Справа № 761/36316/24
Провадження № 2/761/3113/2025
28 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування; пені; інфляційних втрат; три відсотки річних,
У вересні 2024р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в якому просив суд:
- стягнути з відповідача на свою користь невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 156975,19 грн.; пеню у розмірі 20951,47 грн.; 3% річних у розмірі 2303,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5547,38 грн.
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 листопада 2023р. на кільцевій розв'язці Оболонського проспекту і вулиці Л. Лук'яненка біля станції метро «Мінська» в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП), а саме: автомобіль «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 скоїв наїзд на автомобіль «Tesla Model 3 AWD» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Вказаний автомобіль «Tesla Model 3 AWD» д.н.з. НОМЕР_2 , на праві приватної власності належить позивачу.
У зв'язку із ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
На місці ДТП було виявлено труп ОСОБА_2 . За наслідками здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12023100050004066, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування від 30 листопада 2023р., за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, було встановлено, що водій ОСОБА_2 втратив свідомість та помер, ще до моменту ДТП.
Цивільно-правова відповідальність особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до Полісу № 217197173, виданого відповідачем.
У встановленому законом порядку, позивач звернувся до відповідача з заявою про настання страхового випадку та виплату суми страхового відшкодування, проте відповідачем було відмовлено позивачу, у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на положення п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На думку позивача, зазначена відмова відповідача у виплаті суми страхового відшкодування є незаконною, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 настала, тому, що останній здійснював керування джерелом підвищеної небезпеки, а страховиком не було доведено, що ДТП сталася, внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки в даному випадку не виключається.
Згідно зі Звітом № 2952 про оцінку автомобіля позивача від 12 грудня 2023р. розмір матеріального збитку, який було спричинено позивачу, в результаті пошкодження його автомобіля при ДТП становить 156975,19 грн.
Оскільки в досудовому порядку, вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду, з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.
28 жовтня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у виплаті суми страхового відшкодування, оскільки кримінальне провадження було закрито, на підставі п. 1 ч. 1 т. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. На думку сторони відповідача, у матеріалах справи відсутні, та позивачем не надані відповідачу докази, на підтвердження факту настання страхового випадку. А наведені у позовній заяві міркування про те, що водій ОСОБА_2 не мав права керувати транспортним засобом, у зв'язку з наявністю ішемічної хвороби не стосуються предмету спору та не можуть бути доказом доведеності протиправності його дій та наявності причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Посилання представника позивача на постанови Верховного Суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справах, які переглядав Верховний Суд, встановлені за інших фактичних обставин та змісту заявлених вимог, а отже є не релевантними до спірних правовідносин. Таким чином, у відповідача, як страховика не виник обов'язок зі сплати страхового відшкодування. Також стороною відповідача було зазначено, що позивачем невірно була розрахована сума страхового відшкодування, і відповідні похідні розрахунки пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2025р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. До судового засідання представником позивача було подано до суду заяву про розгляд справи, у відсутність сторони позивача, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив, поважності причин неявки не повідомив, у встановлений судом строк, стороною відповідача було подано до суду відзив на позов.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що 30 листопада 2023р. на кільцевій розв'язці Оболонського проспекту і вулиці Л. Лук'яненка біля станції метро «Мінська» в м. Києві сталася ДТП, а саме: автомобіль «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 скоїв наїзд на автомобіль «Tesla Model 3 AWD» д.н.з. НОМЕР_2 (який належить на праві приватної власності позивачу), під керуванням ОСОБА_3 .
У зв'язку із ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
30 листопада 2023р. були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за кримінальним провадженням № 12023100050004066, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (за ознаками смерті ОСОБА_2 ).
19 грудня 2023р. постановою слідчого СВ Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві вказане кримінальне провадження було закрито, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, органом досудового розслідування було встановлено, що біля 11:00 год. 30 листопада 2023р. по пр. Оболонському, 26 в м. Києві, в транспортному засобі «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 було виявлено труп водія ОСОБА_2 без зовнішніх ознак насильницької смерті. Слідчим встановлено, що ОСОБА_2 втратив свідомість та помер ще до того, як відбулося зіткнення транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 з транспортним засобом «Tesla Model 3 AWD» д.н.з. НОМЕР_2 . Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 помер, внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з розвитком гострої серцевої недостатності.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24 грудня 1999р. за № 299 визначено Перелік захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами. Наявність у особи ішемічної хвороби серця, відповідно до пункту 24 Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24 грудня 1999р. № 299 підставою для відмови такій особі в допуску до управління транспортними засобами категорії «В» і вище.
Цивільно-правова відповідальність винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № 217197173, виданого відповідачем, дійсного на дату ДТП; ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить - 160000,0 грн.; франшиза - 2600,0 грн.
Згідно зі Звітом № 2952 від 12 грудня 2023р. щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Tesla Model 3AWD» д.н.з. НОМЕР_2 , розмір матеріального збитку, який було спричинено позивачу, як власнику цього автомобіля становить 156975,19 грн., в тому числі ПДВ - 19388,45 грн.
Судом встановлено, і це не оспорювалося сторонами, що позивачем було повідомлено відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку та подано заяву про виплату суми страхового відшкодування,
11 червня 2024р. відповідачем було відмовлено позивачу, у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з наступним:
«Як зазначено у п.2 ч.1 ст.30 ЦК України фізична особа наділена цивільною дієздатністю, яка являє собою здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
За правилами ч.4 ст. 25 ЦК України Цивільна правоздатність (цивільні права та обов'язки) фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до п.32.1 ст.32 Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
Таким чином на підставі вище викладеного у ПрАТ «СК «ПЗУ» не має підстав для виплати Вам страхового відшкодування по даному випадку.»
20 червня 2024 р. у листі № 111-37 про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування відповідач зазначив:
«Відповідно до постанови слідчого СВ Оболонського УП ГУНПИ в м. Києві про закриття кримінального провадження від 19.12.2023 року біля 11:00 год 30.11.2023 року по пр-ту Оболонському, 26 в м. Києві, в транспортному засобі Chevrolet Lacetti р.н. НОМЕР_1 було виявлено труп водія ОСОБА_2 без зовнішніх ознак насильницької смерті. Слідчим встановлено, що ОСОБА_2 втратив свідомість та помер ще до того, як зіткнувся з транспортним засобом «Tesla Model 3 AWD» р.н. НОМЕР_2 . Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що ОСОБА_2 помер внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з розвитком гострої серцевої недостатності. Дане кримінальне провадження закрито відповідно до ч.1 ст. 115 КК України в зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення.
Як зазначено у п.2 ч. 1 ст. 30 ЦК України Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
За правилами ч.4 ст. 25 ЦК України иивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до п. 32.1 ст. 32 Закону шкоду, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
Таким чином, на підставі вище викладеного у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не має підстав для виплати Вам страхового відшкодування по даному випадку »
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, висновками експертів.
На підставі ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності. Страховик, у свою чергу, зобов'язаний відшкодувати потерпілому завдану такою особою шкоду в межах умов договору страхування.
Так, суд вважає, що смерть водія ОСОБА_2 у момент скоєння ДТП, не звільняє страховика (відповідача) від відповідальності перед потерпілою особою, оскільки обов'язок із відшкодування шкоди відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виникає у страховика, який взяв на себе відповідальність за дії водія на момент укладення договору страхування, в межах деліктного зобов'язання, незалежно від притягнення або не притягнення водія до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 жовтня 2020р. у справі № 445/370/19 зробив висновок про те, що непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом, у постановах: від 05 червня 2019р. у справі № 466/4412/15-ц; від 15 серпня 2019р. у справі № 756/16649/13-ц; від 02 жовтня 2019р. у справі № 447/2438/16-ц; від 11 грудня 2019р. у справі № 601/1304/15-ц.
В силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в подальшому за текстом рішення норми зазначеного Закону, наводяться в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 цього Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Положеннями ч. 1 ст. 22 цього Закону України визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
За змістом ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відтак, судом встановлено, що подія зіткнення, яка мала місце 30 листопада 2023р. за участі автомобілів: «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_1 та «Tesla Model 3 AWD» д.н.з. НОМЕР_2 , має усі ознаки страхового випадку, у розумінні положень ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого транспортного засобу за полісом №?217197173, внаслідок якої було завдано шкоду майну третьої особи, - у страховика виникає обов'язок здійснити страхове відшкодування.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 настала, оскільки останній керував джерелом підвищеної небезпеки, а страховиком не було доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили.
Разом з тим, суд критично оцінює наведені позивачем твердження щодо наявності в ОСОБА_2 ішемічної хвороби серця, як обставини, що свідчать про його недієздатність або протиправність дій. Надана інформація може бути розцінена лише як непряме підтвердження можливого недотримання водієм обов'язків, передбачених ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов'язують водія керувати транспортним засобом лише у стані, що не загрожує безпеці дорожнього руху.
Однак ця обставина не є вирішальною для покладення цивільно-правової відповідальності, оскільки в межах даного спору достатнім для виникнення обов'язку страховика здійснити страхову виплату є сам факт заподіяння шкоди внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки, застрахованого на момент події. Таким чином, вказані обставини щодо хронічної ішемічної хвороби ОСОБА_2 не змінюють правової природи дорожньо-транспортної пригоди, як страхового випадку, оскільки смерть ОСОБА_2 настала під час експлуатації застрахованого ТЗ, в результаті чого було спричинено шкоду позивачу, а відтак, суд вважає, що у відповідача виник обов'язок щодо виплати страхового відшкодування.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи положення п. 12.1 ст. 12, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутністю відомостей про здійснення позивачем відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля «Tesla Model 3 AWD» д.н.з. НОМЕР_2 , суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 134986,74 грн. (156975,19 грн. - 19388,45 грн. (ПДВ) - 2600,0 грн. (франшиза)), при цьому судом враховано, що стороною відповідача протягом всього часу розгляду справи в суді не було спростовано належними і допустимими доказами, наданий стороною позивача, в якості доказу - Звіт № 2952 від 12 грудня 2023р. щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Tesla Model 3AWD» д.н.з. НОМЕР_2 .
У відповідності до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги, що відповідач прострочив виплату страхового відшкодування у розмірі 134986,74 грн., на 67 днів, у межах заявлених позовних вимог (з 01 березня 2024р. по 26 серпня 2024р.), суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню, а саме:
- з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 18016,67 грн.; 3,0 % річних - 1980,54 грн., а також, в силу положень ст. 13 ЦПК України, інфляційні втрати - 5547,38 грн., які заявлені стороною позивача, при цьому при обрахунку судом цієї вимоги правильним є значення - 5608,87 грн.
Відповідно до ст. ст. 137, 139, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1605,31 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10368,0 грн.; витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 4406,4 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 137, 139, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 1166, 1187 ЦК України; ст. ст. 22, 29, 32, 34-36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40) про стягнення страхового відшкодування; пені; інфляційних втрат; три відсотки річних - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 134986 /сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість/ грн. 74 коп.; пеню в розмірі 18016 /вісімнадцять тисяч шістнадцять/ грн. 67 коп.; три відсотки річних у розмірі 1980 /одна тисяча дев'ятсот вісімдесят/ грн. 54 коп.; інфляційні втрати в розмірі 5547 /п'ять тисяч п'ятсот сорок сім/ грн. 38 коп.; судовий збір в розмірі 1605 /одна тисяча шістсот п'ять/ грн. 31 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10368,0 /десять тисяч триста шістдесят вісім/ грн.; витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 4406 /чотири тисячі чотириста шість/ грн. 40 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 06 червня 2025р.
Суддя: