Справа № 696/998/17
1-кп/703/43/25
06 червня 2025 року Смілянський міськрайсуд Черкаської області в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження № 12017250170000617 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кам'янка Черкаської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянина України, з середньою освітою, одруженої, непрацюючої, раніше судимої:
- 16 лютого 2016 року Кам'янським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,
за ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що вона маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на шлях виправлення не стала та повторно вчинила новий умисний злочин за таких обставин: 14.07.2016 близько 23 години, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 , після вживання спиртних напоїв, при раптово виниклому умислі на заволодіння чужим майном, умисно, з особистих корисливих спонукань, таємно, викрала мобільний телефон марки«NOКІА-105», вартістю 500 гривень із сім - картою мобільного оператора «Київстар», вартістю 20 гривень, що належать ОСОБА_5 , після чого з місця вчинення злочину зникла, чим завдала потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 520 гривень.
Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене нею діяння.
Обгрунтовуючи заявлене клопотання прокурор посилається на Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким викладено ст. 51 КУпАП в новій редакції, ч.1 та 2 якої визначає момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 та 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку з викладеним прокурор просила закрити кримінальне провадження, оскільки матеріальні збитки, вчиненим ОСОБА_4 діянням, не перевищують 2 неоподатковуваних мінімумів, а тому підпадають декриміналізації.
Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання прокурора про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у зв'язку з декриміналізацією, підлягає до задоволення, оскільки набув чинності Закон України від 18 липня
2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Так, відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке вчинене нею у липні 2016 року.
Сума 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на 01.01 2016 року становила 1378грн.
Тобто, діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ, перестало бути кримінально караним і підлягає декриміналізації із звільненням ОСОБА_4 від кримінального покарання.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом, як правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діянь визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Аналогічні вимоги обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння, містяться у статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) яка є частиною національного законодавства України та в практиці Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд).
Так, у рішенні у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) Європейський суд поклав в основу правової позиції щодо тлумачення частини першої статті 7 Конвенції те, що в європейському та міжнародному масштабі склався консенсус стосовно обов'язковості ретроактивного застосування кримінального закону, який скасовує караність діяння.
На підтвердження вказаного висновку Європейський суд посилався на частину 1 статті 49 Хартії основних прав Європейського Союзу 2000 року (далі - Хартія), яка містить імперативну вимогу щодо зворотної дії в часі закону, який передбачає більш м'яке покарання, а також - на тлумачення цього положення Судом Європейського Союзу в рішенні у справі Silvio Berluskoni and Others (2005), де зазначено, що в цій справі до заявників не був застосований не просто закон, який пом'якшує покарання, а закон, що насправді скасовував караність діяння.
Таким чином, Європейський суд визначив, що попри свій буквальний зміст частина перша статті 49 Хартії передбачає й обов'язковість зворотного застосування закону, який скасовує злочинність діяння. Висновок Європейського суду у справі Scoppola v. Italy (№ 2) (2009) про те, що частина перша статті 7 Конвенції включає також і позитивну гарантію ретроактивного застосування до особи закону, що скасовує злочинність діяння, зобов'язує застосовувати практику Європейського суду, якою забезпечується дотримання принципу верховенства права і законності, згідно зі статтями 8, 9 КПК України.
Пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, оскільки втратив чинності закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, повторно, вартість якого не перевищила суми 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка на 01.01 2016 року становила 1378грн.
Тому діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ, перестало бути кримінально караним, а кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку з його декриміналізацією.
Положення Закону України від 18 липня 2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким викладено ст. 51 КУпАП в новій редакції, ч.1 та 2 якої визначає
момент вчинення правопорушення, не перевищує 0,5 та 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян підлягають застосуванню відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , оскільки у відповідності до ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України цей закон має зворотну дію у часі, скасовує караність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе закрити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з декриміналізацією.
На підставі викладеного,ч.4 ст. 185 КК України, керуючись п.4-1 ч. 1 ст. 284, 371, 372 КПК України, суд,-
Кримінальне провадження по обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Копію ухвали направити ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.
Речові докази, передані на зберігання потерпілому, залишити йому за належністю.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.
Суддя : ОСОБА_6