Справа № 560/7098/25
іменем України
06 червня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.10.2024 №263040015753 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю з 01.09.1986 року по 24.06.1988 рік та призначити й виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку, починаючи з 03.10.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як це передбачено ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII). 03.10.2024, керуючись своїм правом, позивач звернулася із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до Закону №796-XII. Заяву було опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Відповідач розглянув вказану заяву та прийняв рішення від 10.10.2024 №263040015753 про відмову в призначенні пенсії позивачу у зв'язку з не підтвердженням проживання станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю. Відповідно до вищезазначеного рішення до періоду проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано: період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у с. Хмільна, вул. Кучерова, 21, Бучанський р-н, Київська область з 01.09.1986 року по 24.06.1988 рік, згідно з довідкою від 12.07.2024 №319, оскільки заявниця навчалась в Київському технікумі радянської торгівлі в м. Київ, що не відноситься до переліку населених пунктів зони радіоактивного забруднення. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до Закону №796-XII.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачі правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий їм строк згідно ухвали не скористались, жодних документів до суду не подали.
Будь-яких заперечень чи клопотань у визначений законодавством термін від відповідачів не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
03.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської Катастрофи".
Заяву було опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 10.10.2024 №263040015753 про відмову в призначенні пенсії позивачу у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 56 років.
У рішенні від 10.10.2024 №263040015753 зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", становить 26 років. Страховий стаж особи становить 31 рік 8 місяців 6 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала (працювала) у зоні посиленого радіоекологічного контролю 4 роки 10 місяців 13 днів, всього проживала (працювала) у зоні посиленого радіоекологічного контролю 8 років 10 місяців 8 днів, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку в 56 років.
Відповідно до вищезазначеного рішення до періоду проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано: період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у с. Хмільна, вул. Кучерова, 21, Бучанський р-н, Київська область з 01.09.1986 року по 24.06.1988 рік, згідно з довідкою від 12.07.2024 №319, оскільки заявниця навчалась в Київському технікумі радянської торгівлі в м. Київ, що не відноситься до переліку населених пунктів зони радіоактивного забруднення.
Вказано, що дата, з якої особа матиме право па пенсійну виплату - 29.01.2025 року.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Так, статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (далі Закон №1058), який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст. 26 цього Закону.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років (ч.1 ст.26 Закону №1058-IV).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії вбачається, що наявність мінімального страхового стажу для призначення позивачу пенсії не заперечується.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період та додатково зниження пенсійного віку здійснюється на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Як вже зазначалося вище по тексту рішення суду, спір у даній справі виник з приводу недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку.
Як вважає відповідач, позивачем підтверджено період проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю, який становить 4 роки 10 місяців 13 днів, що дає право на зниження пенсійного віку в 56 років.
Так, пенсійним органом відмовлено у зарахуванні періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю: період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у с. Хмільна, вул. Кучерова, 21, Бучанський р-н, Київська область з 01.09.1986 року по 24.06.1988 рік, згідно з довідкою від 12.07.2024 №319, оскільки заявниця навчалась в Київському технікумі радянської торгівлі в м. Київ, що не відноситься до переліку населених пунктів зони радіоактивного забруднення.
Стосовно не зарахування періоду з 01.09.1986 року по 24.06.1988 рік до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, суд зазначає наступне.
Згідно довідки виданої Старостинським округом №1 Бучанського району Київської області від 12.07.2024 року за № 319 позивач дійсно проживала та була зареєстрована по вул. Кучерова, 21, с. Хмільна, Києво-Святошинського району (Бучанський район - відповідно до Постанови ВРУ "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 №807 - IX) Київської області з 19.11.1985 року по 16.10.1990 рік
Трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 05.08.1988 року) підтверджується, що в період з 01.09.1986 по 27.06.1988 вона навчалась в Київському технікумі радянської торгівлі в м. Київ.
Верховним Судом у постановах від 17.06.2020 по справі №572/456/17 (провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18), та від 31.07.2019 у справі № 572/1173/17 (провадження № 61-34544св18) висловлена правова позиція щодо періоду (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення. Так, Верховний Суд сказав, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрація у зоні гарантованого добровільного відселення.
Аналогічна правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 11 березня 2024 року № 500/2422/23 провадження № К/990/40765/23.
Суд зазначає, що місце навчання позивача нерозривно пов'язане з його постійним місцем проживання, відтак, факт навчання позивача в Київському технікумі радянської торгівлі в м. Київ заперечує факт її проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у с. Хмільна в цей період.
За наведеного, період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю становить 4 роки 10 місяців 13 днів, що дає право на зниження пенсійного віку до 56 років.
Враховуючи сукупно надані сторонами докази та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач підставно відмовив позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Зважаючи на те, що при розгляді заяви позивача про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.
При цьому, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що оцінка таких обставин не має вирішального значення для правильного вирішення спору по суті.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)
Головуючий суддя П.І. Салюк