Номер провадження: 33/813/1230/25
Номер справи місцевого суду: 523/8049/24
Головуючий у першій інстанції Далеко К. О.
Доповідач Драгомерецький М. М.
30.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень.
13 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду.
Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу подано із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Також, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
З матеріалів справи встановлено, що 15 листопада 2024 року ОСОБА_1 звертався до суду із апеляційною скаргою на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначаючи, що копію постанови він отримав 05 листопада 2024 року, а зміст постанови в судовому засіданні не був проголошений.
Постановою Одеського апеляційного суд від 03 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року - повернуто особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
При цьому, апеляційний суд зазначив, що отримання ОСОБА_1 повного тексту оскаржуваної постанови лише 05 листопада 2024 року не є поважною причиною у розумінні закону, оскільки останній брав участь у судовому засіданні та був обізнаний про результати розгляду справи.
06 грудня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернувся з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що 04 жовтня 2024 року в день судового засідання він не знав про результат розгляду справи та копію оскаржуваної постанови отримав 05 листопада 2024 року. Вказує, що цікавився про стан розгляд справи з відомих йому джерел Суворовського районного суду м. Одеси та тривалий час постанови не було на сайті. При цьому, 20 жовтня 2024 року приїздив особисто до суду, щоб отримати копію постанови, однак секретар судового засідання повідомила, що постанови на той час ще не було. Тільки з постанови Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року дізнався про наявність Єдиного державного реєстру судових рішень та ознайомившись зі змістом оскаржуваної постанови дізнався, що така була оприлюднена 28 жовтня 2024 року.
Постановою Одеського апеляційного суд від 30 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року - повернуто особі, яка її подала, оскільки подана вдруге з тих же підстав, яким судом вже дана оцінка, як і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, повторному розгляду не підлягає.
31 грудня 2024 року ОСОБА_1 втретє звернувся із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Постановою Одеського апеляційного суд від 15 січня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року - повернуто особі, яка її подала, оскільки клопотання про поновлення строку обґрунтовано тими ж самими обставинами, яким вже була надана оцінка судом, то такі посилання судом апеляційної інстанції не враховуються.
Матеріалами справи також встановлено, 20 січня 2025 року, 17 лютого 2025 року, 04 березня 2025 року та 25 березня 2025 року ОСОБА_1 звертався із апеляційними скаргами на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року, разом з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Постановами Одеського апеляційного суд від 12 лютого 2025 року, 28 лютого 2025 року, 17 березня 2025 року та 09 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року, апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 ,
13 травня 2025 року ОСОБА_1 знову звертається до суду із апеляційною скаргою на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду.
В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що 04 жовтня 2024 року, яка вважається «винесенням постанови» є лише датою документа. В день призначеного судового засідання, 04 жовтня 2024 року, йому не повідомили нічого, окрім того, що буде ухвалена постанова, яку згодом можна буде отримати. Судове засідання по розгляду справи не відбулось, зміст постанови не проголошувався, в тому числі й резолютивна частина. Винесення постанови 04 жовтня 2024 року не відбулося, що також підтверджується тим, що в реєстрі судових рішень вона була додана майже через місяць після дня засідання. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 05 листопада 2024 року. Також зазначено, що доступ до змісту постанови на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень було надано лише 28 жовтня 2024 року. ОСОБА_1 стверджує, що добросовісно виконував свої обов'язки та застосував усі можливі способи реалізації права на доступ до постанови.
У зв'язку із вищевикладеним ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року та поновити процесуальний строк.
Однак, апеляційний суд зазначає, що вищенаведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року вже були предметом апеляційного розгляду, їм надана належна оцінка та були прийняті постанови судом апеляційної інстанції про відмову у поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги, що набрали законної сили.
Будь-яких інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року в клопотанні не наведено.
Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута (рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження, та враховуючи, що причинам, якими обґрунтовуються поважність пропущення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року вже надана оцінка та були прийняті постанови апеляційним судом, що набрали законної сили, та які повторному розгляду не підлягають, приходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження не може бути поновленим, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2024 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький