05 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15825/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №l64750006948 від 27.03.2024 Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області Управління Пенсійного забезпечення надання житлових субсидій та пільг відділ перерахунків пенсій №4 - про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день її призначення ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення №164750006948 від 23.05.2024 Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області Управління Пенсійного забезпечення надання житлових субсидій та пільг відділ перерахунків пенсій №4 - про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день її призначення ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення №164750006948 від 26.06.2024 Головного управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області - про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день її призначення ОСОБА_1 .
- визнати протиправним та скасувати рішення №l64750006948 від 12.07.2024 Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області - про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день її призначення ОСОБА_1 .
- зобов'язати Відповідача зарахувати Позивачу до стажу, що дає право на виплаrу грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 24.l l.1986 по 11.08.1999;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову допомогу , яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10-ти місячних пенсій, відповідно до n.7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що вона є пенсіонером за віком, працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, іншої пенсії не отримувала, і відповідно має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
22.01.2025 позивач на усунення недоліків позовної заяви надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що при первинному призначенні пенсії за віком стаж який надав право на пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, склав лише 28 років 00 місяців 13 днів. Враховуючи вимоги пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону та вищевказаного Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій немає у зв'язку з відсутністю необхідного стажу як працівнику охорони здоров'я, а саме 30 років на момент призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що відомості не дають можливості врахувати період роботи з 01.01.1984 по 11.08.1999 до стажу роботи в закладах та установах охорони здоров'я державної або комунальної форми власності, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, що дає право на пенсію за вислугу років. За таких умов, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження права позивача на зарахування спірного періоду до відповідного стажу, Головним управлінням було прийнято рішення про відмову у зв'язку з відсутність необхідного стажу 30 років на посадах працівника охорони здоров'я, який дає право на виплату грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що оскільки на день досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 має страховий стаж менше 30 років на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»-»ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», права на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії за віком відсутнє.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
20.03.2024 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №164750006948 від 27.03.2024, яким вирішено відмовити позивачу в нарахуванні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю законних підстав.
16.05.2024 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №164750006948 від 23.05.2024, яким вирішено відмовити позивачу в нарахуванні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки, на день досягнення пенсійного віку гр. ОСОБА_1 має страховий стаж менше 30 років на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
20.06.2024 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення №164750006948 від 26.06.2024, яким вирішено відмовити позивачу в нарахуванні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки, на день досягнення пенсійного віку гр. ОСОБА_1 має страховий стаж менше 30 років на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
05.07.2024 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №40376/03-16 від 12.07.2024, яким вирішено відмовити позивачу в нарахуванні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки при первинному призначенні стаж працівника охорони здоров'я складав 28 років 00 місяців 13 днів.
Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом із цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. (далі - Перелік №909).
Згідно з Переліком №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.
Відповідно до примітки 3 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років пенсії за вислугу років, відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637).
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а сформулював висновок про те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У наявній у матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 міститься запис про те, що у період з 13.04.1986 по 17.09.1998 позивач працювала у Глобинській центральній районній лікарні на посаді завідувача медпункту консервного заводу, у період з 17.09.1998 по 14.08.1999 на посаді медичної сестри у Глобинській центральній районній лікарні.
Також відповідно до довідки КНП «Глобинська міська лікарня» № 222 від 04.03.2024 позивачка у відпустці без збереження заробітної плати не знаходилась.
Як вже зазначалося судом, відповідно до примітки 3 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років, відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 “Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства» передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
У відповідності з Переліком установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений наказом Міністерства соціального забезпечення УРСР від 31.112.1959 №135 та підпункту “а» пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 учителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.
Отже, робота на посадах завідувача медпункту та медичної сестри у Глобинській центральній районній лікарні відноситься до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та відповідно надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцевих положень» Закону №1058-IV.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №164750006948 від 27.03.2024, № 164750006948 від 23.05.2024, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 164750006948 від 26.06.2024, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 40376/03-16 прийнято відповідачами не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності з положеннями пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.
Чинним законодавством України повноваження щодо призначення грошової допомоги покладено на територіальні органи ПФУ, а тому здійснення перевірки умов, визначених Законом №1058, необхідних для призначення грошової допомоги покладається саме на останніх.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Враховуючи те, що пенсійним органом не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов, необхідних для грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, у відповідності з положеннями пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 20.03.2024, яка була подана вперше з урахуванням висновків суду.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.03.2024 №164750006948 та від 23.05.2024 № 164750006948 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.06.2024 №164750006948 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.07.2024 № 40376/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 24.11.1986 по 11.08.1999 на посадах завідувача медпункту та медичної сестри у Глобинській центральній районній лікарні до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 20.03.2024 року з урахуванням висновків суду.
Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відповідності до зазначеної норми, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат понесених позивачем пропорційно задоволеним позовних вимогам щодо кожного з відповідачів.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 грн.
Отже, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка,8, м. Слов'янськ, Донецької області, 84100), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області (вул. Короленка,7, м. Рівне, Рівненської області, 33028), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.03.2024 №164750006948 та від 23.05.2024 № 164750006948 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.06.2024 №164750006948 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.07.2024 № 40376/03-16 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 24.11.1986 по 11.08.1999 на посадах завідувача медпункту та медичної сестри у Глобинській центральній районній лікарні до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 20.03.2024 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко