Справа № 420/14403/25
06 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
08 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 75282507 від 03.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Суд ухвалою від 20.05.2025 залишив позовну заяву без руху та повідомив позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також з наданням відповідних доказів;
- доказів сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
02 червня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ЕС/54204/25), додатком до якої є платіжна інструкція №5180 від 26.05.2025 про сплату судового збору на суму 2422,40 грн, а також клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення штрафу.
У клопотанні представник позивача зазначає, що Головним управлінням через систему «Електронний суд» 11.04.2025 подано позовну заяву про оскарження постанови про накладення штрафу ВП № 75282507 від 03.04.2025. Проте, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву Головного управління було повернуто у зв'язку з тим, що у позовній заяві не зазначено ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, однак до позову було надано постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено ідентифікатор доступу. При цьому, Головним управлінням під час подачі позовної заяви в додатках надано постанову про відкриття виконавчого провадження в якої міститься ідентифікатор доступу за ВП 75282507, а саме 6В0360209ВАА, тому в суду не було поважних підстав для повернення позовної заяви. Разом з тим, Головне управління наголошує на тому, що позовна заява була подана з додержанням всіх вимог та строків. В практиці юридичного управління такий випадок відбувся вперше і в подальшому Головне управління візьме до уваги всі зауваження суду вказані в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 по справі 420/10746/25.
Разом з тим, Головне управління наголошує на тому, що позовна заява була подана з додержанням всіх вимог та строків. Позивач вказує, що з 24.02.2022 Указом Президента №64/2022 введено воєнний стан в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
При цьому, через звільнення та від'їзд багатьох співробітників за кордон, штат Головного управління суттєво скоротився, що значно ускладнило відпрацювання документів. Головне управління є стороною по більш ніж як 10 000 проваджень, які наразі перебувають на розгляді в судах різних інстанцій.
Також позивач вказує, що 1 січня 2023 року набув чинності Закон №2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено приєднання Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України.
Крім того, роботу юридичного відділу ускладнюють постійні повітряні тривоги, аварійні відключення світла та інші наслідки ракетних ударів по території Одеської області та України. У літній період відпрацювання поточних справ ускладнюється перебуванням співробітників юридичного відділу у відпустці, що збільшує навантаження і на без того невеликий штат працівників.
Позивач просить взяти до уваги вищезазначені обставини та значні обсяги роботи юридичної служби Головного управління.
Позивач зазначає, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об'єктивні, але й суб'єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права.
З урахуванням наведеного позивач вважає, що причини пропуску строку для подачі позовної заяви є поважними та є підстави для його поновлення.
Відтак, позивач просить задовольнити клопотання про поновлення строку звернення до суду та поновити позивачу такий строк.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суддя вказує про таке.
Положеннями ст.122 КАС Країни встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.
Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Тобто, повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Суддя звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п.п.6, 7 ч.5 ст.44 КАС України).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн у рамках виконавчого провадження №75282507.
Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся 08.05.2025, тобто з пропущенням десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст. 287 КАС України, що спростовує твердження позивача щодо звернення до суду з позовною заявою в межах десятиденного строку.
При цьому, представник позивача зазначає, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №420/10746/25 вже поверталась позовна заява без розгляду, проте позивач не оскаржував її в апеляційному порядку, а вирішив подати новий позов до того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Посилання представника позивача на ведення на території України воєнного стану є необґрунтованим, з огляду на таке.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Загальний підхід до оцінки поважності причин пропуску строків повинен передбачати не просто посилання на воєнний стан, а доведення перешкоди для своєчасного здійснення процесуальних прав.
За приписами ч. 1-4 с.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Суддя звертає увагу, що в Україні введений та діє воєнний стан, проте Одеський окружний адміністративний суд продовжував здійснювати правосуддя з 24.02.2022 по теперішній час, та не припиняв свою роботу.
Зокрема, суддя зауважує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309, зокрема м. Одеса, де територіально знаходиться позивач, не включено до такого переліку.
До того ж слід наголосити позивачу, що введення на території України воєнного стану, не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.
З даного приводу, враховуючи правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, суд звертає увагу позивача, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв'язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.
Однак, позивач у клопотанні не вказує обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Разом з цим, суддя вважає за доцільне зазначити, що у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки через запровадження такого, не можна безумовно вважати поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
У зв'язку із розпочатою військовою агресією російської федерації проти України, існує загроза ракетних обстрілів країни, через що наявна велика кількість "Повітряних тривог" та періодичні відключення електроенергії.
Разом з тим, суддя зазначає, що введення на території України воєнного стану, як підстава пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом не може бути визнана поважною, оскільки сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку для звернення з позовом до суду у всіх абсолютно випадках.
При цьому, щодо посилання позивача на скорочення штату ГУ ПФУ в Одеській області, перебування працівників у відпустках, постійні повітряні тривоги, аварійні відключення світла та інші наслідки ракетних ударів по території Одеської області, то суддя вказує наступне.
Не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення такого строку такі підстави як повітряні тривоги та відсутність електроенергії, оскільки повітряні тривоги та відсутність електроенергії не мають постійного та довготривалого характеру, зокрема, на території м. Одеси.
Крім того, тривоги оголошуються у регіонах України по-різному, та не носять постійного, безперервного характеру.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 540/1285/22.
Враховуючи наведені обставини та те, що активних бойових дій в м. Одесі не велося, повітряні тривоги, ракетні обстріли та відсутність електроенергії не мають постійного та довготривалого характеру, міський транспорт, відділення пошти та суди працювали, суддя визнає такі обставини неповажними причинами пропуску строку звернення до суду.
Посилання позивача на зменшення чисельності штату позивача, що унеможливило своєчасне звернення до суду даним позовом, суд також оцінює критично.
Відтак, зазначені позивачем обставини, на переконання суду, не були перешкодою для звернення до суду особи за захистом своїх прав.
Підсумовуючи викладене, позивачем не наведено обґрунтованих причин, підтверджених належними доказами, об'єктивної неможливості оскарження постанови про накладення штрафу в розмірі 5100 грн в судовому порядку у встановлений законом десятиденний строк.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суддя звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди відповідач був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання та така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо соціального забезпечення.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, суддя доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
З урахуванням наведеного, суддя визнає неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, які наведені представником позивача у клопотанні про поновлення строку на оскарження постанови про накладення штрафу від 02.06.2025.
Інших обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, представником позивача у клопотанні про поновлення строку на оскарження постанови про накладення штрафу не зазначено, та відповідних доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не надано.
Згідно з ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб подання клопотання із наведенням підстав для поновлення процесуального строку, а наведені підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, що зазначені в клопотанні про поновлення строку на оскарження постанови про накладення штрафу, суддя визнає неповажними, позовна заява підлягає поверненню на підставі п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Керуючись ст.120, 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які зазначені представником позивача у клопотанні про поновлення строку на оскарження постанови про накладення штрафу від 02.06.2025 (вх.№ЕС/54204/25).
У задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про накладення штрафу від 02.06.2025 - відмовити.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО