Справа № 420/32132/24
05 червня 2025 року м. Одеса
Одеський кружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №2972065-2410-1517-UА51100110000098468 від 06.12.2023 року на суму податкового зобов'язання 4338,94 грн.; №2972069-2410-1517- UА51100110000098468 від 06.12.2023 року на суму податкового зобов'язання 6013,20 грн.; №2972072-2410-1517-UА51100110000098468 від 06.12.2023 року на суму податкового зобов'язання 32571,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що належне їй складське приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції площею 1002,2 кв.м. відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, в оренду не здається, використовується позивачкою у власній сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарського товаровиробника. Позивачка звертає увагу, що згідно п. «ж» ст.266.2.2 ПК України, у редакції Закону №2628-VIII від 23.11.2018, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції з 01.01.2019). Згідно ДК018-2000, до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» охоплює такі підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу: TI01:3094-2366-5152-1496) від 01.02.2024 зазначено групу нежитлових приміщень, які є самостійним об'єктом нерухомого майна, загальною площею 1002,2 кв.м та, які розташовані за адресою: Одеська область, Лиманський (нині Одеський) район, с.Кордон, вул.Шкільна, 21г. Також, згідно указаного вище Витягу, згідно з ДК 018-2000, ці об'єкти нерухомого майна віднесено до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) та зазначено клас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». За вказаного, позивач вважає протиправними прийняті Головним управлінням, податкові повідомлення-рішення, адже вона займається вирощуванням зернових культур, тобто є сільськогосподарським виробником, у використовує належні їй будівлі як складське приміщення для зберігання продукції.
Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач надав відзив на позову заяву, у якому вказуючи на хибність та необґрунтованість доводів позивача, просить відмовити у задоволенні позову.
У своїх доводах Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що згідно інформаційно - комунікаційної системи «Податковий блок» за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на дату формування податкових повідомлень - рішень за податковий період 2020-2022рр., на праві власності перебувають наступний об'єкт нерухомого майна: - нежитлова будівля під реєстраційним номером майна 1992766051227 за адресою: АДРЕСА_1 , власник з 17.12.2019. Відповідач вказує, що за правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України). Згідно положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу). Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Сума податку за об'єкт нежитлової нерухомості розраховується за формулою наступним чином: Сума податку = ЗП * (МП * СП) ЗП - загальна площа об'єкту нежитлової нерухомості МП - мінімальна заробітна плата встановлена законом на 01 січня звітного (податкового) року; СП - ставка податку, встановлена за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування. Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п. 266.5.1. п. 266.5 ст.266). Відповідно п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою Затвердженою Кабінетом Міністрів України. На підставі вищезазначеного, згідно статей 102, 266 Кодексу, Головним управлінням ДПС в Одеській області були сформовані 06.12.2023 в автоматичному режимі за 2020-2022 податкові періоди, фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), податкові повідомлення - рішення по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Відповідач звертає увагу, що виходячи із системного тлумачення норм Податкового кодексу України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування. Крім того, застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав як функціональне призначення будівлі так і належність конкретному суб'єкту-платнику. Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі сільськогосподарського призначення, не може бути достатньою підставою для звільнення платника від оподаткування. Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі сільськогосподарського призначення», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Враховуючи вищенаведене, у ОСОБА_1 відсутня сукупність умов для надання пільги відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має у власності (форма власності приватна) об'єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею (кв.м): 1002,2; Опис: вагова - літ.З; будівля охорони - літ. И; адміністративна будівля - літ.К; склад - лат.Н; тамбур - літ.н3;н4; літній табір - 1; брукування - ІІ,VII; силосна яма - V; огорожа - №1, ворота - №2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно матеріалів справи, ГУ ДПС в Одеській області прийняло та направило позивачу податкові повідомлення-рішення:
- № 2972072-2410-1517- НОМЕР_2 відповідно до якого згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПК України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік у розмірі 32571,50 грн.;
-№ 2972069-2410-1517- НОМЕР_2 відповідно до якого згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПК України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 6030,20грн.;
-№ 2972065-2410-1517- НОМЕР_2 відповідно до якого згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПК України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 4338,94 грн.
Позивач не погоджуючись з нарахуванням податкового зобов'язання, вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Так, позивач зазначає, що має пільгу зі сплати податку, передбачену п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки будівлі віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. На підтвердження цього зазначає, що за п. «ж» ст.266.2.2 Податкового кодексу України позивач звільнений від спірного податку за 2023 рік, оскільки спірним об'єктом оподаткування є належна йому нежитлова будівля, яка відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу :TI01:3094-2366-5152-1496) від 01.02.2024, є самостійним об'єктом нерухомого майна, загальною площею 1002,2 кв.м та, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , віднесеним до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127), клас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
За приписами пп.266.1.1, 266.2.1, 266.3.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
У відповідності до пп.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, не є об'єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником і така будівля не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 р. у справі № 380/18104/21.
Суд зазначає, що звільнення від сплати податку та збору є однією із форм надання податкової пільги (п. п. "г" п. 30.9 ст. 30 ПК України).
Відповідно до п. 30.2 ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пільга, встановлена п. п. "ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
При цьому, правовий аналіз п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме: віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення; власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; - вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, а також, зокрема у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.
З викладенонго вище слідує, що законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у сільськогосподарській діяльності), а й з використанням цієї будівлі у сільськогосподарській діяльності.
Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно, у вигляді звільнення від його сплати, є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням.
У межах даної справи, об'єкт нерухомості не класифіковано, проте позивач наполягає на віднесенні його до будівель сільськогосподарського призначення.
Щодо статусу позивача суд, враховуючи правові висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 у справі № 820/3707/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17 зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").
Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 N 2238-III під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Також, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Застереження в п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п. п. 14.1.235п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 ст. 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Суд також бере до уваги постанову Верховного Суду від 11.04.2023 року по справі №380/18104/21, де акцентувалось, що платник податку який наголошує на існуванні у нього пільг, щодо оподаткування нерухомого майна відмінного від земельної та задіяного у його сільськогосподарській діяльності, має надати докази, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об'єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.
Також, за висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18 та від 16.12.2021 у справі №160/9061/20, пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, застосовується у разі, коли власник об'єкта нерухомості є сільськогосподарським товаровиробником, й об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Тобто, в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Отже, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пп. «ж» пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України, слід встановити, чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем спірних нежитлових будівель як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Будь-яких доказів того, що належні позивачу нежитлові будівлі використовуються для вироблення сільськогосподарської продукції, позивач суду не надала.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/2434/20, відзначив, що ведення особою особистого селянського господарства не дає їй право на отримання статус сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком.
На думку суду касаційної інстанції, для отримання такого статусу необхідно представити докази, що особа займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником.
Окрім того, поведінка власника нерухомого майна повинна бути активною, а саме: відповідно до положень п.п.266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України власник майна самостійно звертається до органів ДПС із заявою та надає документи про проведення звірки відносно майна сільськогосподарського призначення та отримання податкової пільги.
Позивач посилається також на те, що нерухоме майно, яким він володіє, має сільськогосподарське призначення, та позивачем використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарським виробником, але при цьому, жодними належними та допустимими доказами не підтверджує свій статус сільськогосподарського товаровиробника. Відсутні в матеріалах справи у докази наявності у позивачки статусу суб'єкта господарювання/підприємництва.
Виходячи із встановлених обставин по справі, суд зазначає, що на підтвердження факту використання нежитлової будівлі, загальною площею 1002,2кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 г саме як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури, позивачем жодних доказів не надано.
Відповідно, у розумінні двох обставин, які слугують застосуванню податкової пільги за пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а саме те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та, що саме об'єкт нерухомості, вказані будівлі, споруди призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, ОСОБА_2 до позову не надала.
Суд разом з цим враховує зауваження повивача про те, що нормами Податкового кодексу України визначено умови, за яких власник об'єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, а саме коли будівлі, споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній та фізичній особі), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Водночас зауважує, що при цьому такі будівлі повинні використовуватись як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури.
Тобто вказана вище норма, ставить у залежність можливість застосування податкової пільги до об'єкта оподаткування, якщо він належить саме сільськогосподарському товаровиробнику та така будівля використовується як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18.
При цьому, суд звертає увагу, що пільга встановлена пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження для сільськогосподарських виробників. Тому, віднесення нежитлової будівлі до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) не є безумовною підставою для віднесення фізичної або юридичної особа, яка нею володіє до осіб на яких розповсюджується податкова пільги, визначена вказаним пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
На підставі ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна у власній господарській діяльності, як об'єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах діяльності як товаровиробника, а тому відсутні підстави для застосування положень абзацу ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Отже, доводи позовної заяви є безпідставними. Інших доводів позовна заява не містить. Судом при цьому також перевірено інші аспекти процедури притягнення позивача до відповідальності та не встановлено порушень відповідних положень законодавства.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, дослідивши встановлені обставини справи, надані сторонами письмові докази та доводи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем, який заперечує проти позову, у свою чергу доведено правомірність прийняття оскаржуваного товариством податкового повідомлення-рішення.
Відтак, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА
.