Номер провадження: 22-ц/813/5581/25
Справа № 1527/3743/12
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
05.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за об'єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна та усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року у справі №1527/3743/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за об'єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Одеської міської ради, управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна та усунення перешкод у користуванні та розпорядження майном.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року у справі №1527/3743/12.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року, та прийняти нове судове рішення, яким скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами в повному обсязі, ОСОБА_2 відмовити у позовних вимогах, а позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 05 травня 2025 року визначено склад суду, а саме: головуючий суддя Драгомерецький М.М. , судді учасники колегії: Громік Р.Д., Сегеда С.М..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
28 травня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. в обґрунтування якої вказано, що судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. приймали участь у розгляді справи №523/4780/21 (провадження №22-ц/813/6862/24) за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2024, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування мирової угоди від 20.04.2010, визнання права власності та стягнення моральної шкоди, про зупинення провадження з розгляду цивільної справи №523/4780/21 до набрання законної сили судового рішення у справі №1527/3743/12 за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2017 за нововиявленими обставинами.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постановою Одеського апеляційного суду від 07.10.2024 ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07.08.2024 про зупинення провадження у справі №523/4780/21 до набрання законної сили судового рішення у справі №1527/3743/12 за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2017 року було скасовано.
ОСОБА_1 зазначає, що при прийнятті постанови апеляційним судом щодо скасування ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі №523/4780/21, судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. надавали оцінку її заяві про перегляд рішення районного суду від 16.02.2017 за нововиявленими обставинами, рішенню районного суду від 15.02.2025 у справі №523/8781/23, чим фактично сформулювали свою позицію щодо підстав заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Крім того зазначено, що судді в своєї ухвалі наголосили та прийшли до висновку, що всі дії ОСОБА_1 які вона вчиняє відповідно до вимог закону, щодо захисту своїх прав та інтересів у справі «не відповідають принципу добросовісності». До того ж в резолютивній часті ухвали зазначили, що вона може бути оскаржена у касаційному порядку. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, заявниця оскаржила її, але Верховний Суд ухвалою від 26.11.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження оскільки така ухвала апеляційного суду не підлягає касаційному оскарженню відповідно до вимог ЦПК України.
Також зазначено, що судді Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. приймали участь у розгляді цивільних справ, учасниками яких були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : №1527/3743/12, №523/5884/16-ц, №523/10173/16-ц, №523/4780/21, за якими вони приймали судові рішення на користь ОСОБА_2 , та після яких ОСОБА_1 зверталась зі скаргами на їх дії до Вищої Ради Правосуддя. Таким чином судді виказали нерівне ставлення до сторін, фактично завчасно висловили свою правову позицію, своє ставлення до справи, тим самим виключив можливість розгляд справи неупереджено.
ОСОБА_1 також зазначає, що суддя Сегеда С.М. приймав участь у розгляді справи №1527/3743/12, за наслідком чого 18.04.2017 була прийнята ухвала апеляційного суду Одеської області, якою рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2017 залишено без змін. При розгляді цієї справи колегією суддів, у складі якої перебував суддя Сегеда С.М., допущені грубі порушення норм матеріального та процесуального права при прийняті рішення по справі. Суддя апеляційної інстанції Сегеда С.М., діяв не професійно, недбало поставився до своїх обов'язків, умисно наплював на закон, на гідність судді, щоб прийняти неправосудне рішення.
3 огляду на викладене, ОСОБА_1 висловлює недовіру колегії суддів, оскільки судді приймали рішення з багатьма порушеннями закону, ставляться до неї упереджено, а також вчиняють процесуальні порушення в інтересах ОСОБА_2 , тому не можуть розглядати дану справу.
Перевіривши доводи заяви про відвід та вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заява про відвід суддів є необґрунтованою та безпідставною, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частина 7 пункт 1 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Однією із гарантій права учасника справи на незалежний, безсторонній і справедливий суд є право на відвід судді (колегії суддів). Проте, право на відвід не є абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них. Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 40 ЦПК України встановлений порядок вирішення заявленого відводу, згідної якої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див.: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п. 49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п. 66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п. 136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п. 103,107).
Крім того апеляційний суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності і неупередженості суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу, в ході об'єктивної перевірки, має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Дослідивши заяву про відвід, встановлено, що доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до незгоди заявниці із процесуальними рішеннями суддів під час апеляційного перегляду низки цивільних справ, стороною яких вона є, та вставленими, в рамках даних справ, обставинами.
Однак, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Інші твердження ОСОБА_1 в заяві про відвід колегії суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. носять характер непідтверджених звинувачень, що не знайшли свого об'єктивного обґрунтування та розумного пояснення, що могли б бути добросовісно сприйняті та оцінені судом.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше (справа «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006).
До заяви про відвід не додано жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про нібито упередженість суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. при розгляді даної цивільної справи.
Таким чином, розглянувши заяву про відвід суддів, з точки зору національного закону, а саме ст. 36 ЦПК України, та в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суду, колегія суддів не вбачає об'єктивного та суб'єктивного критерію, а саме наявності будь-якого правомірного сумніву в безсторонності суддів, а доводи заявниці не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви у неупередженості та об'єктивності суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. та не можуть бути підставою для відводу.
Відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частиною 2 ст. 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвали, в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 381 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., Сегеди С.М. - визнати необґрунтованою.
Цивільну справу №1527/3743/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за об'єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Одеської міської ради, управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна та усунення перешкод у користуванні та розпорядження майно, передати до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення судді, у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку, для вирішення питання про відвід.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 05 червня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда