Провадження № 33/803/1551/25 Справа № 216/1339/25 Суддя у 1-й інстанції - ГАЙТКО Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
05 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Примак Н.М.,
прокурора Таушана Д.А.
за участю захисника адвоката Кравчук С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника адвоката Кобеляцького Д.М., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, заступник командира батальйону з озброєння - начальник технічної частини, майор, Військова частина НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок., звільнено від сплати судового збору, -
постановою Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він будучи особою, яка здійснювала (брала участь у здійсненні) підготовку, організацію, проведення закупівель товарів, робіт та послуг відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі», Закону України «Про публічні закупівлі» або інших актів законодавства у сфері публічних (оборонних) закупівель, укладення договорів (контрактів), контроль за якістю товарів, робіт та послуг оборонного призначення, перебуваючи на посаді заступника командира батальйону з озброєння-начальника технічної частини військової частини НОМЕР_1 , будучи відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом декларування, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік за типом «щорічна», а саме -16.11.2024 о 00 год. 12 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Кобеляцький Д.М., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати, на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю та оголосити йому усне зауваження. Провадження у справі закрити на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги відповідні приписи законодавства та покази особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пом'якшуючі обставини, позитивну характеристику за місцем роботи, виняткові обставини, які фактично призвели до даного правопорушення, бойові завдання в період з 2022 року по сьогоднішній день та відсутність реальної можливості подання будь-яких документів, несвоєчасне доведення до відома особового складу уповноваженою особою військової частини про зміну у законодавстві щодо необхідності подання декларацій, що призвело до необґрунтованого притягнення ОСОБА_1 до найсуворішої відповідальності за правопорушення.
Наголошує, що в даному випадку, можливо застосувати вимоги ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням, оскільки пропуск строку подання декларації здійснено з поважних причин. ОСОБА_1 не був проінформований відповідальною службовою особою, на яку покладено такий обов'язок, про зміну законодавства та обов'язковість подання декларації до 31.01.2024 року. Посада на якій перебуває ОСОБА_1 є бойовою та не передбачає відповідних знань у галузі права, без належного його повідомлення про зміни в законодавстві він не міг знати такого обов'язку.
Вказує, що матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 ознайомлений та обізнаний про зміни в законодавстві та відповідно обов'язок подання щорічної декларації за 2022 рік до 31.01.2024 року. Одразу після проведення перевірки та доведення до відома ОСОБА_1 про необхідність подання декларації, він виконав свій обов'язок одразу, тобто умислу не подавати деклараціє вчасно, в нього не було.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 був задіяний в підвозі боєприпасів до лінії фронту, відповідав за озброєння частини та бойових порядків, приймав участь в обороні, а також через постійні масові обстріли об'єктів цивільного та військового призначення, змушений дислокуватися до місць у яких відсутній Інтернет. При цьому ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем служби та належним чином виконує свої посадові обов'язки. Зауважує, що шкода завданим правопорушенням не завдана, негативні наслідки не настали.
Наголошує, що ст. 22 КУпАП наведені обставини, за яких можливо застосувати вказану норму, при цьому заборони в її застосуванні у справах про адміністративні правопорушення за ст. 172-6 КУпАП відсутні.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів захисту, викладених ним у апеляційній скарзі; вислухавши думку учасників судового провадження; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно приписів статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом постанови, яка оскаржується, судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримані.
Висновок викладений у постанові Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними протоколів про адміністративне правопорушення № 164 від 14.02.2025 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку; копією Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2020 р. Про створення тендерного комітету з проведення конкурсних торгів; копією Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2021 р. Про організацію роботи з договорами у військовій частині НОМЕР_1 ; копією Повідомлення № 1954 від 20.11.2024 р. НАЗК про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; листом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з додатками вх. № 4064 від 17.01.2025; рапортом від 12.02.2025 року долучення відомостей з публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua\ search), відомостей з публічної частини офіційного веб-сайту АЦСК «ПриватБанк», відомостей з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР» відносно ОСОБА_1 , іншими письмовими доказами.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що суб'єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини 1 статті 3 Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та зобов'язана подавати декларації відповідно до цього Закону.
Вказані обставини не заперечуються стороною захисту, як і не заперечується факт несвоєчасного подання декларації «щорічна» за 2022 рік.
Частиною 1 ст.172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану" були внесені зміни до деяких Законів України, а саме: пункт 27 розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VІІ від 14.10.2014 викладено у такій редакції: "установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Отже, ОСОБА_1 зобов'язаний був подати щорічну декларації за 2022 рік до 31.01.2024 року.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті НАЗК, встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічну декларацію 16.11.2024 року.
Тобто, у діях ОСОБА_1 вбачається наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому, апеляційний суд вважає, що наведені стороною захисту обставини порушення строків декларування не можуть вважатися поважними в розумінні ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, адже вони не охоплюють увесь строк, який був встановлений законом для подання декларацій за 2022 рік, а також не свідчать про об'єктивну неможливість виконання такого обов'язку.
Перебування ОСОБА_1 в зонах бойових дій, на територіях без Інтернет зв'язку, великим навантаженням пов'язаним з виконанням своїх службових обов'язків, не вказують, що впродовж з 12.10.2023 року, моменту набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384-ІХ, до встановленого строку 31.01.2024 року, останній не мав реальної можливості подати декларацію за 2022 рік.
В матеріалах провадження відсутні будь які інші дані про те, що несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації зумовлено поважними причинами.
Разом з цим, закон не забороняв подачу декларації у період дії воєнного стану, а лише надавав право без встановлення граничного строку подати таку декларацію, отже ОСОБА_1 мав можливість у будь який період подати декларацію за 2022 рік, а вищенаведеними змінами у Законодавстві встановлений обов'язок подання декларації за 2022 рік до 31.01.2024 року.
При цьому, доводи сторони захисту про не повідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності подання декларації саме до 31.01.2024 року не виключають в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_1 піч час прийняття на діючу посаду, був беззаперечно обізнаний про його обов'язок, відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції», своєчасно подавати декларації.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно розцінив, що наведені ОСОБА_1 причини порушення ним строків декларування не можуть вважатися поважними в розумінні ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, адже вони не охоплюють увесь строк, який був встановлений законом для подання декларацій за 2022 роки, а також не свідчать про об'єктивну неможливість виконання ним такого обов'язку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують як факту несвоєчасного подання декларацій ОСОБА_1 , так і висновків суду першої інстанції в частині винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а зводяться до необхідності застосування ст. 22 КУпАП за малозначністю та клопотанням про закриття справи на підставі ст. 22 КУпАП.
Так, відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Посилання захисника в апеляційній скарзі про закриття справи за малозначністю ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності є непереконливими, з огляду на те, що чинне законодавство не передбачає такої підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення як малозначність за ст. 22 КУпАП.
Адміністративне правопорушення передбачене за ст. 172-6 КУпАП не може визнаватись малозначним, оскільки є корупційним правопорушенням, тяжкість якого обумовлена ступенем недовіри суспільства до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.
З огляду на підвищену суспільну небезпечність адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, які вчинено ОСОБА_1 , з метою дотримання принципів запобігання та протидії корупції, в тому рахунку відкритості та прозорості діяльності органів державної влади, апеляційний суд вважає також неможливим звільнення його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого за ст. 22 КУпАП, на що вказує у апеляційній скарзі захисник.
Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, по своїй суті не може бути визнане малозначним, оскільки передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов'язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Апеляційний суд зауважує, що склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, що не передбачає обов'язкових елементів об'єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків, для констатації наявності якого встановлення суспільно небезпечних наслідків не вимагається.
При цьому, вказані особи мають виконувати передбачені законом вимоги щодо фінансового контролю, незалежно від того, чи змінювався їх матеріальний стан, а тому відповідні доводи апеляційної скарги про відсутність негативних наслідків від дій ОСОБА_1 не можуть прийматись до уваги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, які свідчать про доведеність його вини, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки це об'єктивно підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу захисника адвоката Кобеляцького Д.М., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Центрально-міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА