Справа № 695/1569/25
номер провадження 2-зз/695/9/25
02 червня 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Золотоноша заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Гельмязівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, Друга Золотоніська державна нотаріальна контора про скасування обтяження (арешту) з нерухомого майна -
ОСОБА_1 через представника - адвоката Бруса Сергія Миколайовича звернувся до суду із заявою, у якій просить скасувати обтяження, а саме: арешт на нерухоме майно, що зареєстроване Золотоніською районною державною нотаріальною конторою за № 4974503 від 17.05.2007 року, який накладений на підставі постанови б/н 19.07.2002 року Золотоніського міського суду на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належав ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог заявник вказує, що він через свого представника Задорожнього Вячеслава Михайловича, який діяв від його імені згідно довіреності, посвідченої державним нотаріусом Першої золотоніської державної нотаріальної контори Колосовською С.О. 19.04.2024 року за № 576 звернувся до Першої золотоніської державної нотаріальної контори з метою видачі на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який залишився після смерті його батька ОСОБА_2 . При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було встановлено, що постановою б/н Золотоніського міського суду від 19.07.2002 року на житловий будинок за вказаною адресою, який належав ОСОБА_2 було накладено арешт, номер в державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 4974503. Відомості про арешт майна на підставі вищевказаної Постанови суду були внесені до державного реєстру заборон Золотоніською районною державною нотаріальною конторою, яка виступала як технічний реєстратор. У зв'язку з цим, постановою нотаріуса заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер 391001446 від 15.08.2024 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено вид обтяження: арешт (архівний запис), № 4974503, зареєстровано 17.05.2007 реєстратором Золотоніська районна державна нотаріальна контора, 19700, Черкаська обл., Золотоніський р., м. Золотоноша, вул. Благовіщенська, 2, на підставі постанови Б/Н 19.07.2002, Золотоніський міський суд. Додаткові дані: дата виникнення 23.07.2002 № реєстру 283727-1132.
З метою з'ясування підстав для накладання арешту заявник звертався до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області та просив надати копію Постанови б/н Золотоніського міського суду від 19.07.2002 року, однак як вбачається з відповіді суду від 07.08.2024 року № 1.7/74/2024, згідно реєстраційний документів Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області. а саме алфавітних покажчиків на цивільні справи за 2001-2002 роки, Золотоніським районним судом Черкаської області розглянуті справи № 2-578/2001 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики та № 2-655/2002 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу спадкодавця із спадкоємця, які прийняли спадщину. У рішеннях суду від 24 грудня 2001 року та 20 грудня 2002 року, які містяться в матеріалах справ постійного зберігання (оригінали рішень, ухвали, постанов постійного зберігання Золотоніського районного суду Черкаської області) за 2001-2002 роки, відсутні відомості про накладення арешту на житловий будинок за вищевказаною адресою, а також відсутні постанови суду про накладення арешту.
Задля всебічного пошуку документів про можливі борги перед фізичними чи юридичними особами позивач додатково звернувся до Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якому у відповідь листом № 46854 від 19.08.2024 року повідомлено що на виконанні у відділі ДВС виконавчі документи, де боржником є ОСОБА_2 , не перебувають.
Вказана заборона у встановленому законом порядку знята не була та продовжує існувати, чим порушує права та законні інтереси Заявника щодо користування та розпорядження своїм майном, які він не може захистити в іншому порядку, окрім як звернення до суду із даним позовом. Враховуючи, що іншим чином поновити своє порушене право ОСОБА_1 не може, а тому звернувся до суду із заявою про скасування обтяження (арешту) на нерухомк майно.
Учасники справи до суду не прибули.
Представник заявника - адвокат Брус С.М. скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги заяви просив задовольнити у повному обсязі.
Представник Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в судове засідання не з'явився, направивши до суду клопотання, відповідно до якого розгляд справи просив проводити за його відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.
Представник Другої Золотоніської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, однак направив до суду клопотання, відповідно до якого розгляд справи просив проводити за його відсутності та повідомив, що ніякої зацікавленості у вирішенні даної справи не має.
За таких підстав суд здійснює розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.06.2024 року державним нотаріусом Колосовською С.О. відмовлено представнику заявника ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок після 19.01.2002 року ОСОБА_2 , так як при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було встановлено, що постановою б/н Золотоніського міського суду від 19.07.2002 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 було накладено арешт, номер в державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 4974503.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер 391001446 від 15.08.2024 року на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено вид обтяження: арешт (архівний запис), № 4974503, зареєстровано 17.05.2007 реєстратором Золотоніська районна державна нотаріальна контора, 19700, Черкаська обл., Золотоніський р., м. Золотоноша, вул. Благовіщенська, 2, на підставі постанови Б/Н 19.07.2002, Золотоніський міський суд. Додаткові дані: дата виникнення 23.07.2002 № реєстру 283727-1132.
Як вбачається з відповіді Золотоніськоьго міськрайонного суду Черкаської області від 07.08.2024 року № 1.7/74/2024, згідно реєстраційних документів Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, а саме: алфавітних покажчиків на цивільні справи за 2001-2002 роки, Золотоніським районним судом Черкаської області розглянуті справи № 2-578/2001 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договору позики та № 2-655/2002 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу спадкодавця із спадкоємця, які прийняли спадщину. У рішеннях суду від 24 грудня 2001 року та 20 грудня 2002 року, які містяться в матеріалах справ постійного зберігання (оригінали рішень, ухвали, постанов постійного зберігання Золотоніського районного суду Черкаської області) за 2001-2002 роки, відсутні відомості про накладення арешту на житловий будинок за вищевказаною адресою, а також відсутні постанови суду про накладення арешту.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 391 ЦК України вказує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та вказаної вище Конвенції.
Отже вбачається, що застосований захід обтяження майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження позивачем своїм нерухомим майном.
При цьому, суд враховує норми ст. 5 ЦПК України, за якими передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Станом на теперішній час відсутні будь-які розумні підстави вважати, що збереження вказаного обтяження на житловий будинок є доцільним та пропорційним тій меті, для якої вони на нього накладались.
У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (12-80гс20), держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав.
Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Враховуючи вказане вище та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що, вимоги ОСОБА_1 щодо порушення його прав на нерухоме майно підлягають судовому захисту і такий захист не суперечитиме вимогам закону та не порушуватиме прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, EC HR 2000-1).
Враховуючи викладене, суд вважає, що під час судового розгляду справи встановлено порушення прав заявника щодо користування і розпорядження своєю власністю, а тому, беручи до уваги принцип «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, воно підлягає судовому захисту шляхом скасування вказаного обмеження.
З урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьев проти України (заява №38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
За таких підстав, оскільки на даний час відсутні підстави для обтяження житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, враховуючи, що обтяження нерухомого майна, на яке заявник має право оформити в порядку спадкування, порушує права останнього, як власника та перешкоджає вільному та повноцінному здійсненню ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд вважає, що заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 319, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 260 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Гельмязівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, Друга Золотоніська державна нотаріальна контора про скасування обтяження (арешту) з нерухомого майна- задовольнити у повному обсязі.
Скасувати обтяження, а саме: арешт на нерухоме майно, що зареєстроване Золотоніською районною державною нотаріальною конторою за № 4974503 від 17.05.2007 року, який накладений на підставі постанови б/н 19.07.2002 року Золотоніського міського суду на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належав ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Середа