06 червня 2025 року м. Рівне №640/4191/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
визнання протиправним та скасування вимоги., -
21.02.2020 ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-241243-17 від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 26539,26 грн.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П. від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/4191/20. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Інших процесуальних рішень по справі не виносилось. Спір по суті не вирішено.
Законом України №2825-IX від 13.12.2022, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
На виконання вказаного Закону та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України №399 від 16.09.2024, Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025 передано 460 справ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду справи №640/4191/20 визначено суддю Друзенко Н.В.
Ухвалою від 07.03.2025 адміністративну справу №640/4191/20 прийнято до провадження судді Друзенко Н.В. Розгляд справи вирішено здійснювати зі стадії розгляду справи по суті, з урахуванням особливостей, визначених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з позовною заявою, вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 ще у 2005 році прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності та подав відповідачу документи про припинення. Стверджує, що з цього часу не провадив жодного виду підприємницької діяльності, натомість був і є найманим працівником. Разом з тим, з невідомих причин відповідач у травні 2019 року виставив йому податкову вимогу на сплату заборгованості з ЄСВ, яку самостійно і безпідставно нарахував.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти задоволення адміністративного позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що позивач до 2020 року був зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності, перебував на загальній системі оподаткування, а відтак незалежно від отримання доходу мав щоквартально сплачувати ЄСВ у розмірі мінімального внеску. З огляду на те, що відповідну вимогу законодавства ним виконано не було, контролюючим органом в автоматичному режимі в інтегрованій картці позивача по єдиному соціальному внеску збільшено зобов'язання, у зв'язку з чим у позивача утворилась недоїмка у розмірі 26539,26 грн.
Дослідженням по справі письмових доказів суд встановив таке.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 був зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності з 12.09.2001 по 24.04.2020. Номер запису про припинення - 20730060003002565, підстава - «ДР припинення ФОП за її рішенням».
У Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 у 2018 - 2020 роках отримував дохід у вигляді заробітної плати. Натомість за даний період у реєстрі містяться відомості про щорічне подання декларації про майновий стан і доходи з нульовими показниками.
В інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) з 09.02.2018 відображено автоматичне нарахування єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, та в подальшому проведено щоквартальні нарахування як фізичній особі - підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, в тому числі за І- ІV квартали 2018 року і І- ІІІ квартали 2019 року. Внаслідок несплати ОСОБА_1 . ЄСВ утворилася заборгованість в сумі 26539,26 грн.
Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 №№ Ф-241243-17, якою відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, позивача зобов'язано сплатити суму боргу (недоїмку) у розмірі 26539,26 грн.
Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, а вимогу про сплату такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (тут і далі, в редакції, що діяла на час існування відповідних правовідносин).
До вказаного Закону з 01.01.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
Відповідно до абзацу 3 частини восьмої статті 9 у редакції, яка діяла до 31.12.2017, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому, у редакції статті 9 Закону №2464-VI, яка діє з 01.01.2018 (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності в незалежності від отримання доходу від такої діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статі 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону №2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
За правилами частин першої-четвертої статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - фізичної особи станом на 08.05.2019 затверджена наказом Міндоходів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та наведена у додатку 7 до вказаної Інструкції.
Згідно розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога №Ф-241243-17 від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 26539,26 грн. була сформована на підставі відомостей щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску, які відображені в облікових даних платника за період 2018-2019 рр.
Сума заборгованості з ЄСВ відповідає відомостям, що містяться в інтегрованій картці платника за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування). Автоматичне нарахування єдиного внеску здійснено відповідачем щоквартально у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць.
Відповідач підтвердив у своєму відзиві, що не спростовано позивачем, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_1 ) у 2018-2019 рр. перебував на обліку у ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві на загальній системі оподаткування
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 був зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності з 12.09.2001 та припинив свою підприємницьку діяльність лише 24.04.2020.
За наведеного у 2018-2019 рр. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак незалежно від отримання, чи неотримання прибутку від такої діяльності зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць.
Доводи позивача про те, що у відповідному періоді він був найманим працівником, з огляду на що ЄСВ за нього мав сплачувати роботодавець не підтверджені жодним належним і допустимим доказом по справі. Натомість у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 у 2018 - 2019 роках отримував дохід у вигляді заробітної плати. Натомість за даний період у реєстрі містяться відомості про щорічне подання декларації про майновий стан і доходи з нульовими показниками.
Суд зазначає, що у відповідності до частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою №6-ОПП.
Судом враховується, що із введенням в дію Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Єдиний державний реєстр - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Частиною першою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності
Зі змісту положень статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» випливає, що за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
За правилами частини першої статті 51 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному статтями 47-50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів звернення до державного реєстратора із документами для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, як і не надано свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ні до 2018 року, ні до 2019 року.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача проведена 24.04.2020 (номер запису про припинення - 20730060003002565, підстава - «ДР припинення ФОП за її рішенням»).
Оскільки в силу положень частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у чинній редакції визначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, то суд приходить до висновку, що станом на момент прийняття оскаржуваної вимоги позивач мав статус фізичної особи-підприємця.
При цьому судом враховується, що в силу положень частини першої, третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відповідно, на момент отримання оскаржуваної вимоги про сплату боргу, підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не була припинена у встановленому законодавством порядку, що свідчить про наявність в останнього обов'язку зі сплати єдиного внеску.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на наявність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 26539,26 грн., правильність якої позивачем під сумнів не ставиться, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
За таких обставин правові підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 в позові до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-241243-17 від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 26539,26 грн., - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 06 червня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (вул. Шолуденка, 33/19,м. Київ,04116, ЄДРПОУ/РНОКПП 44116011)
Суддя Н.В. Друзенко