Справа № 761/37674/24
Провадження № 2-а/761/326/2025
05 червня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) у жовтні 2024 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач), відповідно до вимог якого просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову № 66-3 від 30.09.2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.
26.09.2024 року оператором відділення призову солдат ІНФОРМАЦІЯ_1 складено щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення № 66-3, зі змісту якого слідує, що співробітниками поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 у зв?язку з тим, що останній не уточнив свої персональні дані в ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: невідповідність військового звання, та не уточнив персональні дані щодо свого стану здоров'я, що підтверджується порожньою графою «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК», чим порушив пп.10-1 п.1 Правил військового обліку в особливий період, за що передбачено відповідальність відповідно до ч.3 ст. 210 КУпАП. При цьому, під час складання протоколу позивач неодноразово наголошував на тому, що він не порушував правил військового обліку. Заперечення проти протоколу позивач виклав розділі пояснення та зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 66-3 від 26.09.2024 року, зазначивши, що вчасно - 10.07.2024 року оновив документи у ЦНАП відповідно до чинного законодавства, тому порушення відсутні. Вищевказану постанову №66-3 від 30.09.2024 року позивач отримав 03.10.2024 року. Позивач вважає, що постанова №66-3 від 30.09.2024 року за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки скориставшись правом вибору способу оновлення даних, 10.07.2024 року він оновив облікові данні через ЦНАП, в подальшому зробив через додаток Резерв+ військово-обліковий документ з QR-кодом. Електронний військово-обліковий документ має таку ж юридичну силу, як і паперовий, якщо в ньому зазначений QR-код. Отже, свій обов?язок з приводу оновлення даних, який визначений Законом України «Про військовий обов' язок та військову службу», позивач по справі не порушив, оскільки вніс всі наявні відомості та оновив свої дані до 16.07.2024р. Також зазначав, що в оскаржуваній постанові відповідач зазначає, що ОСОБА_1 «не уточнив свої персональні дані всупереч пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України», назвавши загальні фрази, не вказавши які конкретного статті нормативно - правового акту з реєстраційним номером, датою та назвою.
Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 року матеріали справи передані для розгляду судді Макаренко І.О.
23.12.2024 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача. Згідно вказаних пояснень представник позивача вказувала, що ОСОБА_1 не направлялися та не вручалися повістки з викликом для проходження медичного огляду. Отже, у позивача не виник обов'язок проходження медичного огляду 10.07.2024 року (дата оновлення даних військовозобов'язаного) ні на 30.09.2024 року (дата складання спірної постанови). Вказувала, що проходження ВЛК необхідне лише після отримання повістки на проходження військово-лікарської комісії, а при оновленні даних проходження військово-лікарської комісії не вимагається. Враховуючи, що немає доказів обов?язковості проходження ВЛК перед оновленням військовозобов'язаними облікових даних до 16.07.2024 року, позивачу не було надано письмового розпорядження або виклику на проходження ВЛК, відмова від направлення на медичний огляд військово - лікарською комісією відсутня, а тому вважала, що складу адміністративного правопорушення немає. В підтвердження обставин викладених в позові надала витяг з додатку "Резерв +" від 04.10.2024 року, з якого вбачається, що вже після оформлення спірної постанови про адміністративне правопорушення, позивачу відповідачем була оформлена відстрочка-бронювання до 13.02.2025 року, що здійснити неможливо у разі невідповідності персональних даних чи порушення правил військового обліку.
На підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2025р. № 01-08-310 щодо повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025р. матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.
Судом установлено, згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 66-3 від 26.09.2024 року о 10 год. 00 хв. до представників ІНФОРМАЦІЯ_1 співробітниками поліції було доставлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зупиненого як порушника правил військового обліку біля ст. метро «Берестейська» в м. Київ, близько 9:00. В ході з'ясування обставин було встановлено, що ОСОБА_1 , всупереч приписам пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України не уточнив свої персональні дані з ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується невідповідності відомостей його військово-облікового документу - тимчасового посвідчення офіцера запасу №83 з відомостями з Єдиного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, в тому числі - невідповідність військового звання (молодший лейтенант - у тимчасовому посвідченні та лейтенант - фактично). Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, ОСОБА_1 перебуває в підкартотеці «Порушення правил військового обліку» станом на 10.07.2024 та станом на день, наступний за граничним днем уточнення персональних даних - 17.07.2024р.
В графі пояснення і зауваження щодо змісту протоколу ОСОБА_1 вказав, що заперечує по тексту протоколу про порушення тому, що вчасно оновив дані у ЦНАП згідно чинного законодавства. Дата оновлення 10.07.2024 року.
30 вересня 2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 складено постанову про вчинення адміністративного правопорушення № 66-3 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до копії постанови № 66-3 від 30.09.2024 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки всупереч приписам п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України не уточнив свої персональні дані в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується невідповідністю відомостей військово - облікового документа ОСОБА_1 - тимчасового посвідчення офіцера запасу № 83 з відомостями з Єдиного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів, в тому числі невідповідність військового звання. Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває в картотеці «Порушення правил військового обліку» станом на 10.07.2024 року та станом на наступний за граничним день уточнення персональних даних -17.07.2024 року. Відтак, ОСОБА_1 в порушення пп.10-1 п. 1 Правил військового обліку, не уточнив в ТЦК та СП персональні дані в частині військового звання та в частині інформації про стан здоров'я останнього, що підтверджується порожньою графою «Постанова ВЛК» та «Дата ВЛК», персональні дані про фактичний стан здоров'я та ступінь придатності у встановлений строк ОСОБА_1 уточнені в ТЦК та СП не були. Вказане також знаходить підтвердження у статусі підкартотеки «Порушення правил військового обліку», про що ОСОБА_1 було відомо станом на 10.07.2024 року, в момент коли останнім було сформовано витяг з мобільного за стосунку «Резерв+».
До матеріалів позову позивачем надано витяг із мобільного застосунку «Резерв +», який сформовано 04.10.2024 року, згідно з яким ОСОБА_1 10.07.2024 року здійснив уточнення військово-облікових даних, відмітка «дані уточнено вчасно» та перебуває на військовому обліку, а також копію тимчасового посвідчення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов'язок всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Вказане зазначено в позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 18.12.2019 у справі № 158/286/17: «КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Відповідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 статті 210 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 3 цієї ж статті передбачає, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці до даної статті визначено, що: положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Згідно абзацу 4 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби, згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Статтею 235 КпАП України визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У відповідності до вимог абз. 7 ч. 3 ст. 1, абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Додатком №2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 19 вказаного Поряду визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Підпунктом 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Таким чином, нормами законодавства визначено 60-денний строк для уточнення облікових даних; останній день вказаного строку припадає на 16.07.2024 року.
Згідно пп. 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, зокрема, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
За змістом спірної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимоги підпункту 10-1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, а саме: не уточнив свої персональні дані в частині військового звання та в частині відсутності інформації про стан здоров'я останнього.
Тобто, згідно вказаних вимог позивач до 16.07.2024 року був зобов'язаний уточнити свої облікові дані.
Надані позивачем докази свідчать про те, що 10.07.2024 року він уточнив персональні дані через електронний додаток «Резерв+».
Надана позивачем копія сформованого електронного військово-облікового документу із мобільного застосунку «Резерв+» містить відмітку «на обліку» та «дані уточнено вчасно», а також дані про звання «лейтенант», що підтверджує факт оновлення таких даних та виконання вимог закону.
Також вбачається, що позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 13.02.2025 року на підставі аб.2 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Окрім того, ОСОБА_1 уточнив дані щодо номеру телефону та домашньої адреси.
Перевіряючи доводи позовної заяви, суд відзначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка передбачає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, що вчинено в особливий період, є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правила військового обліку.
Щодо зазначення в оскаржуваній постанові порушення ОСОБА_1 вимоги підпункту 10-1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 в частині невідповідності військового звання молодший лейтенант - у тимчасовому посвідченні та лейтенант - фактично, суд зазначає наступне.
Частиною десятою статті 1 Закону № 3543 (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559) затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
В матеріалах справи наявна копія тимчасового посвідчення офіцера запаса № НОМЕР_1 , яке видане ОСОБА_1 , дійсне по 31.12.2015 року, яке містить записи про військове звання останнього, а саме: молодший лейтенант згідно Наказу МОУ № 459 від 12.09.2003 року та лейтенант згідно Наказу ПівдОК № 37 від 19.10.2007 року.
Відомості щодо невідповідності військового звання ОСОБА_1 фактичному, які містяться в оскаржуваній постанові не підтверджені жодними доказами, оскільки надана позивачем копія сформованого електронного військово-облікового документу із мобільного застосунку «Резерв+» містить дані про звання «лейтенант», яке присвоєно останньому згідно Наказу ПівдОК № 37 від 19.10.2007 року, про що також вказано у копії тимчасового посвідченні офіцера запасу.
З приводу відсутності даних щодо проходження ВЛК ОСОБА_1 суд вказує, що в Положенні про військовий облік призовників, військовозобов?язаних та резервістів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, не передбачено обов?язку військовозобов'язаного проходити ВЛК перед оновленням облікових даних у ТЦК та СП, у визначений Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації військового обліку " N? 3633- 1Х від 11.04.2024 року, період 60 днів, тобто до 16 липня 2024 року.
Слід зазначити, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (п.21 Порядок № 560).
Додатком 11 Порядку № 560 визначено направлення певної форми, для встановлення придатності військовозобов'язаного до проходження військової служби за станом здоров'я, у певному медичному закладі, у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період.
Відповідно до абзаців 3-4 пункту 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.
Положеннями пункту 74 Порядку №560 передбачено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Викладене свідчить, що процедурі проходження військовозобов'язаним медичного огляду передує видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на ВЛК для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 Порядку №560, та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 Порядку №560.
Разом з тим, доказів видачі повістки про виклик військовозобов'язаного ОСОБА_1 або направлення на проходження ВЛК, відмови останнього від проходження ВЛК матеріали справи не містять та не надані відповідачем.
Отже, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 підпункту 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, і як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому позов слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем до суду не надіслано відзиву на позову, заперечень, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені в позовній заяві.
З огляду на викладене, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП України, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 66-3 від 30.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за звернення до суду з даним позовом у розмірі 605, 60 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 66-3 від 30.09.2024 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 05.06.2025р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА