ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11279/25
провадження № 1-кс/753/1562/25
"04" червня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, подане у кримінальному провадженні № 12025100020002167, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України,
до Дарницького районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 03 червня 2025 року, клопотання було передано до провадження судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що слідчим СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12025100020002167, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01 червня 2025 року, приблизно о 16 год. 15 хв. за адресою м. Київ, Бориспільська, буд. 12, працівники Управління патрульної поліції у м. Києві у складі екіпажу «Рубін-202», а саме: поліцейський першого взводу, першої роти, другого батальйону, другого полку «З обслуговування лівого берега УПП у м. Києві ДПП» капрала поліції ОСОБА_7 (спеціальний жетон 0181527) та поліцейського другого взводу першої роти, другого батальйону, другого полку «З обслуговування лівого берега УПП в м. Києві ДПП» молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 (спеціальний жетон 0166263), виконуючи свої службові обов'язки, передбачені Законом України «Про Національну поліцію», під час перевірки документів громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у результаті моніторингуінформаційного порталу Національної поліції було встановлено, що останній перебуває в розшуку за поданням ІНФОРМАЦІЯ_2 (військкомату) у зв'язку з ухиленням від виконання військового обов'язку, звернення Е1352112 від 05 лютого 2025 року, на підставі чого громадянину ОСОБА_4 запропонували проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно статті 259 КУпАП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Після чого, ОСОБА_4 добровільно погодився проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 на власному автомобілі марки «Ореl Zafira», державний номер НОМЕР_1 , в цей час працівник патрульної поліції перебував в салоні автомобіля разом з ОСОБА_4 , для його належного супроводу.
Зупинившись, за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 12 в ході спілкування з працівником патрульної поліції ОСОБА_8 розуміючи незаконність своїх дій, діючи умисно та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за пропозицію неправомірної вигоди службовій особі, з метою ухилення від мобілізації, розуміючи настання негативних правових наслідків для себе за вчинене правопорушення, озвучив поліцейським, які згідно п. 1 примітки до статті 364 КК України є службовими особами, бажання та готовність надати неправомірну вигоду за невчинення останніми дій, що входять у їхні службові обов'язки, а саме: недоставлення ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого був попереджений про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі.
Разом з тим, ОСОБА_4 незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі, продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, та повторно пропонувати неправомірну вигоду працівнику поліції у сумі 5000,00 гривень за невчинення останнім дій відносно нього, що входять у їхні службові обов'язки, а саме за недоставлення ОСОБА_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 210 КУпАП.
В той же час поліцейські відмовилися від отримання неправомірної вигоди, після чого було викликано слідчо-оперативну групу з метою документування кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України.
В межах кримінального провадження, 01 червня 2025 року о 16 год. 58 хв. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 12, відповідно до вимог статті 208 КПК України, громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано, під час затримання проведено особистий обшук особи, під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Samsung» із сім-картою НОМЕР_2 , синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 ; грошові кошти, номіналом по 1000 гривень з серійними номерами: ЗН4362340, ЯБ6031491 (2 шт), номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЄА2142920, ГН6936629, ГП3878252, ЄГ4311452, АП7726569, ЕЖ5247251, ГК8519981, ХБ3640997, ГК5840628, АД6430797, (10 шт), номіналом по 200 гривень з серійними номерами: ВЕ0089987, ГА3839898, (2 шт), номіналом по 100 гривень: УЛ7481212 (1 шт.), номіналом 50 гривень серійний номер АМ0704683 (1 шт), 20 гривень з серійним номером: ГК9719834 (1 шт), загальна сума 7570 гривень; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 02 червня 2025 року вказані речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
З метою забезпечення збереження вилученого під час обшуку майна та збереження речових доказів, посилаючись на положення статей 98, 167, 170 КПК України прокурор просить накласти арешт на вказане майно.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
У судове засідання з'явився прокурор, який входить до групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, власник вилученого майна - ОСОБА_4 , та його адвокат - ОСОБА_5 . Прокурор клопотання підтримав частково, просив накласти арешт на грошові кошти у загальному розмірі 5000,00 грн, не підтримав клопотання у частині накладення арешту на вилучений телефон та грошові кошти у сумі понад 5000,00 грн.
Власник майна та його адвокат заперечували щодо задоволення клопотання, просили суд повернути ОСОБА_4 вилучене у нього майно.
Слідчий суддя, вивчивши доводи клопотання та долучені докази, заслухавши думку прокурора, власника майна та його адвоката, дійшов такого висновку.
Слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12025100020002167, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України.
01 червня 2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України.
Як було зазначено прокурором у судовому засіданні, ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України та 04 червня 2025 року йому було обрано запобіжних захід у виді особистого зобов'язання.
Як визначено частиною другою статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Частиною третьою статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Суд враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, а тому зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, враховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виходить з того, що згідно із практикою ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Описана у клопотанні фабула у сукупності з матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак злочину, передбаченого частиною першою статті 369 КК України. Крім того, підозрюваний не заперечував факту пропонування та демонстрацію коштів працівникам поліції.
Дослідивши додані до клопотання матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що вони містять достатні для цього етапу розслідування докази, які доводять причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України.
Згідно із частиною третьою статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно із частиною другою статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Частиною п'ятою статті 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано з додержанням вимог статті 171 КПК України та у строк, встановлений частиною п'ятою цієї статті.
Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, речі (грошові кошти), які вилучені під час проведення особистого обшуку при затриманні ОСОБА_4 відповідають критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та можуть бути використані як доказ факту вчинення кримінального правопорушення, зважаючи на правову підставу для арешту майна, слідчий суддя вважає, що незастосування запобіжного заходу у виді арешту майна створить ризики переховування, знищення або спотворення інформації, яка має значення для досудового розслідування, і з огляду на завдання кримінального провадження вважає, що у даному випадку втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, є виправданим та пропорційним.
Разом з тим, слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на мобільний телефон «Samsung» із сім-картою НОМЕР_2 , синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 та грошові кошти у розмірі 2570 грн, оскільки клопотання в цій частині не підтримано прокурором, а отже клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України,
клопотання прокурора - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЄА2142920, ГН6936629, ГП3878252, ЄГ4311452, АП7726569, ЕЖ5247251, ГК8519981, ХБ3640997, ГК5840628, АД6430797, (10 шт) на загальну суму 5000 гривень.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1