірки та оформлення її результатів відноситься до безпосередніх повноважень посадових осіб податкового органу, тому оскарження процедури оформлення перевірки не є належним способом захисту порушених прав позивача і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Судом задоволено позовні вимоги позивача на суму майнових вимог у розмірі 40751,50 грн., що становить 78,05% (40751,50х100/52210), тому на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 945,34 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 10.09.2024 №0131510707 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 40751,50 (сорок тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн. 50 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн. 34 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО