Справа № 420/14548/24
06 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року по справі № 420/14548/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі, станом на день звільнення з військової служби.
Дане рішення суду набрало законної сили 03.04.2025 року.
30 травня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (вхід. № 53944/25), в якій заявник просить суд зобов'язати військову частину НОМЕР_2 подати протягом 15 діб з дати прийняття судом рішення, звіт у вигляді завіреної копії (довідки про вартість речового майна, що належало до видачі станом на день звільнення з військової служби), суду та позивачу.
В обґрунтування заяви позивач зазначив лише посилання на ухвалу, яка була прийнята в справі № 800/592/17 Великою Палатою Верховного Суду.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проаналізувавши наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, а не обов'язком.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Невід'ємною передумовою встановлення судового контролю є наявність фактичних даних про невиконання або неналежне виконання рішення суду у встановлений законом або судом строк.
У заяві ОСОБА_1 від 30 травня 2025 року не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про те, що рішення суду від 18 вересня 2024 року у справі № 420/14548/24 не виконано або виконується неналежним чином.
Не зазначено: чи звертався позивач безпосередньо до військової частини НОМЕР_2 після набрання рішенням законної сили; чи отримував відповідь про відмову у виконанні або зволікання з боку відповідача; яка саме поведінка відповідача свідчить про ухилення від виконання рішення.
Посилання заявника на ухвалу Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/592/17 саме по собі не є достатнім обґрунтуванням необхідності встановлення судового контролю, оскільки не доведено аналогічності обставин справи, зокрема - наявності стану тривалого невиконання рішення.
Також суд враховує, що рішення у цій справі набрало законної сили лише 03 квітня 2025 року, і з урахуванням розумного строку для організації його виконання, станом на 30 травня 2025 року не минуло достатньо часу для визнання поведінки відповідача такою, що свідчить про умисне або тривале невиконання рішення суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, передбачені ст. 382 КАС України, для встановлення судового контролю за виконанням рішення, а також відсутні докази фактичного ухилення відповідача від виконання судового рішення.
У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що обставини та докази, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання відповідачем рішення суду в даній адміністративній справі у встановленому законом порядку відсутні, а тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду немає.
Відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/14548/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов