печерський районний суд міста києва
577/5032/24-ц
2-3995/25
/про залишення без руху/
03 січня 2025 року
Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., розглянувши матеріали заяви за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінета Міністрів України, держави-агресора російської федерації в особі Генерального консульства російської федерації в Женеві, про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду Сумської області з указаним позовом.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.09.2024 цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Печерського районного суду м. Києва.
Дослідивши позовну заяву, вважаю за необхідне залишити її без руху з таких підстав.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею ст. 175 ЦПК України визначено вимоги до форми та змісту позовної заяви, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як сформульовано Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 911/792/18, позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право (постанова Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19).
Також, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
За таких обставин, позивачу необхідно надати до матеріалів справи письмові докази (для суду та інших сторін).
Також, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
Аналогічна правова позиція визначена і у ст. 23 Цивільного кодексу України.
При цьому п. 4 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
Також у роз'ясненнях, наданих постановою пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, вказано, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві (п. 4).
Заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог. Зокрема, докази причино-наслідкового зв'язку між станом здоров'я позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, наприклад, докази витрат на лікування.
Позивачем не зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив та якими доказами це підтверджується.
Крім цього, при визначенні розміру завданої моральної шкоди позивач послався на загальні норми законодавства, якими визначено компенсацію за моральні страждання, проте обґрунтування розміру компенсації моральної шкоди, завданої саме позивачеві та внаслідок протиправних дій саме відповідачів, у позовній заяві не зазначено.
Відтак, позивачу необхідно надати докази заподіяння такої шкоди та надати розрахунки, які було покладено в обґрунтування сум.
При цьому, у разі здійснення відповідачем грошової оцінки заподіяної моральної шкоди, за вказану вимогу необхідно сплатити судовий збір, оскільки моральна шкода, що визначена у грошовому еквіваленті є шкодою майнового характеру (позиція Верховного Суду у справі № 761/11472/15-ц, постанова від 28.11.2018).
Відповідно до вимог підпункту 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.
Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Твердження позивача про звільнення від судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» - є хибним, адже передбачена законодавцем пільга щодо сплати судового збору пов'язується не з наявністю самого по собі факту завдання майнової та/або моральної шкоди у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, а обмежується тими випадками завдання шкоди особі, коли внаслідок дій держави-агресора у житті людини мали місце одна або декілька наступних подій: вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України, загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Натомість, жодних обґрунтувань настання для позивача одного або декількох з наведених вище наслідків збройної агресії відповідача проти України матеріали справи не містять.
При цьому, посилання позивача на положення ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" як на підставу звільнення від сплати від судового збору також є безпідставним, оскільки до спірних правовідносин положення вказаного закону не застосовуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 15 140,00 грн).
Установлено, що позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру:
1) майнова вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн;
2) майнова вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 грн.
Таким чином, загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті становить: (5 000 000+1) х1% = 15 140 грн.
До позовної заяви не додано квитанції про сплату судового збору.
З урахуванням вищевикладеного, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 15 140 грн, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність усунення вищевказаних недоліків та надання позивачу строку для їх усунення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінета Міністрів України, держави-агресора російської федерації в особі Генерального консульства російської федерації в Женеві, про відшкодування моральної шкоди, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали суду.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Єрмічова