05 червня 2025 року м. Рівне №460/7388/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: від позивача представник не прибув, від відповідача представник не прибув, розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення податкового боргу,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - відповідач), у якому позивач просить суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, а також належної йому готівки на суму податкового боргу в загальній сумі 17244029,80 грн, в тому числі: 17205491,63 грн з податку на додану вартість та 38538,17 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, iз доходiв платника податку у виглядi заробітної плати.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що станом на 01.04.2025 за відповідачем, як платником податків, перед бюджетом обліковується вказана податкова заборгованість в загальній сумі 17244029,80 грн, що виникла на підставі визначених в установленому порядку податкових зобов'язань (самостійно задекларованих), але не сплачених платником податків (відповідачем) в добровільному порядку, та застосованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків і нарахованої пені за період з 01.10.2024 по 01.04.2025 на підставі податкових декларацiй з податку на додану вартiсть, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть, податкових повідомлень-рішень (далі - ППР), а з ПДФО - на підставі нарахованої пені за період з 01.10.2024 по 01.04.2025 за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань згідно статті 129 ПК України. Відповідно до вимог Податкового кодексу України позивачем направлено для відповідача його податкову адресу податкову вимог форми "Ю", яку відповідач отримав. Однак, відповідач вказану вище податкову заборгованість у добровільному порядку в установлений чинним законодавством строк до бюджету не сплатив, а тому на підставі приписів статті 67 Конституції України та норм Податкового кодексу України (далі - ПКУ) вказана заборгованість є узгодженою і набула статусу податкового боргу та підлягає примусовому стягненню з відповідача до бюджету за позовом контролюючого органу, а саме Головного управління ДПС у Рівненській області.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві зазначає про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача в судовому порядку 17244029,80 грн є неправомірними, з огляду на не дотримання процедури позивачем повідомлення платника податків (відповідача) про наявність такого податкового боргу у відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПКУ.
Водночас, 12.05.2025 відповідач подав до суду клопотання про встановлення порядку виконання судового рішення у цій справі, де відповідач просить суд відповідно до частини 6 статті 246 КАС України встановити порядок виконання судового рішення у справі №460/7388/25, а саме стягнути податковий борг з ПДВ в сумі 17205491,63 грн протягом 5 років кожного місяця рівними частинами.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 23.04.2025 позивачем через свого уповноваженого представника у електронній формі із використанням електронного кабінету позивача у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 23.04.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 28.04.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи строки для подання до суду їх заяв по суті спору та доказів, призначив у справі підготовче засідання на 16.05.2025, у яке викликав учасників справи (їх уповноважених представників).
Зазначена ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.04.2025 була направлена судом для позивача і відповідача у електронній формі і отримана ними через їх електронні кабінети в ЄСІТС, що відповідно до приписів статті 251 КАС України вважається належним врученням судового рішення для учасника справи.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 12.05.2025 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Крім того, 12.05.2025 відповідач подав до суду клопотання про встановлення порядку виконання судового рішення у цій справі, де просить суд відповідно до частини 6 статті 246 КАС України встановити порядок виконання судового рішення у справі №460/7388/25, а саме стягнути податковий борг з ПДВ в сумі 17205491,63 грн протягом 5 років кожного місяця рівними частинами.
14.05.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, де навів свої доводи і міркування на спростування позиції відповідача, що наведена у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою від 16.05.2025 суд закрив підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначив на 05.06.2025 у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського окружного адміністративного суду, в судове засідання викликав учасників справи, про дату, час та місце судового розгляду справи по суті повідомив учасників справи (їх уповноважених представників) повісткою-викликом.
У визначені судом дату і час судового засідання 05.06.2025 уповноважені представники сторін до суду не прибули, про причини неявки в судове засідання для суду не повідомили, хоча сторони повідомлені судом про місце, дату і час проведення судового засідання в установленому КАС порядку повістками про виклик.
Водночас, у матеріалах справи наявне клопотання відповідача від 12.05.2025, у якому він просить суд розгляд справи проводити на всіх стадіях у судових засіданнях без участі уповноваженого представника відповідача.
Крім того, до початку судового засідання 05.06.2025 представником позивача подано до суду клопотання, у якому він просить суд судове засідання у справі проводити без участі уповноваженого представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.
З урахуванням наведеного та приписів частин 1, 3 та 9 статті 205 КАС України суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними у матеріалах справи документами та доказами, через їх неявку в судове засідання, що не перешкоджає для розгляду справи по суті.
З урахуванням наведеного та вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи, зміст спірних правовідносин і їх нормативно-правове регулювання, висновки суду.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті, а також вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню наступні норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПКУ).
Згідно з приписами пункту 15.1 статті 15 ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПКУ платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ передбачено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів пункту 54.1 статті 54 ПКУ крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПКУ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
Пунктом 57.1 статті 57 ПКУ передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом пункту 57.3 статті 57 ПКУ у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом з причин, пов'язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідач Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" у розумінні статті 15 ПКУ є платником податків, а тому зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.
За даними контролюючого органу - Головного управління ДПС у Рівненській області (позивача), за відповідачем обліковується податкова заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 17244029,80 грн, в тому числі: 17205491,63 грн з податку на додану вартість та 38538,17 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, iз доходiв платника податку у виглядi заробітної плати.
Вказана заборгованість у відповідача виникла на підставі самостійно задекларованих відповідачем, але не сплачених ним сум, та застосованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків та нарахованої пені за період з 01 жовтня 2024 року по 01 квітня 2025 року на підставі: податкових декларацiй з податку на додану вартiсть №9071039963 вiд 19.03.2025, №9386230405 вiд 19.12.2024, №9037595242 вiд 19.02.2025, №9418733965 вiд 20.01.2025, №9350678345 вiд 19.11.2024, №9310439511 вiд 18.10.2024, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок №9049845831, №9015330818, №9000466431, №9000451325, №9000451250, №9000451176, №9000424848, № 9000414169, податкових повiдомлень-рiшень №4262/17-00-04-05-22 вiд 07.03.2025, №1103/17-00-04-05-22 вiд 16.01.2025, №1822/17-00-04-05-22 вiд 27.01.2025, №15405/17-00-04-05-20 вiд 17.10.2024, №15972/17-00-04-05-20 вiд 25.10.2024, копії яких наявні у матеріалах справи, та донарахованих штрафних санкцій. А заборгованість з ПДФО виникла у зв'язку з нарахуванням пені за період з 01 жовтня 2024 року по 01 квітня 2025 року за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань згідно статті 129 ПКУ.
Податковою адресою відповідача відповідно до статті 45 ПКУ є адреса: вул. Степана Бандери, 2, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33028, що є місцезнаходженням такої юридичної особи (відповідача), відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Вказані податкові повідомлення-рішення (ППР) контролюючого органу (позивача), на підставі яких останнім до суду заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу, були надіслані ним для відповідача саме за вказаною вище податковою адресою відповідача, а тому відповідно до приписів пункту 42.2 статті 42 ПКУ такі документи вважаються належним чином йому врученими, як такі, що надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункту 59.1 статті 59 ПКУ).
Згідно з приписами пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Позивачем також було надіслано на вказану вище податкову адресу відповідача вимогу форми «Ю» №8850-17 від 27.12.2016, яку було отримано уповноваженою особою відповідача, і копія якої наявна у матеріалах справи.
При цьому, відповідно до пункту 6 Розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі - Порядок №610), податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Податкова вимога в розумінні приписів підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Водночас, враховуючи приписи пункту 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога. Тобто, Податковий кодекс України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу.
В ході судового розгляду справи ні позивач, ані відповідач не подали до суду та суд самостійно не здобув і тому матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували факт повної або часткової сплати відповідачем зазначеної вище податкової заборгованості або оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку вказаних вище ППР та/або податкових вимог контролюючого органу, за якими у відповідача виникла така податкова заборгованість, а тому суд дійшов до висновку про те, що вказані грошові зобов'язання відповідача перед бюджетом несплачені ним в установленому порядку, є узгодженими і набули статусу податкового боргу.
Як уже зазначено судом, приписами підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ передбачено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Статтею 19-1 ПКУ визначено функції податкових органів, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, своєчасністю подання податкової звітності, здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі, організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку, здійснює інші функції, визначені цим Кодексом та законами України.
Приписами пункту 20.1. статті 20 ПКУ передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право серед іншого також:
- визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18);
- застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.19.);
- звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34.).
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень (пункт 41.4 статті 41 ПКУ).
Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань. У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20, від 21.05.2024 у справі №160/15166/22 та інших.
4. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.
Оскільки станом на момент судового розгляду справи та на дату ухвалення судом цього рішення суду по суті спору учасниками справи не подано до суду і відповідно в матеріалах судової справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт оскарження відповідачем в установленому законом порядку податкових декларацiй з податку на додану вартiсть, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок, податкових повiдомлень-рiшень донарахованих штрафних санкці і вимогу форми «Ю» №8850-17 від 27.12.2016 та/або факт сплати відповідачем залишку боргу на загальну суму 17244029,80 грн, суд дійшов до висновку про те, що вказані позивачем у позовній заяві грошові зобов'язання відповідача перед бюджетом є узгодженими і набули статусу податкового боргу, а тому підлягають стягненню з відповідача до бюджету в судовому порядку за позовом контролюючого органу, а саме Головного управління ДПС у Рівненській області, позовні вимоги якого ґрунтуються на вимогах закону, відповідають обставинам справи та підтверджені належними і допустимими доказами, дослідженими судом в ході судового розгляду справи.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити про те, що в ході судового розгляду цієї справи та ухвалення судом цього рішення суду по суті спору суд не надає правової оцінки правомірності/протиправності податкових декларацiй з податку на додану вартiсть №9071039963 вiд 19.03.2025, №9386230405 вiд 19.12.2024, №9037595242 вiд 19.02.2025, №9418733965 вiд 20.01.2025, №9350678345 вiд 19.11.2024, №9310439511 вiд 18.10.2024, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартiсть у зв'язку з виправленням самостiйно виявлених помилок №9049845831, №9015330818, №9000466431, №9000451325, №9000451250, №9000451176, №9000424848, № 9000414169, податкових повiдомлень-рiшень №4262/17-00-04-05-22 вiд 07.03.2025, №1103/17-00-04-05-22 вiд 16.01.2025, №1822/17-00-04-05-22 вiд 27.01.2025, №15405/17-00-04-05-20 вiд 17.10.2024, №15972/17-00-04-05-20 вiд 25.10.2024 та/або вимогу форми «Ю» №8850-17 від 27.12.2016, і донарахованих штрафних санкцій, за якими у відповідача виник вказаний податковий борг, оскільки відповідачем не було подано до суду відповідної зустрічної позовної заяви про визнання їх протиправними та скасування, тоді як в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог і вказаний принцип знайшов своє відображення у частині 2 статті 9 КАС України.
З урахуванням наведеного суд вважає, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судового рішення про повне задоволення позову та стягнення до бюджету коштів з відповідача, який має податковий борг, з рахунків такого платника, а також готівки, належної відповідачу, на суму податкового боргу 17244029,80 грн, в тому числі: 17205491,63 грн з податку на додану вартість та 38538,17 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, iз доходiв платника податку у виглядi заробітної плати.
5. Щодо порядку та строків виконання цього рішення суду.
Разом зі своїм відзивом на позовну заяву відповідач 12.05.2025 подав до суду також своє клопотання про встановлення порядку виконання судового рішення у цій справі, де просить суд відповідно до частини 6 статті 246 КАС України встановити порядок виконання судового рішення у справі №460/7388/25, а саме стягнути податковий борг з ПДВ в сумі 17205491,63 грн протягом 5 років кожного місяця рівними частинами.
Вказане клопотання відповідача обгрутовується тим, що відповідно до п. 2 постанов НКРЕКП від 28.05.2024 р. №1022 та 24.12.2024 р. №2315 протягом 2024 р. та 2025 р. діють тарифи для населення нижче економічно обґрунтованого тарифу, що призводить до низької ліквідності (платоспроможності) підприємства та тяжкого фінансового стану відповідача, при якому сплата повної суми податків на даний час об'єктивно не можлива, що враховуючи велику кількість інших грошових зобов'язань, може зумовити арешт коштів на рахунках та порушення нормального режиму роботи підприємства, яке згідно Закону України «Про об'єкти критичної інфраструктури» є об'єктом критичної інфраструктури, як підприємство яке здійснює водопостачання та водовідведення міста Рівне, селища Квасилів, селища Гоща і є монополістом у цій галузі.
Позивач не подав до суду своїх заперечень проти вказаного клопотання відповідача.
При вирішення зазначеного клопотання відповідача суд виходить із таких міркувань.
Згідно з приписами статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 6 статті 246 КАС України встановлено, що у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Відповідно до приписів частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. А відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
І хоча предметом спору у цій справі не є оскарження рішень, дій, або бездіяльності податкового органу, суд вважає можливим застосувати норми частини 2 статті 2 КАС України до справи, що розглядається, за аналогією, так як вони за своєю суттю є універсальними для будь-яких адміністративно-правових спорів і спрямовані на досягнення загальних завдань адміністративного судочинства, зазначеного в ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з приписами частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського Суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
За статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Конвенція в статті 1 Першого протоколу практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст.1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
У Рішенні від 23.09.1982 (заяви №7151/75, №7152/75) у справі «Спорронг и Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд при розгляді спорів повинен визначити, чи було дотримано справедливу рівновагу між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту основних прав приватних осіб.
В ході розгляду справи з наявних у матеріалах справи документів і доказів суд встановив, що основними видами діяльності відповідача за КВЕД 37.00. є каналізація, відведення й очищення стічних вод; додатковими видами є КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження, КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води, КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів та КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Основна діяльність відповідача спрямована на задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади у отриманні послуг водопостачання та водовідведення.
Зі змісту звіту незалежного аудитора ТОВ "Аудиторської компанії "Альфа-аудит" від 04.06.2024, суд встановив, що відповідач має дуже низьку платоспроможність та не спроможний задовольнити всі платіжні вимоги постачальників і держави. Своєчасне погашення заборгованості залежить від розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення споживачів, платоспроможність яких, різко знизилась внаслідок військової агресії рф, що спричинило зріст заборгованості, яка станом на 30.04.2024 сягає 152749226,98 грн. І при цьому узгодженою проте не відшкодованою для відповідача в установленому порядку є сума різниці в тарифах на загальну суму 141555100,00 грн.
З наявних у справі матеріалів також вбачається, що відповідач до 2019 року був отримувачем субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Однак Міністерством фінансів України не було прийнято рішення про перерахування коштів субвенцій згідно з розподілом відповідно до зазначених договорів.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №1740/2332/18 позов Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Міністерства фінансів України задоволено та зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків № 3 від 24.07.2017, №4 від 11.09.2017, №5 від 12.10.2017, №6 від 14.12.2017 та довести рішення до відома Казначейства.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №1740/2332/18 вказане рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 залишено без змін, а постановою Верховного Суду від 04.03.2020 по цій справі у задоволенні касаційної скарги Міністерства фінансів України відмовлено.
09.10.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №60261558 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом від 21.08.2019 у справі №1740/2332/18. Однак, зазначене рішення суду не виконано.
Водночас, сукупність долучених до справи та оцінених судом доказів підтверджує той факт, що відповідач має великі обсяги, як кредиторської, так і дебіторської заборгованості, має зобов'язання з виконання судових рішень, а грошові кошти в необхідному розмірі для одночасної сплати всієї суми боргу у відповідача відсутні. Вказане беззаперечно підтверджую важкий фінансовий стан відповідача, і як наслідок, неможливість виконання ним судового рішення, що є підставою для надання розстрочення виконання судового рішення. При цьому, суд враховує не лише фінансовий стан, а й добросовісність намірів відповідача щодо реального погашення податкової заборгованості.
Враховуючи наявність обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення та неможливість погасити заборгованість у розмірі 17244029,80 грн одним платежем, суд дійшов до висновку про наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення. При цьому суд переконаний, що розстрочення виконання судового рішення на дванадцять календарних місяців кардинально не змінить ситуацію, позаяк відповідач неспроможний щомісячно погашати заборгованість у сумі на рівні близько по 1437000,00 грн, а тому суд вважає за доцільне розстрочити виконання судового рішення в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 17205491,63 грн на шістдесят календарних місяців, шляхом сплати заборгованості щомісячно рівними частинами.
При визначенні таких строків виконання судового рішення суд виходить із реальної, а не гіпотетичної можливості боржника виконати судове рішення, а також враховує те, що сторона позивача не висловила своїх заперечень щодо запропонованих відповідачем термінів розстрочення сплати заборгованості. Суд переконаний, що саме таким чином, буде дотриманий принцип «пропорційності» втручання держави у приватні права на володіння майном, оскільки воно буде проведене не тільки у відповідності з національним законодавством і в інтересах суспільства, але і буде дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Такий захід буде ефективним з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційним щодо прав боржника як приватної особи, оскільки дозволяє досягти легітимної мети за допомогою заходів, які є менш обтяжливими для прав і свобод боржника, для якого ці заходи не стають надмірними. Також цим самим забезпечується виконання самого судового рішення, а за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Невиконання ж судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У сукупності викладеного, суд, проаналізувавши зміст наведених норм права, врахувавши фінансове становище відповідача, вважає, що єдиною оптимальною умовою для належного виконання цього рішення є визначення в резолютивній частині вказаних вище порядку і строків його виконання.
6. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення позову суб'єкта владних повноважень до особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, передбачені статтею 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Рівненській області до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" кошти з рахунків у банках, а також належної йому готівки на суму податкового боргу в загальній сумі 17244029,80 грн, в тому числі: 17205491,63 грн з податку на додану вартість та 38538,17 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, iз доходiв платника податку у виглядi заробітної плати.
Встановити порядок і строки виконання цього судового рішення в частині стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 17205491,63 грн - протягом 5 років з наступного місяця після набрання рішення законної сили кожного місяця рівними частинами по 286758,20 грн на місяць протягом перших п'ятдесяти дев'яти місяців такого п'ятирічного строку та 286757,83 грн у останній шістдесятий календарний місяць такого п'ятирічного строку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023; код ЄДРПОУ: 44070166);
Відповідач: Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 2,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33028; код ЄДРПОУ: 03361678).
Повний текст рішення складений судом 05 червня 2025 року.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК