05 червня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/6015/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойко С.С., розглянувши клопотання представника відповідача про залучення співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 916310165612 від 21.04.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - про відмову ОСОБА_1 , у перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату мого, ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 60 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/2289/25 - вих. 09.04.2025 року, починаючи з 01.01.2024 року, з урахуванням проведених виплат..
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано докази.
22.05.2025 судом одержано від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В обгрунтування вказаних клопотань зазначено, що копії документів, доданих до позовної заяви не завірені належним чином, що унеможливлює їх використання у якості доказів в розумінні Глави 5 Розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 5.26 ДСТУ 4163-2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа. Головне управління звертає увагу суду, що жодний документ доданий до адміністративного позову, не засвідчений належним чином. Крім того, зазначено, що дану позовну заяву подано позивачем до суду лише 02.05.2025, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, визначного частиною статті 122 КАС України, майже ніж на 1 рік.
Надаючи оцінку вказаним клопотанням, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд зазначає, що приписами ч. 5 ст. 94 КАС України визначено обов'язковість засвідчення документів підписом із зазначенням дати, проте вимоги КАС України не передбачають обов'язкове зазначення слів: "Згідно з оригіналом".
Судом встановлено, що позовну заяву з доданими до неї документами подано до суду через підсистему "Електронний Суд" з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті, а також зазначено дату такого підпису.
Таким чином, позовну заяву, а також доданих до неї документи подано позивачем відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що електронній копії не відповідають пункту 5.26 ДСТУ 4163-2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», оскільки цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи), зокрема на: організаційні (положення, статути, посадові інструкції, штатні розписи тощо); розпорядчі (постанови, рішення, накази, розпорядження); інформаційно-аналітичні ( акти, довідки, доповідні записки, пояснювальні записки, службові листи тощо) документи, створювані в результаті діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - юридична особа) незалежно від їхнього функціонально- цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності, а не на документи створені в результаті діяльності фізичних осіб.
З приводу твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Слід зазначити, що у цій справі позивач звернувся до суду з приводу протиправного, як на її думку, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №916310165612 від 21.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії.
Тобто, предметом оскарження є рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було прийнято 21.04.2025.
Таким чином, позивачем подано позов в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Посилання на висновки Верховного Суду у постановах від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19 та від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19, суд вважає безпідставними, оскільки не є релевантними до спірних правовідносин.
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні клопотань представника відповідача належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя С.С. Бойко