Номер провадження: 33/813/1008/25
Номер справи місцевого суду: 504/2442/24
Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф.
Доповідач Громік Р. Д.
02.06.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Скрипченко Г.В.,
за участі:
захисника Ошаріна Д.С.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 гривень 60 копійок,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 468392 від 25.05.2024 вбачається, що 25 травня 2024 року о 01:15 год. за адресою: вул. Гоголя 69, с. Фонтанка, Одеського району Одеської області, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Lexus держномер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер № 0892 в присутності двох свідків. Відповідно до тесту № 299 результат огляду позитивний 0,38 проміле. В подальшому в медичному закладі від проходження огляду на стан сп'яніння особа відмовилася. Своїми діями ОСОБА_1 допустила порушення заборони керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, передбаченого п. 2.9.а Правил дорожнього руху відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік; стягнено із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, ставка якого складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає сумі 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) відсутні докази того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Lexus» держномер НОМЕР_1 та те, що на момент зупинки за кермом вищевказаного транспортного засобу перебувала саме ОСОБА_1 ;
2) у працівників поліції були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу «Lexus» держномер НОМЕР_1 ;
3) події частково зафіксовані на камеру мобільного телефону, тобто такі відеозаписи не можуть бути допустимими доказами;
4) суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою пояснення ОСОБА_2 , зазначивши, що покази останнього є намаганням особи допомогти цивільній дружині.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та постановити нову, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати належними, допустимими та такими, що повністю доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Положеннями КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд погоджується із доводами ОСОБА_1 , що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Lexus» держномер НОМЕР_1 та те, що на момент зупинки за кермом вищевказаного транспортного засобу перебувала саме ОСОБА_1 .
До матеріалів справи долучений диск з 2 відеозаписами під час дослідження яких можна встановити таке.
На відеозаписі «20240525_012230» зафіксовано проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу «Драгер», в результаті проходження, якого зафіксовано позитивний результат - 0, 38 проміле. Також зафіксовано відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
На другому відеозаписі «0002022_00013820240525004517_0011» міститься фрагмент запису подій від 25 травня 2024 року, а саме згоду ОСОБА_1 з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, який проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу Драгер, подальша відмова від проходження такого огляду в медичному закладі та складення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проте, оглянуті відеозаписи дійсно не містять доказів того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Lexus» держномер НОМЕР_1 та те, що на момент зупинки за кермом вищевказаного транспортного засобу перебувала саме ОСОБА_1 .
Також, до матеріалів справи долучено:
- дані письмових пояснень ОСОБА_3 від 25.05.2024, який повідомив, що він є членом підрозділу сприяння правоохоронним органам та 25.05.2024 ніс службу по охороні громадського порядку в с. Фонтанка, о 01:15 год. помітив як рухається автомобіль Лексус р.н. НОМЕР_1 , який був ними зупинений, водій ОСОБА_1 мала явні ознаки алкогольного сп'яніння, та свідками було викликано поліцію. В присутності свідків ОСОБА_1 пройшла огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер, який показав 0,38 проміле, з результатами водій погодилась, пройти огляд у медичному закладі відмовилась;
- дані письмових пояснень ОСОБА_4 від 25.05.2024, який повідомив, що також є членом підрозділу сприяння правоохоронним органам та надав аналогічні пояснення;
Тому судом першої інстанції за клопотанням захисника було викликано та допитано в суді в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Допитаний свідок ОСОБА_3 суду показав, що є інспектором з охорони громадського порядку СП № 11 громадського формування МГБ, під час патрулювання узбережжя, 25.05.2024 під час дії комендантської години побачили автівку, яка рухалася від ресторану ОСОБА_6 , про дану обставину було сповіщено черговому екіпажу поліції, на під'їзді до шлагбаума автівка зупинилася, оскільки через відсутність світла останній автоматично не відкрився, з правого пасажирського сидіння вийшов чоловік та почав вручну відкривати шлагбаум, коли вони з другим інспектором ОСОБА_4 підійшли до автівки за кермом сиділа жінка, коли вона відкрила вікно з салону почувався запах алкоголю. Коли під'їхав екіпаж поліції, жінці було повідомлено ознаки сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в медичній установі, вона відмовилась, пройти на місці також відмовилась, після того як з нею поспілкувався її чоловік вона погодилася пройти огляд на місці, продула Драгер, тест був позитивний, вона з ним погодилася, не заперечувала, що вживала алкоголь.
Допитаний свідок ОСОБА_4 надав аналогічні покази, додатково суду показав, що у нього є фіксація факту керування громадянкою ОСОБА_1 транспортним засобом на його мобільному телефоні.
Відеозапис був представлений суду та захиснику особи, що притягається до відповідальності.
Свідок ОСОБА_5 в суді першої інстанції пояснив, що є цивільним чоловіком ОСОБА_1 , того вечора, він поїхав до ресторану ОСОБА_6 щоб її забрати зі свята, оскільки вона вжила алкоголь, під'їхавши до шлагбауму він зрозумів, що той в автоматичному режимі не відкривається, вийшов з автівки та сказав ОСОБА_7 пересісти за кермо та зачинитись в машині, після цього під'їхали працівники поліції, але його вони слухати не хотіли, що саме він керував автівкою.
У зв'язку з суперечливими показами свідків, 12 травня 2025 року адвокат Ошарін Д.О. подав клопотання про повторний виклик свідка ОСОБА_5
26 травня 2025 року клопотання про виклик свідка задоволено.
Під час допиту свідок ОСОБА_5 повідомив, що того вечора він поїхав забирати ОСОБА_1 з ресторану «Яхта», наголосив, що за кермом перебував саме він та вподальшому під'їхавши до приватної території, яка огорожена шлагбаумом помітив, що відсутнє електропостачання, а тому автоматичний шлагбаум не працює, у зв'язку з чим виникла необхідність відкрити його вручну. Коли він пішов підіймати шлагбаум, то зрозумів, що його треба тримати для того, щоб проїхати, тому попросив ОСОБА_1 проїхати сісти за кермо транспортного засобу лише для того, щоб проїхати на територію, яка огорожена шлагбаумом. Проте, ОСОБА_1 фактично не встигла здійснити рух транспортного засобу, оскільки одразу після того як ОСОБА_1 сіла на водійське сидіння до них підійшли представники територіальної оборони, які викликали працівників поліції.
Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, для того, щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, має бути встановлено дві обставини - керування транспортним засобом та перебування у стані, алкогольного, наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість, або відмова від проходження такого огляду.
Як роз'яснено у пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу у просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Таким чином керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу у рух та зворушення з місця.
Однак, враховуючи надані пояснення ОСОБА_5 та докази, які долучені до матеріалів справи, можна зробити висновок про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Lexus» держномер НОМЕР_1 , що виключає наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що події частково зафіксовані на камеру мобільного телефону, тобто працівниками поліції порушено порядок фіксації подій, а тому такі відеозаписи не можуть бути використані як допустимі докази.
Дійсно, відеозапис «20240525_012230» не містить посилань на технічні засоби, за допомогою яких здійснювалась фіксація подій, тобто на невстановлений технічний засіб імовірно на мобільний телефон.
Також, в оскаржуваній поставі міститься посилання на відеозапис свідка ОСОБА_4 на якому наявний факт керування громадянкою ОСОБА_1 транспортним засобом, проте зазначено що такий відеозапис здійснено на мобільний телефон.
Однак вказані відеозаписи не відповідають критеріям допустимості доказів, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з розділу п. 4. Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Мінюсті 10.11.2015 за № 1408/27853, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.18 встановлено виключний перелік технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовують органи поліції при несенні служби.
Відповідно до п. 3. Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.18, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Відповідно до п. 4. вказаної Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Враховуючи те, що фіксування факту керування здійснювалось в порушення вимог чинного законодавства, а тому належних та допустимих доказів у справі, якими зафіксовано обов'язкові складові об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчиненого ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Оскільки матеріали справи не містять допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому на думку апеляційного суду справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження з огляду на наступне.
Доводи апелянта про відсутність причини зупинки не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що сам обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік