справа № 361/67/24
провадження № 2/361/2417/24
01.04.2025
01 квітня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2023 року Акціонерне товариство “Універсал Банк»(далі - Банк або АТ “Універсал Банк») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг від 29 січня 2020 року в загальному розмірі 32412 грн. 20 коп.
25 березня 2025 року представник позивача адвокат Мєшнік К.І. подавдо суду заяву, у якій, посилаючись на те, що заборгованість за договором про надання банківських послуг від 29 січня 2020 року була погашена відповідачем після пред'явлення позову у повному обсязі, просив суд закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у даній справі та повернути сплачений Банком судовий збір за подання до суду цієї позовної заяви.
Сторони, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися, їхня неявка не перешкоджає вирішенню судом питання про закриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява позивача про відмову від позову підлягає задоволенню.
У ч. 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 49, ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 3 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Підстав для неприйняття відмови позивача від позову судом не встановлено.
Згідно із ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо вимог позивача АТ “Універсал Банк» про повернення судового збору, суд дійшов наступних висновків.
Правові засади розподілу судових витрат та порядок повернення судового збору у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначені у ст. 142 ЦПК України та Законі України “Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Функція та роль інституту судових витрат в тому числі судового збору, є актуальним завданням процесуального права, успішне вирішення якого багато в чому буде сприяти забезпеченню ефективного функціонування судового процесу.
Законодавче закріплення сплати судового збору має на меті по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У ч. ч. 1, 3, 6 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої ст. 141 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при закритті провадження у справі судовий збір за клопотанням особи, яка його сплатила, повертається з державного бюджету в розмірі 50 відсотків та лише за умови укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову або визнання позову відповідачем до початку розгляду справи. Також передбачено, що якщо позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, то судові витрати за заявою позивача підлягають стягненню з відповідача та суд вирішує таке питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження.
Зі змісту заяви позивача АТ “Універсал Банк» про закриття провадження у справі вбачається, що заборгованість, яка була предметом позову, відповідачем ОСОБА_1 перед Банком повністю сплачена, тому позивач подав заяву про закриття провадження у цій справі, тобто у даному випадку позивач фактично не підтримав своїх позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, що відповідно до ст. 142 ЦПК України не є підставою для повернення з державного бюджету судового збору та у такому випадку законодавством передбачено інший порядок вирішення питання про розподіл судових витрат.
Також враховуючи, добровільну сплату відповідачем ОСОБА_1 суми заборгованості за договором про надання банківських послуг від 29 січня 2020 року, Банк не був позбавлений можливості заявити вимоги до відповідача про відшкодування судових витрат в добровільному порядку, однак відомостей про те чи висував такі вимоги Банк до відповідача та чи сплачено відповідачем судовий збір при сплаті заборгованості, заява про закриття провадження у справі, не містить, що позбавляє суд можливості встановити дані обставини.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що заява АТ “Універсал Банк» в частині повернення судового збору задоволенню не підлягає, оскільки у даному випадку законодавством передбачено інший порядок вирішення питання про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 13, 49, 182, 206, 255, 256, 259, 260 ЦПК України, суд
Прийняти відмову Акціонерного товариства “Універсал Банк» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Провадження у справі закрити.
В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Дутчак І. М.