Номер провадження: 22-ц/813/2905/25
Справа № 522/14309/24
Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.
Доповідач Драгомерецький М. М.
15.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Драгун Ангеліна Святославівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
28 серпня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якій просив розірвати шлюб між сторонами зареєстрований 08 лютого 2020 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №199.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фактично з червня 2024 року сторони припинили шлюбні стосунки, перестали проживати разом, вести спільне господарство, проявляти турботу один до одного, внаслідок чого подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Наразі в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №522/9004/24-Е за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №947/23759/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позивач вважає, що у даних обставинах примирення та збереження сім'ї є неможливим.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Безбабна А.О. позов підтримала та просила його задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Драгун А.С. позов не визнали. Від відповідачки на адресу суду надійшло клопотання про надання строку на примирення та зупинення провадження у справі, в якому просить надати сторонам строк на примирення 6 місяців до 10 квітня 2025 року.
Представник позивача - адвокат Безбабна А.О. заперечувала проти задоволення заявленого клопотання про надання строку на примирення. Зазначила, що позивач наполягає на розірванні шлюбу. Крім того в провадженні судів перебувають справи за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та про поділ майна подружжя. Вказані позови були ініційовані відповідачкою ще до звернення позивача з позовом про розірвання шлюбу, тому примирення між сторонами неможливе.
10 жовтня 2024 року в судовому засіданні суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання про надання строку на примирення.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 08 лютого 2020 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №199, розірвано.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Драгун А.С. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2024 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомленні належним чином та завчасно, про що свідчить довідки про доставку судових повісток в електронний кабінет Електронного суду (а.с. 70-71).
Так, згідно ч. ч. 4-5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
15 травня 2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Безбабної А.О. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечили б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 08 лютого 2020 року у Приморським районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис №199, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 .
Сторони мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Сторони не проживають однією сім'єю, не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, проживають окремо.
Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягав на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Приймаючи до уваги доводи позивача, суд вважає, що причини, які спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення.
Заперечуючи проти розірвання шлюбу відповідачка не надала доказів, які б вказували на вчинення нею фактичних дій, направлених на збереження сім'ї.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що суд встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Встановивши, що шлюб сторін носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить його інтересам, суд першої інстанції, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на те, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, вона розраховувала на можливе примирення з чоловіком, проте оскаржуване рішення суду позбавило її можливості зберегти шлюб, оскільки суд відмовив в задоволенні клопотанні про наданні строку на примирення 6 місяців.
Щодо даних тверджень колегія суддів зазначає наступне.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Згідно статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
Оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу, та наполягає станом на момент перегляду справи апеляційним судом, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, тому за відсутності обставин, які б свідчили про можливість збереження шлюбу сторін, доводи апеляційної скарги відповідачки є безпідставними.
Згідно статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі №761/33261/16-ц (провадження №61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Апеляційний суд приймає до уваги, що позивач ОСОБА_2 , як в суді першої інстанції, так і на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції заперечує проти збереження шлюбу, що свідчить про небажання позивача перебувати в шлюбі з відповідачкою.
При цьому, відповідачка ОСОБА_1 не навела наявності будь-яких обставин, які свідчать про реальну можливість примирення сторін. Лише бажання відповідачки примиритись з позивачем заради їх майбутнього та майбутнього їхніх дітей при відсутності ініціативи зі сторони позивача зберігати шлюб, який є фактично припиненим, не є достатніми підставами для задоволення апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 367 ЦПК України, встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що доводи наведені в апеляційні скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права чи матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Незгода відповідачки з розірванням шлюбу не є підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, і не може бути примушений до їх збереження.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Драгун Ангеліна Святославівна, залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 05 червня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда