Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3451/24
номер провадження 2/695/452/25
06 червня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
за участю: секретаря с/з - Лоніщенко Н.В.,
представника відповідача - Бовшика М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У вересні 2024 року ТОВ «КФ.ЮА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 27 282.83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, 09.11.2020р. між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020111510 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5099 грн., строком 30 днів, тобто до 08.12.2020р. За користування кредитними коштами відповідач мав сплатити позивачу проценти виходячи з базової процентної ставки, яка відповідно до договору становить 1,99%. Процентна ставка у разі користування кредитом пожа межами строку дії договору 2,50% в день. Позивач свої умови виконав та надав відповідачу грошові кошти, що стверджується актом про видачу грошових коштів. Однак, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання, не здійснивши погашення заборгованості. Заборгованість відповідача за кредитним договором №00020111510 становить 27 282,83 грн., з яких : 5099 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1017.73 грн. інфляційне збільшення (за період 09.12.2020-23.02.2022); 2044.10 грн. процентів; 19 122 грн. проценти поза межами строку дії договору (за період 09.12.2020-07.05.2021р.).
Оскільки відповідач свої зобов'язання за умовами кредитного договору не виконує та ухиляється від їх виконання, позивач звернувся до суду із вказаним позовом у якому просить стягнути зазначену суму заборгованості, а також судовий збір за подання позову, сплата якого стверджується платіжною інструкцією №215 від 23.08.2024р.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.09.2024 р. відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві розгляд справи просив проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вказуючи, що ОСОБА_1 дійсно отримав від позивача кредитні кошти у сумі, яка вказана у позовній заяві. Разом із тим позивачем заявлені несправедливі вимоги щодо стягнення суми кредитної заборгованості особливо в частині нарахування процентів за користування кредитом. Крім того вважав, що позов подано з пропуском строків позовної давності. Просив стягнути із відповідача тільки тіло кредиту у розмірі 5099.00 грн.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.11.2020 року між ТОВ «КФ.ЮА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020111510 від 09.11.2020.
Згідно п.3.1 даного договору, Товариство на умовах цього договору та правил надає клієнту грошові кошти у сумі визначені п.5 договору, а клієнт в свою чергу зобов'язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п.5 даного договору. Кредит надається Позичальнику на визначені ним особисто цілі.
Відповідно до п.4.2 вказаного договору, договір припиняється у разі його фактичного виконання сторонами у строк, передбачений Договором, в разі дострокового погашення позичальником заборгованості або у разі відмови позичальника від договору.
Згідно п.4.4 вказаного договору, клієнт зобов'язаний погасити заборгованість не пізніше останнього дня дії договору, зазначеного у розділі 5 цього договору.
Із п.5 даного договору вбачається, що загальний розмір кредиту - 5099 грн.; строк дії договору з 09.11.2020 по 08.12.2020; процентна ставка в день - 1,99; процентна ставка в день, у разі користування кредитом поза межами строку дії договору - 2,50.
Крім того, даним договором визначено, що сторони погодились, що у випадку користування кредитом поза межами строку дії договору, вказаного у п.п.8) п.5 Договору, умови щодо нарахування процентної ставки в день ( п.п.11) п.5 Договору) не застосовується, а застосовується розмір процентної ставки в день визначений у п.п.12) п.5 Договору. Під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування Кредитом поза межами строку дії Договору ( п.п.12) п.5 Договору), маються на увазі проценти в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України. Застосування перерахування процентної ставки визначеної у п.п.11) п.5 Договору на проценту ставку визначену у п.п.12) п.5 Договору не є зміною істотних умов договору.
Відповідач погодився із даними умовами договору, що підтверджується його підписом у ньому.
Також суд враховує, що представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти укладення відповідачем із позивачем вказаного договору на умовах, які вказані вище.
ТОВ «КФ.ЮА» свої зобов'язання з приводу надання грошових коштів виконало повністю, кошти за договором в сумі 5099 грн. були надані відповідачу, що підтверджується актом про видачу грошових коштів, який підписаний представником позивача та відповідачем.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, з урахуванням наведених вище обставин суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.
Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості суд вказує, що за розрахунком заборгованості ТОВ «КФ.ЮА» за договором № 00020111510 вбачається, що відповідач має борг в сумі 27 282,83 грн., з яких: 5099 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1017,73 грн. інфляційного збільшення (за період 09.12.2020-23.02.2022); 2044,10 грн. процентів; 19 122 грн. проценти поза межами строку дії договору (за період 09.12.2020-07.05.2021 р.). Згідно розрахунку позивача проценти поза межами строку дії договору розраховані із застосуванням ч.. 2 ст. 625 ЦК України.
Виходячи з викладеного, з відповідача необхідно стягнути заборгованість по тілу кредиту - 5099 грн. та 2044,10 грн - процентів, які нараховані за користування вказаним кредитом.
Стосовно стягнення заборгованості за відсотками поза межами строку дії договору за період з 09 грудня 2020 року по 07 травня 2021 року у розмірі 19122 грн., суд приходить до наступного.
У договорі сторони погодили та встановили розмір процентів поза межами строку кредитування відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 2,50 % в день.
З 09 грудня 2020 року позивач почав нарахування відсотків за ставкою 2,50 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування, як міру відповідальності за невчасне виконання своїх зобов'язань.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом.
Сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2024 року по справі № 355/4646/22 Верховний Суд вказав, що колегія суддів не відступає від висновків про те, що статтею 625 ЦК України передбачено право сторін за домовленістю погодити у договорі інший розмір процентів річних, ніж встановлений цією нормою, чи від висновків, що проценти річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України не є неустойкою, а підтверджує попередні висновки Верховного Суду про те, що розмір указаних процентів (визначених договором у тому числі) може бути зменшено, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
У постанові від 18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, врахувала фактичні обставини справи № 902/417/18.
Як було встановлено судом, розмір кредиту складає 5099.00 грн. Вказані кошти мали були повернуті разом з відсотками за користування кредитом (ставка 1,99%) через 30 днів.
Після закінчення дії договору, у зв'язку з невиконанням зобов'язань, кредитодавець почав нарахування боржнику відсотків за п. 5 договору за процентною ставкою 2,50% в день, яка за умовами договору визначена саме як міра відповідальності по ст. 625 ЦК України.
Розмір нарахованих відсотків, станом на 07 травня 2021 року склав 19 122 грн., що майже в чотири рази перевищило розмір кредиту.
Такий випадок - стягнення заявленої суми процентів після закінчення дії договору, з огляду на непропорційність з розміром кредиту, матиме наслідком не компенсацію майнових втрат кредитодавця, а його певне збагачення за рахунок позичальника, що несправедливо відносно боржника.
Виходячи з викладеного та неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи обмеження стягнення процентів відповідно до п. 5 договору та їх присудження у розмірі 5099 грн., тобто в розмірі боргу за тілом кредиту.
Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача інфляційних втрат у розмірі 1017,73 грн., суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, від висновку в якій не відступала Велика Палата Верховного Суду, зазначено, що за змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти від простроченої суми боргу.
Перевіривши вимоги позивача про стягнення вказаних інфляційних втрат, суд вважає, що, з огляду на вищезазначені приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, вимоги про стягнення інфляційних витрат є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 13 259, 83 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 5099 грн, 2044,10 грн - проценти, та 5099 грн - відсотків поза межами строку дії договору за період з 09 грудня 2020 року по 07 травня 2021 року, 1017,73 інфляційне збільшення (за період з 09.12.2020-23.02.2022).
Вирішуючи заяву представника відповідача про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Згідно умов спірного договору позика надана 09.11.2020р., проценти нараховуються за кожен день користування , а строк виконання договору - 08.12.2020 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Таким чином перебіг позовної давності у даних правовідносинах, що виникли між сторонами, розпочався з 09.12.2020 року, коли відповідач не здійснив оплату за договором позики у визначений договором строк.
Однак 02 квітня 2020 року, тобто ще до укладення вказаного договору, набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану.
Варто зауважити, що при обчисленні періоду нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, беруться до уваги строк спеціальної позовної давності для вимоги про стягнення пені (1 рік) та строків загальної позовної давності для вимоги про стягнення тіла кредиту, процентів та інфляційних втрат та 3 % річних (3 роки).
Позивач звернувся до суду 11 вересня 2024 року, тобто у межах загального (трирічного) строку позовної давності, а з урахуванням вказаних обставин щодо продовження строків позовної давності у зв'язку із введенням на всій території України спочатку карантину, а потім надзвичайного стану.
Таким чином строки позовної давності позивачем у даній справі не порушені.
Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню на суму 13 259,83 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України,
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1471,65 грн (48,6%) .
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» (код. ЄДРПОУ 41940643) заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020111510 від 09.11.2020 року у розмірі 13 259 (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 83 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» судовий збір в розмірі 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) гривня 65 коп..
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Середа Л.В.