Номер провадження: 22-ц/813/3450/25
Справа № 523/6236/20
Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.
Доповідач Кострицький В. В.
05.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючий суддя - Кострицький В.В. (суддя - доповідач),
судді - Назарова М.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»
відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Управитель житлового фонду «ЄВРО-СЕРВІС», ОСОБА_2
представник відповідачів - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Гришка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року, постановлена у складі судді Малиновського О.М., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Управитель житлового фонду «ЄВРО-СЕРВІС», ОСОБА_2 про витребування майна, усунення перешкод у праві володіння та користування,-
Короткий зміст судового рішення, що оскаржується
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року відмовлено адвокату Гришко Сергію Олександровичу діючого в інтересах ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат, оскільки матеріли справи не містять відомостей, що ПАТ «МТБ Банк» пред'явило заздалегідь необґрунтований позов, чи систематично протидіяло правильному та швидкому вирішенню спору, чи недобросовісно мало на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідачів, чи діяло умисно звертаючись до суду з необґрунтованим позовом, а якщо так, який ступінь їхньої вини й чим це підтверджується.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник відповідача Гришко С.О., просить суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 року і прийняти постанову, якою задовольнити заяву адвоката про розподіл судових витрат понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи №523/6236/20.
В обґрунтування скарги посилається на те, що ОСОБА_1 не погоджується з міркуваннями та доводами суду першої інстанції та зазначає, що вказана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.
Вказує, що заявлений позов Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» до ОСОБА_1 розглядався не з лютого по березень 2024 року, а з травня 2020 року по березень 2024 року, що складає майже чотири довгих роки судових спорів, які закінчилися тим, що Публічному акціонерному товариству «МТБ Банк» стало не цікаво, а ОСОБА_1 отримала фінансові витрати, враховуючи витратами та правову (правничу) допомогу, а тому ОСОБА_1 і звернулася до суду із заявою про розподіл судових витрат, оскільки вони виникла завдяки діям акціонерного товариства «МТБ Банк».
Звертає увагу суду, що в період з 14 лютого по 12 березня 2024 року, а це 3 (три), замість необхідних 2 двох запрошень позивача до суду на розгляд його позову, представником позивача були проігноровані.
Зазначає, що ним було надано належні докази щодо понесених відповідачем витрат.
Зі сторони Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» не були надані заперечення на заяву щодо розміру заявлених судових витрат Відповідача при ухваленні додаткового рішення, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав самостійно визначати розмір судових витрат Відповідача при наявності наданих до суду документів.
Явка сторін в судове засідання
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явились , клопотань про відкладення до суду не надходило, що у відповідності до вимог ст.372 ЦПК України не заважає апеляційному перегляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Відмовивши у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат, суд першої інстанції зазначив, що матеріли справи не містять відомостей, що ПАТ «МТБ Банк» пред'явило заздалегідь необґрунтований позов, чи систематично протидіяло правильному та швидкому вирішенню спору, чи недобросовісно мало на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідачів, чи діяло умисно звертаючись до суду з необґрунтованим позовом, а якщо так, який ступінь їхньої вини й чим це підтверджується.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною шостою статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Апеляційний суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Сам факт залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суду має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
У заяві про розподіл між сторонами судових витрат, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
У заяві вказано на норми ЦПК України, а саме: статті 257, 133, 137, частини п'яту та шосту статті 142, частину восьму статті 141, а також зазначення про розмір вартості адвокатських послуг.
Вирішуючи питання щодо вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки залишення без розгляду позову безумовно не свідчить про його безпідставність, необґрунтованість.
Колегія суддів виходить з системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142 , частини дев'ятої статі 141 ЦПК України та зазначає, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Вказана позиція узгоджується із висновком Верховного суду викладеного у постанові від 12 листопада 2020 року, справа № 359/9512/17.
Колегія суддів звертає увагу, що фактично у своїй заяві про розподіл витрат поданою до суду першої інстанції заявник не навів жодного посилання на недобросовісність дій позивача та вважав за таких обставин можливим стягнення судових витрат з позивача.
З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, немає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування положень цивільного процесуального закону не заслуговують на увагу з огляду на викладені вище мотиви і висновки, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди із судовими рішеннями.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного питання та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Гришка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді М.В. Назарова
Ю.П. Лозко