Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3752/25
Номер провадження 1-кп/711/400/25
02 червня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025252010000026 від 17.02.2025, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комінтерн, Чорнобаївського району, Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , студента, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження за № 42025252010000026 від 17.02.2025, стосовно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України.
02.06.2025 до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 з застави на особисте зобов'язання.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання. Мотивує тим, що в провадженні суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Сторона захисту вважає за необхідне скористатись своїм процесуальним правом на звернення до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, оскільки вважає, що обраний на стадії досудового розслідування щодо ОСОБА_5 запобіжний захід може бути змінений поважний судом на більш м'який виходячи з наступного.Ухвалою слідчої судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6 від 20.03.2025 у справі за № 712/3455/25, провадження 1-кс/712/1413/25 частково задоволено клопотання т.в.о. начальника відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП В Черкаській області, майора поліції ОСОБА_7 , та до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 333 080 гривень. Крім того на підозрюваного ОСОБА_5 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись від населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду; утримуватись від спілкування із свідком ОСОБА_8 ; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. На виконання вимог наведеної вище ухвали, 21 березня 2025 року ОСОБА_9 , а в розумінні ч.2 ст.182 КПК України - заставодавцем, сплачено власними коштами згаданий розмір застави, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0267810002 від 21.03.2025. В своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді застави сторона обвинувачення, посилалася на те, що в порядку ст. 177 КПК України встановлені ризики, які полягають у наступному: Ризик можливого переховування від органів досудового розслідування та/або суду, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років, а тому, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, окрім того, ОСОБА_5 проживає у м. Києві, що підвищує можливий ризик переховування; Ризик можливого незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному проваджені, а саме на свідка - заявника ОСОБА_8 , що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження; Ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який обґрунтований тим, що ОСОБА_5 має стійкі професійні зв'язки та може їх використати їх для ведення слідства в оману для ухилення від відповідальності. Таким чином, як вбачається із змісту клопотання, метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Приведені ризики знайшли своє відображенні в ухвалі про застосування запобіжного заходу, залишеної без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10.04.2025. За змістом ухвали про застосування запобіжного заходу, як і за змістом самого клопотання слідчого, в ній наведено лише загальні абстрактні фрази у формулюванні припущень, як то: ризик можливого переховування, ризик можливого незаконного впливу, ризик можливого перешкоджання тощо. Натомість, відсилання до доказів, якими обґрунтоване реальне існування заявлених стороною обвинувачення ризиків, визначених ст.177 КПК України, ані клопотання ані ухвала про застосування запобіжного заходу не містить. З урахуванням того, що зчасу обрання запобіжного заходу (20.03.2025) пройшов значний проміжок часу, жоден із наслідків, передбачених ст. 177 КПК не настав, і ця обставина виступає додатковою підставою для твердження про відсутність зазначених ризиків. Звертає увагу суду на те, що на даний час усі заявлені в клопотанні та ухвалі про застосування запобіжного заходу ризики взагалі відсутні, виходячи з наступного. Підстави, що давали стороні обвинувачення стверджувати про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, так званий «ризик переховування» є наразі відсутній, оскільки, як показав час, даний ризик ґрунтувався виключно на припущеннях органу досудового розслідування, тобто, заявлений ризик лише констатований, рішення слідчим суддею прийнято без повного врахування особи підозрюваного, який має сталі соціальні зв'язки, реєстрацію та постійне місце проживання, має декілька вищих освіт та наразі є студентом продовжуючи здобувати нову вищу освіту, раніше не судимий, проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_9 , є батьком, таким чином відсутні жодні об'єктивні підстави вважати, що він буде переховуватися від суду, оскільки за весь час досудового розслідування обвинувачений жодного разу не ухилявся від викликів до слідчого, прокурора або до суду, характеризується належною процесуальною поведінкою. Посилання слідчого в клопотанні, а також слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу на вчинення ОСОБА_5 злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років, тобто тяжкість інкримінованого злочину, не може бути виключною підставою для обґрунтування існування даного ризику і про це існує стала національна судова практика і практика ЄСПЛ, зокрема в рішеннях у справах: «Смірнов проти Росії», «Бекчиєв проти Молдови», «W. проти Швейцарії» з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Томазі проти Франції», «Мамедова проти Росії», «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії». Однак, всупереч наведеним аргументам, обґрунтування в даному випадку ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та/або суду зводиться виключно до тих обставин, які самі по собі, без підтвердження реальними фактами та/або інформацією, не можуть бути покладені в основу підтвердження існування заявленого ризику, а саме: суворістю можливого покарання, оскільки така позиція сторони обвинувачення іде в розріз із наведеною вище прецедентною практикою ЄСПЛ. Одночасно, в ухвалі слідчої судді про обрання запобіжного заходу відсутні навіть посилання на інформацію та/або факти, які б підтверджували даний ризик, а тому його існування не можна визнати доведеним. Сторона обвинувачення посилалася у своєму клопотанні на ризик незаконного впливу на свідка у кримінальному провадженні, однак, серед свідка в даному кримінальному провадженні лише заявник ОСОБА_8 , його показання неодноразово зафіксовані в процесуальному порядку. Крім того, на запобігання вказаному ризику на обвинуваченого ОСОБА_5 може бути покладений обов'язок - утриматись від спілкування із свідками та іншими особами кримінального провадження на підставі п.4 ч.5 ст.194 КПК України. Оцінюючи ризик впливу на свідків слід зазначити, що він може бути виправданим тільки на початкових стадіях процесу, тоді як в нашому випадку досудове розслідування в кримінальному провадженні вже завершено. Думка про те, що ризик впливу на свідків продовжує існувати не лише на початковому етапі досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, спростовується багатьма рішеннями ЄСПЛ, у яких Суд послідовно вказував про безумовне зменшення даного ризику за спливом часу. Звертає увагу суду на те, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні завершено. Всі процесуальні дії виконанні, свідки допитані, отриманні протоколи НСРД, тощо. Тобто, всі ризики, які зазначені в клопотанні і в ухвалі про застосування запобіжного заходу втратили сенс свого існування. З моменту обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 не вчинялися жодні дії, які б суперечили покладеним на нього обов'язкам. В матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які б давали можливість виправдати подальше застосування існуючого запобіжного заходу. Обвинувачений своїм прибуттям за викликом до суду на всі судові засідання та на всі виклики слідчого/ прокурора, належною поведінкою довів, що не має намірів ухилятися від суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Під час дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язків ухвалою про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_5 з'являвся до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом, не залишав свого місця проживання тощо. Отже, причини для звернення застави в дохід держави відсутні. Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. Крім того, заставодавець, яким виступає ОСОБА_9 , свою згоду на звернення судом внесеної нею особисто та за власні кошти заставу на виконання вироку в частині майнових стягнень не надавала. Тим паче, цивільний позов не заявлений. Щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, зазначив наступне. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. В своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді застави сторона обвинувачення посилалася на те, що під час досудового розслідування встановлено неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не можуть забезпечити запобіганню зазначених вище ризиків та належної процесуальної поведінки. В силу вимог п. 3 ч 1 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Однак, слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу наведенні норми дотримані не були. Відповідно до п.3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути гарантіями явки до суду. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Сторона захисту, як і сам обвинувачений вважають, необхідним змінити запобіжний захід із застави на особисте зобов'язання обвинуваченому, оскільки на цей час ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які були враховані під час обрання йому такого запобіжного заходу, відсутні, обвинувачений, як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду не порушував обов'язки, покладені на нього як ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу, так і процесуальним законом. Він тривалий час сумлінно виконує покладені на нього обов'язки, відсутні докази його впливу на свідка чи на будь-кого з учасників кримінального провадження. При цьому захист звертає увагу, що на даний час не з'явилось жодного нового ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим захист вважає, що на даний час запобіжний захід у виді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді. Крім того, при вирішенні даного клопотання слід врахувати те, що застава внесена не самим обвинуваченим, а іншою особою, дані грошові є особистою приватною власністю цієї особи. За таких обставин, право власності володільця грошей, які були внесені в якості застави, є порушеним і підлягає поновленню, у в'язку з чим наразі існує необхідність у поверненні вказаних грошових коштів заставодавцеві, що відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини в контексті дотримання Статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права мирного володіння майном, викладену в рішеннях у справах «Іатрідіс проти Греції», «Кушоглу проти Болгарії» та «Спорронг та Льон рот проти Швеції». Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання та реєстрацію, має декілька вищих освіт, наразі є студентом і продовжує навчання, раніше не судимий, проходив як строкову військову службу так і службу за контрактом, з ОСОБА_9 проживає у цивільному шлюбі, є батьком, нагороджений багатьма подяками, грамотами й дипломами, зокрема тими, що долучені до даного клопотання, зразково дотримувався та продовжує дотримуватись покладених на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу та вимогами КПК України процесуальних обов'язків, враховуючи відсутність ризиків, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді застави, а також відсутність заявлених нових ризиків, завершення досудового розслідування, а також терміну дії обов'язків, покладених на обвинуваченого судом, у разі внесення застави, яка внесена не самим обвинуваченим, а іншою особою і дані грошові кошти є особистою приватною власністю цієї особи, сторона захисту, як і сам обвинувачений, вважають, що наявні підстави для зміни запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із зобов'язанням виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, оскільки зазначені обставини у своїй сукупності об'єктивно підтверджують наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків пов'язаних із територією України, що в сукупності формує виключно позитивну характеристику особи обвинуваченого та підтверджує його стійкі морально-етичні якості як особистості, що у разі обрання судом відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, не дасть обвинуваченому можливості порушити ним покладені на нього обов'язки та в повній мірі забезпечить запобігання ризикам. З огляду на викладене просить замінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні, внесеному 17 лютого 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42025252010000026 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на нього додаткових обов'язків, передбачених ст.194 КПК України. Внесену заставодавцем, ОСОБА_9 , заставу у розмірі у розмірі 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 333 080 гривень, яка була сплачена нею особистими грошовими коштами за обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0267810002 від 21.03.2025, - повернути заставодавцю, ОСОБА_9 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника та просив суд його задовольнити та змінити стосовно нього запобіжний захід з застави на особисте зобов'язання. При вирішенні клопотання просив суд врахувати той факт, що він займається громадською діяльністю, за що має ряд нагород.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника заперечив. Зазначив, що дійсно в даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 20.03.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 333 080 гривень, з покладенням обов'язків. Вважає, що даний запобіжний захід дієвим заходом для виконання покладених обов'язків на обвинуваченого, а тому дійсно під час досудового розслідування ОСОБА_5 виконував покладені на нього обов'язки. Тому вважає, що обраний запобіжний захід у виді застави та її розмір, є тим стимулюючим заходом до виконання вказаних обов'язків, а тому зміна його на особисте зобов'язання, не буде ефективним. Тому просить суд відмовити у клопотання захисника і запобіжний захід залишити в силі.
Заслухавши пояснення учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч.5 даної статті цього Кодексу, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Аналізуючи зміст ст.201 КПК України у сукупності з іншими чинними його нормами, можна зробити висновок, що під обов'язком суду розглянути клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, мається на увазі те, що суд під час розгляду зазначених клопотань повинен встановити ряд фактів, які в своїй сукупності дають підстави для зміни обраного запобіжного заходу, зокрема суд, відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, крім встановлення обставин, визначених ч.1 ст.194 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності та врахувати інші обставини, у тому числі визначені в ч.1 ст.178 КПК України.
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
Тобто, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме: змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 20.03.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави 110 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 333 080 гривень, з покладенням обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0267810002 від 21.03.2025, підтверджено факт внесення ОСОБА_9 грошових коштів в розмірі 333080 грн. у якості застави за ОСОБА_5 .
Згідно з ч.1 ст.331 КПК України «Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого».
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. (ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України).
Судом встановлено, що підставою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу була наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України. Крім того, під час обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді застави, судом враховано наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, які були доведені.
На думку суду, на даний час ризики передбачені ст.177 КПК України, зокрема переховування від органів суду та незаконно впливати на свідка в ході розгляду клопотання не спростовані та продовжують існувати.
Суд приймає до уваги всі доводи сторони захисту той факт, що обвинувачений виконує покладені на нього обов'язки, щодо явки до суду, проте вважає, що вказане є результатом застосованого стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді застави, який діє стимулюючим заходом до належної процесуальної поведінки обвинуваченим.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 на даному етапі розгляду кримінального провадження, а тому в задоволенні клопотання сторони захисту необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178,179, 182, 315, 316, 331, 376 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1