Справа № 694/3141/24
провадження № 2-о/694/12/25
28.05.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Смовж О.Ю.,
з участю секретаря судових засідань - Блискавки А.С.,
заявниці ОСОБА_1 ,
представника заявниці - адвоката Ткаченко А.Д.,
заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в якій просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу між нею та померлим ОСОБА_4 з 10 червня 2004 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що із зазначеного періоду проживала разом з ОСОБА_4 як чоловік та дружина в її будинку за адресою: с. Багва Уманського району Черкаської області. Знайомі ще із шкільних років, проте після двох його невдалих шлюбів, у кожному з яких народилися діти, відносини відновилися. Заявниця ніколи не перебувала у зареєстрованих шлюбах, а ОСОБА_4 розірвав останній шлюб 24.02.2004. За час спільного проживання склалися родинні, подружні стосунки, спільно вели господарство, працювали та мали спільний бюджет, доглядали хворих батьків з обох сторін, проживали як сім'я, але шлюб не реєстрували. Після початку військової агресії з боку Російської Федерації ОСОБА_4 став на захист Батьківщини, був призваний на військову службу з 02.03.2022 як командир відділення гранатометного взводу 2-ї механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Під час служби підтримували зв'язок телефоном, вирішували домашні питання, планували подальше життя, перераховували один одному кошти за необхідності. Упродовж служби ОСОБА_4 двічі був поранений, лікувався в госпіталі, до нього приїздила заявниця. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 загинув в с. Калинове Куп'янського району Харківської області при виконанні бойового завдання, захищаючи цілісність України.
Заявниця зазначає, що разом з ОСОБА_4 прожили 20 років, були пов'язані спільним побутом, несли спільні витрати, мали взаємні права та обов'язки, утримували дітей з обох сторін, піклувалися один про одного, спрямовувалися на довготривалі відносини, проте життя розпорядилося інакше. У володінні заявниці знаходяться особисті документи ОСОБА_4 , після його загибелі побратими прислали їй речі (гаманець із банківськими картками, телефон, документи), оскільки так розпорядився сам ОСОБА_4 на випадок настання трагічного випадку, заявниця займалася похованням.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03.12.2024 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку окремого провадження, в якості заінтересованих осіб залучено ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 (дочка), ОСОБА_3 (дочка).
Від ІНФОРМАЦІЯ_10 надійшли пояснення по суті заяви, відповідно до яких заперечують проти її задоволення, вказують на наявність спору про право, зазначають, що метою подачі заяви є подальше звернення для отримання пільг та виплат за загиблим військовослужбовцем, у тому числі одноразової грошової допомоги. При цьому, станом на 24.09.2023 та на цей час заявниця не входить та не може входити до кола осіб, яким виплачується вищевказана одноразова грошова допомога, незалежно від встановлення судом факту її проживання однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем. Посилаючись на такі та інші обставини, у задоволенні заяви просять відмовити.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.03.2025 справу прийнято у провадження суддею Смовж О.Ю. після повторного перерозподілу, призначено судове засідання.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява про розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_10. брала участь у справі та підтримувала раніше подані пояснення в режимі відеоконференцзв'язку. В останнє судове засідання 28.05.2025 на зв'язок не вийшла, розгляд справи завершувався за її відсутності, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Заявниця та її уповноважений представник - адвокат Ткаченко Алла Дмитрівна в судовому засіданні підтримали заяву з підстав, наведених у ній. Заявниця зазначала, що почуття любові між нею та ОСОБА_4 зберігалися упродовж всього життя, фактично стали проживати спільно з 10.06.2004, опікувалися хворими батьками, працювали, вели спільне господарство та бюджет, підтримували один одного у складних ситуаціях, всі дії були направленні на підтримання сім'ї та рідних.
Представник заявниці з приводу доводів ІНФОРМАЦІЯ_10 про неможливість розгляду справи в порядку окремого провадження зазначила, що таке право заявниці передбачено пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України. Мету подачі заяви заявниця не приховує та вказує, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідно їй для подання документів на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, не виключено, що надалі можуть постати й інші питання, пов'язані із реалізацією прав заявниці як дружини загиблого військовослужбовця.
Заінтересовані особи у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дочки загиблого) підтримали заяву, зазначили, що за життя батько упродовж 20 років спільно проживав із заявницею, підтримували добрі, родинні, сімейні стосунки, як чоловік і дружина, приймали їх неодноразово у себе, відношення до заявниці - як до матері і навзаєм, відмітили ведення заявницею та ОСОБА_4 спільного господарства, сумісного побуту, розпорядження бюджетом, здійснення ремонтних робіт, догляду за хворими батьками.
Заслухавши учасників процесу, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно оцінивши усі обставини у справ, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України встановлюється, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а саме припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 57 років помер ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане виконавчим комітетом Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області (а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 загинув в с. Калинове Куп'янського району Харківської області при виконанні бойового завдання, захищаючи цілісність України.
У справі наявні документальні докази того, що сержант ОСОБА_4 - військовослужбовець військової служби по мобілізації на особливий період, призваний до вч НОМЕР_4 на військову службу за призовом, зарахований з 12.03.2022 до списків особового складу на посаду командира відділення 4-го взводу 2-ї батареї НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . Упродовж служби отримав двічі поранення, проходив лікування у зв'язку участю в бойових діях під час захисту Батьківщини.
Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що з 10 червня 2004 року вона та ОСОБА_4 почали проживати спільно як сім'я, на зазначений момент жоден з них не перебував в іншому зареєстрованому шлюбі. Зазначене підтверджується також наданною на запит суду Звенигородським ВДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області інформацією від 24.04.2025 №285 про те, що проведеною перевіркою за наявним архівним фондом відділк актових записів про шлюб, складених відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не виявлено, перевірку проведено з 2004 по 2013 роки.
Майже 20 років ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права та обов'язки, піклувалися один про одного, про дітей, батьків, які хворіли (на цей час померли), вели спільне господарство, обробляли город, утримували житло, несли спільні витрати на побут та харчування, обговорювали питання укладення шлюбу, робили ремонти в житлі, придбали побутову техніку, інші речі повсякденного вжитку, автомобіль Опель, який спільно використовували, сплачували комунальні послуги.
Відтак, між ними склалися відносини, притаманні подружжю: спільне проживання, спільний побут та бюджет, взаємні права та обов'язки.
Заявниця ставилася до доньок ОСОБА_4 як до своїх власних, так як і він ставився до її доньки, у всіх склалися теплі, родинні відносини.
Під час проходження ОСОБА_4 військової служби ОСОБА_1 постійна була з ним на зв'язку, переказували кошти за потреби один одному, підтримували морально, вирішували домашні питання, планували подальше спільне життя. Під час лікування ОСОБА_4 у госпіталях ОСОБА_1 приїздила до нього, навідувала, доглядала до повного одужання.
У володінні заявниці знаходяться особисті документи ОСОБА_4 , після його загибелі побратими прислали їй речі (гаманець із банківськими картками, телефон, документи), оскільки так розпорядився сам ОСОБА_4 на випадок настання трагічного випадку, заявниця займалася похованням.
Суд також бере до уваги пояснення свідків, надані ними в судовому засіданні, а саме:
-свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - рідна сестра дружини брата ОСОБА_4 пояснила що близько 20 років ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прожили разом, всі сприймали їх як подружжя, то стосунки були теплі, ніжні, ніяких сварок не виникало, разом працювали, робили ремонт , обробляли город, доглядали обох батьків - матерів, у зв'язку з чим один з них змушений був покинути роботи на певний час, а інший продовжував працювати, щоб заробляти на життя, проживали у ОСОБА_1 після смерті батьків, купували майно, речі, автомобіль.;
-свідок ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - колега по роботі, кума зазначила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали спільно близько 20 років, все робили разом, купували майно, облаштовували житло, піклувалися про дітей та батьків, сприймала їх як подружжя, як і всі навколо;
-свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зазначила, що вважала ОСОБА_4 та ОСОБА_1 чоловіком та жінкою, вони спільно проживали 20 років, вирішували всі питання разом, ховали батьків, сіяли, копали, сапали , відносини були гарні, сімейні, дуже теплі.
Суд відзначає, що свідки, допитані в судовому засіданні засвідчили стійкі сімейні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , притаманні подружжю у період з 10 червня 2004 року по 24 вересня 2023 року.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Ознаками сім'ї є спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, які визначено ч. 2 ст. 3 СК України.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім'ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно з роз'ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років), мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом), відсутній спір про право.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти с членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19), від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Оцінюючи доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_10, які зводяться до того, що з урахуванням наявності інших осіб, які можуть претендувати на виплату одноразової грошової допомоги, встановлення факту в даному випадку пов'язане з наступним вирішенням спору про право, тому вказана заява не може розглядатися в порядку окремого провадження та повинна бути залишена без розгляду, а окрім того, заявниця, звертаючись до суду із вказаною заявою не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, при цьому подані заявником докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна тощо, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, зокрема, в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
За ч. 3 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
На підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Вказані вище норми дають підстави стверджувати, що ані положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», ані положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не дають визначення поняття сім'ї та члена сім'ї військовослужбовця.
Спору з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця на теперішній час немає.
Суд дійшов висновку, що в разі відсутності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця та відповідно спору про таке право, має буи розглянута заява про встановлення юридичного факту віднесення заявниці до кола членів сім'ї загиблого військовослужбовця за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні, оскільки за законом встановлення такого факту породжує юридичні наслідки; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати такий документ, що посвідчує даний факт; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16.
Таким чином, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 761/16799/15-ц.
Чинне ж цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Таким чином справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявниці певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
Суд відхиляє заперечення представника заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо не надання заявницею достатніх доказів проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а також доказів ведення спільного побуту. Окрім того, суд не бере до уваги твердження заінтересованої особи, що встановлення факту в даному випадку пов'язане з наступним вирішенням спору про право, оскільки Верховний Суд у своїх правових позиціях чітко зазначив, яким чином повинні розглядатися справи вказаної категорії.
Беручи до уваги вищенаведене, досліджені у судовому засіданні докази з достовірністю підтверджують факт постійного проживання заявнці із згиблим військовослужбовцем ОСОБА_4 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 10 червня 2004 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також те, що в іншій спосіб, ніж в судовому порядку, заявниця позбавлена можливості встановити юридичний факт, суд дійшов висновку про достатність підстав для встановлення даного факту та задоволення заяви, оскільки іншим чином встановити його неможливо, а встановлення даного факту необхідне заявниці для реалізації своїх соціально-економічних та інших прав.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю як подружжя без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 з 10 червня 2004 року по дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 02.06.2025.
Учасники справи:
Завник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_6 ).
Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_11 АДРЕСА_2
Суддя О.Ю.Смовж