печерський районний суд міста києва
757/5641/25-к
1-кс-7187/25
19 лютого 2025 року
м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритомусудовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань полковника ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023000000001143 від 29.12.2023,
Короткий виклад вимог клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, з метою конфіскації як виду покарання, вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- банкноти схожі на купюри номіналом по 100 доларів США на загальну суму 7500 доларів США;
- носій інформації External Hard Drive, модель J25A;
- мобільний телефон марки «Apple Iphone 15»;
- ноутбук марки Lenovo ideapad gaming.
В обґрунтування клопотання вказано, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у закінченому замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненої щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.
Позиція сторін кримінального провадження
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 пояснив, що вилучена техніка оглянута та не містить жодної інформації, яка є предметом досудового розслідування, тому в цій частині клопотання не підтримував. Наполягав на накладенні арешту на грошові кошти з метою їх конфіскації як виду покарання.
Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував про задоволення клопотання. Пояснив, що вилучені кошти є доходом від продажу автомобіля. Крім того, родина ОСОБА_4 має винаймати квартиру, він має хвору дружину та дитину з інвалідністю. Нещодавно дружина народила другу дитину. Просив не накладати арешт на кошти, оскільки вони потрібні для проживання родини.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав слова захисника в повному обсязі.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст.170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000001143 від 29.12.2023 за підозрою ОСОБА_7 за у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до протоколу обшуку від 05.02.2025, проведеного за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: банкноти схожі на купюри номіналом по 100 доларів СЩА на загальну суму 7500 доларів США, носій інформації External Hard Drive, модель J25A.
Відповідно до протоколу обшуку від 05.02.2025, проведеного в автомобілі марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_9 , виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Apple Iphone 15» в корпусі чорного кольору, а також ноутбук марки Lenovo ideapad gaming.
Постановою слідчого від 05.02.2025 вказані речі визнані речовими доказами.
05.02.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у закінченому замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненої щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
Санкція статті за ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
ОСОБА_4 з 06.06.2015 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 .
Від шлюбу має двох дітей: доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2, яка має інвалідність, та сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_4 має 3 групу інвалідності.
ОСОБА_13 проживає в орендованому житлі.
За договором купівлі-продажу від 29.01.2025 ОСОБА_4 продав автомобіль марки Hyundai accent, 2014 року випуску, за 200 000 грн.
Протягом 2024 року ОСОБА_4 отримав дохід в сумі 363 962,15 грн.
Мотиви слідчого судді
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
ОСОБА_4 повідомлено про підозру у закінченому замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненої щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна
Відповідно до протоколу обшуку від 05.02.2025 проведеного за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено та вилучено: банкноти схожі на купюри номіналом по 100 доларів СЩА на загальну суму 7500 доларів США, носій інформації External Hard Drive, модель J25A.
Відповідно до протоколу обшуку від 05.02.2025 проведеного у автомобілі марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться у користуванні ОСОБА_9 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Apple Iphone 15» в корпусі чорного кольору, ноутбук марки Lenovo ideapad gaming.
Оскільки ОСОБА_4 має статус підозрюваного, накладення арешту на його майно з метою конфіскації майна як виду покарання є обґрунтованим.
Разом з тим, у судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний 06.06.2015 перебуває в шлюбі.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, місце знаходження майна, порядок користування ним не визначають право власності на таке майно.
Частиною третьою статті 61 СК України визначено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно…, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18, зазначено, що «статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують».
Отже, конфіскованим може бути тільки майно обвинуваченого, а тому воно має бути виділено із спільного майна подружжя на час його конфіскації.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
На стадії досудового розслідування, для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, слідчий суддя не має права здійснювати поділ спільного майна подружжя або виділяти частку підозрюваного у ньому.
Однак, відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя зобов'язаний врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.
З огляду на зазначені законодавчі вимоги при вирішенні питання арешту майна підозрюваного для забезпечення його можливої конфіскації як виду покарання правильним, на думку слідчого судді, буде накладення такого арешту не на все спільне майно подружжя, а на частину (частку) підозрюваного у ньому. При цьому, слід виходити із законодавчої презумпції рівності часток кожного із подружжя у спільній сумісній власності на майно.
В ході розгляду клопотання встановлено, що вилучені грошові кошти є спільним майном подружжя. Слідчим іншого не доведено.
Тому, слідчий судді, не вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя, а виходячи виключно із врахування прав та інтересів іншого з подружжя, а також із законодавчої презумпції рівності часток кожного із подружжя у спільній сумісній власності на майно, дійшов висновку, що арешт може бути накладений лише на частку підозрюваного у спільному майна подружжя, тобто на 1/2, оскільки накладення арешту на частку іншого з подружжя, на думку слідчого судді, не відповідає критерію розумності та співрозмірності та призведе до порушення законних прав іншого співвласника, дружини.
Відповідно до протоколу обшуку від 05.02.2025, проведеного за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: банкноти схожі на купюри номіналом по 100 доларів США на загальну суму 7500 доларів США.
Частка підозрюваного у спільному майні подружжя складає 3750 доларів США. Оскільки вилучені кошти були в банкнотах по 100 доларів США, а орган досудового розслідування не наділений повноваження щодо обміну та розміну валюти, слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт на 3800 доларів США.
Враховуючи викладене вище, а також пояснення слідчого про відсутність підстав для накладення арешту на вилучену техніку, слідчий судді дійшов висновку про часткове задоволення клопотання.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 98, 131, 170, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти у кримінальному провадженні № 62023000000001143 від 29.12.2023 арешт на майно, яке було виявлене та вилучене за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 під час проведення 05.02.2025 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-банкноти схожі на купюри номіналом по 100 доларів США на загальну суму 3800 доларів США.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1