Ухвала від 02.06.2025 по справі 947/13802/251-кс/947/5895/25

Номер провадження: 11-сс/813/923/25

Справа № 947/13802/25 1-кc/947/5895/25

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023160000001520 від 13.12.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 25.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Автономної Республіки Крим, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, має двох неповнолітніх дітей, фізичної особи-підприємця, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

встановив:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.149; ч.2 ст.332; ч.3 ст.332 КК України.

23.04.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави - 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання мотивоване обґрунтованістю підозри та існуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено частково та до

підозрюваної ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20 червня 2025 року включно, з визначенням застави - 4000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12112000 (дванадцять мільйонів сто дванадцять тисяч) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри та існування ризиків, визначених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Захисник наголошує про недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК, зокрема, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та залишити територію України. Зазначає, що підозрювана разом з чоловіком та двома малолітніми дітьми постійно проживають на території м.Львів. Остання на території України займається підприємницькою діяльністю, з початку повномасштабної війни систематично надає допомогу ЗСУ, за що неодноразово була нагороджена подяками та грамотами. Крім того підозрювана є інвалідом ІІІ групи.

Також захисник звертає увагу, що ОСОБА_9 у 2025 році разом з членами сім'ї виїжджала до Іспанії, проте повернулась на територію України, що також доводить відсутність у неї наміру залишати Україну.

Існування ризику незаконного впливу на свідків, на думку захисника також є недоведеним, оскільки запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту нівелює такий ризик, в тому числі враховуючи наявність у підозрюваної міцних соціальних зв'язків.

Захисник також звертає увагу, що в ході проведення обшуку за місцем проживання підозрюваної, працівниками правоохоронного органу були вилучені всі належні їй грошові кошти, що фактично унеможливлює внесення будь-якого розміру застави.

Заслухавши суддю-доповідача; захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина 1 ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п.48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Апеляційний суд наголошує, що на даній початковій стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою відповідно до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії від 11.04.2024 року, на яких зафіксовані:

- розмова від 04.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 з приводу виїзду з України та подорожі до США, під час розмови згадується громадянка США на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ;

- розмова від 04.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , під час якої останній запитує, як саме вони будуть виїжджати з України та як потраплять до США, додаючи, що він говорив з ОСОБА_12 (громадянка США), яка каже, що краще, щоб вони їхали самостійно, і запитує ОСОБА_9 хто оплатить проїзд, на що ОСОБА_9 каже, що ОСОБА_12 оплатить проїзд та перебронює готель в Кракові, а також спеціально прилетить забрати їх. Також ОСОБА_11 запитує, чи треба буде їхати в Черкаси або можна буде «по звонку решить», на що ОСОБА_9 говорить, що то питання до ОСОБА_14 ( ОСОБА_13 );

- розмова від 04.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , під час якої останній розповідає, що мав розмову з ІНФОРМАЦІЯ_3 (за годину до цієї розмови у ОСОБА_11 зафіксовано зв'язок із ОСОБА_15 , яка є заступником начальника ССД Черкаської міської ради), поряд з цим ОСОБА_11 говорить про те, що «вони» (ІНФОРМАЦІЯ_3) думали, що його вже перевели «як ОСОБА_16 » ( ОСОБА_17 ). Надалі ОСОБА_9 запитує, чи переживає він і говорить про те, що зараз « ОСОБА_18 » ( ОСОБА_13 ) буде думати куди їх перевести;

- розмова від 04.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , під час якої ОСОБА_9 запитує чи «вона» ( ОСОБА_15 ) не телефонувала, у відповідь ОСОБА_11 відповідає, що ще ні. В свою чергу ОСОБА_9 говорить, що якщо «вона» ( ОСОБА_15 ) не дасть погодження, то « ОСОБА_18 » ( ОСОБА_13 ) переведе вас в іншу службу. ОСОБА_9 говорить про те, що потрібно її «додавити, добивати», адже «вона» ( ОСОБА_15 ) більше брати не буде, через те, що закрили всі програми, по яким вони працювали. В кінці розмови ОСОБА_11 запитує, чи не розмовляла ОСОБА_9 з ОСОБА_12 (громадянка США);

- розмова від 05.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , під час якої останній говорить ОСОБА_9 , що «вона» ( ОСОБА_15 , оскільки за 2 хвилини до цієї розмови у ОСОБА_11 зафіксовано телефонне з'єднання з ОСОБА_15 ) не дасть погодження. Після ОСОБА_9 говорить ОСОБА_11 дзвонити до «ОСОБА_69» ( ОСОБА_13 ), яка має зайнятися питання переводу його до іншої служби, сама ОСОБА_9 пропонує Київо-Святошинський район, де у «неї» ( ОСОБА_13 ) є подруга;

- розмова від 05.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 про проблеми з отримання погодження для ОСОБА_11 у м. Черкаси, обговорюються варіанти куди його можна перевести, звучать наступні особи « ОСОБА_19 » ( ОСОБА_20 ), « ОСОБА_21 » ( ОСОБА_22 ), « ОСОБА_23 » та « ОСОБА_24 » (не встановлені особи);

- розмова від 11.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , під час якої ОСОБА_9 починає розмову про « ОСОБА_25 » (ймовірно ОСОБА_26 - директор КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної державної адміністрації), який задавав питання стосовно « ОСОБА_24 » і запитував «Шо полтора часа їздила хрещення робити?», на що ОСОБА_13 відповідає «Какая разница, полтора-два часа», що додатково свідчить про неправдивість інформації про хрещення, яка використовується при встановленні опіки (піклування) на дітьми;

- розмова від 12.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , обговорюють навчання дітей ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , в свою чергу ОСОБА_9 говорить «посоветуйся с ОСОБА_12 (громадянка США);

- розмова від 14.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 про «свідоцтва» (ймовірно про хрещення), які ОСОБА_13 має скинути «ОСОБА_72» (ймовірно ОСОБА_26 ), також ОСОБА_13 коментує це «Оно как бы прошло и я все утилизирую», що вказує на вжиття конспіративних заходів та знищення доказів протиправної діяльності з боку співучасників;

- розмова від 17.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , під час якої ОСОБА_13 говорить «денежку выслала американка», також ОСОБА_13 згадує Глухів та говорить, що має забрати розпорядження «по опеке»; та від 19.03.2024 про поїздку ОСОБА_13 до м. Глухів, під час якої ОСОБА_9 говорить, щоб ОСОБА_13 не їхала, а просто «їй» перекинула, на що ОСОБА_13 заперечує, що «вона» так не захоче і минулого разу ОСОБА_13 «її» так само запитувала (при цьому, рішенням Виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області №67 від 21.03.2024 ОСОБА_30 призначено опікуном 3х малолітніх ОСОБА_31 );

- розмова від 25.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , які обговорюють процес того, як забрати дітей зі Швейцарії (це малолітні діти ОСОБА_73, опікуном яких 21.03.2024 призначено ОСОБА_30 );

- розмова від 26.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , у якій обговорюють розмову з ОСОБА_32 ( ОСОБА_33 ), яка «не має виходу на ОСОБА_34 » ( ОСОБА_35 ) та ображає останню. ОСОБА_9 запитує, що сказала « ОСОБА_36 », на це ОСОБА_13 відповідає «шоб причесала справу до завтрашнього дня, в неї є можливість», планують швидко зробити документи яких не вистачає. ОСОБА_13 говорить « ОСОБА_37 ( ОСОБА_38 ) говорит ОСОБА_39 ( ОСОБА_40 ) мне тоже сегодня звонила», ОСОБА_9 запитує, що ОСОБА_38 сказала, на що ОСОБА_13 відповідає «Ниче, щас ОСОБА_37 расчешет тоже как положено», що вказує на введення в оману начальника ССД Донецької ОВА ОСОБА_41 відносно встановленої опіки ОСОБА_42 над дітьми ОСОБА_74;

- розмови від 26.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_43 , під час якої ОСОБА_44 інструктує ОСОБА_45 , що треба відповідати якщо йому подзвонять з метою перевірки, нагадує де і яких дітей він похрестив, а також наказує ОСОБА_46 нікому не говорити, що він спілкується з « ОСОБА_47 » ( ОСОБА_13 ), тільки зі «мною» ( ОСОБА_9 ) та ОСОБА_48 ( ОСОБА_49 ), що вказує на вжиття конспіративних заходів з боку співучасників;

- розмова від 02.04.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_43 , в ході якої ОСОБА_9 контролює процес отримання документів дітьми, над якими ОСОБА_43 встановив опіку;

- розмова від 02.04.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_50 (директор БО БФ «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «ДИТЯЧІ СТЕЖИНКИ», звідки діти ОСОБА_75, над якими ОСОБА_11 встановив опіку), під час якої обговорюється процес зустрічі з ОСОБА_12 (громадянка США) у аеропорту перед приїздом до України, а також згадують та обговорюють ОСОБА_11 .

Крім того, обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії в автомобілі «Audi Q7» д/н НОМЕР_1 , що знаходився в користуванні ОСОБА_13 відносно та за участі ОСОБА_13 від 01.07.2024, з якого вбачається наступне:

- розмова від 28.05.2024, в ході якої ОСОБА_13 в присутності ОСОБА_9 , перебуваючи в автомобілі, здійснює виклик до громадянки США на ім'я « ОСОБА_18 » ( ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якої вже знаходяться діти ОСОБА_52 та ОСОБА_53 , опікуном, піклувальником яких є ОСОБА_54 . Під час розмови ОСОБА_13 в присутності ОСОБА_9 інструктує громадянку США, що треба відповідати правоохоронним органам, триматись на тому, що ОСОБА_55 хрестив дітей, бо якщо він скаже, що не є хрещеним батьком, у всіх будуть проблеми.

За результатами аналізу стільникового зв'язку абонентського номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_9 , відомості про які отримано в ході проведених тимчасових доступів 18.03.2024, 19.06.2024, 01.10.2024, 02.10.2024, встановлено, що остання контактує майже з усіма фігурантами кримінального провадження, в тому числі з ОСОБА_11 та ОСОБА_43 в часові періоди до, під час та після встановлення опіки, піклування.

З протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно та за участі ОСОБА_56 від 02.03.2024 року вбачається наступне:

- розмова від 25.01.2024 між ОСОБА_57 (мати ОСОБА_58 , який намагався встановити опіку на над дитиною ОСОБА_59 , однак завдяки правоохоронним органам йому відмовлено) та ОСОБА_60 (теща ОСОБА_58 ), в ході якої ОСОБА_60 говорить, що ОСОБА_61 ( ОСОБА_49 який обманом для здійснення тиску на посадовців різних рівнів представляється заступником керівника Офісу Президента ОСОБА_62 ) повідомив їй, що він займається документами української сторони, а ОСОБА_44 ( ОСОБА_9 ) займається американськими.

З протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно та за участі ОСОБА_9 від 11.04.2024 ркоу вбачається наступне:

- розмова від 05.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 про проблеми з отриманням погодження для ОСОБА_11 у м. Черкаси, обговорюються варіанти куди його можна перевести, звучать наступні особи «ОСОБА_19» (ймовірно ОСОБА_20 - начальник ССД Білогородської селищної ради Київської області), «ОСОБА_21» (ймовірно ОСОБА_22 - директор Сокальського районного центру соціальної служби для сім?ї, дітей та молоді), «ОСОБА_23» та «ОСОБА_24» (наразі невстановлені особи);

- розмова від 11.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , під час якої ОСОБА_9 починає розмову про « ОСОБА_25 » (ймовірно ОСОБА_26 - директор КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної державної адміністрації), який задавав питання стосовно «ОСОБА_24» і запитував «Шо полтора часа їздила хрещення робити?», на що ОСОБА_13 відповідає «Какая разница, полтора-два часа», що додатково свідчить про неправдивість інформації про хрещення, яка використовується при встановленні опіки (піклування) на дітьми;

- розмова від 14.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 про «свідоцтва» (про хрещення), які ОСОБА_13 має скинути «ОСОБА_72» (імовірно ОСОБА_26 ), також ОСОБА_13 коментує це « Оно как бы прошло и я все утилизирую», що вказує на знищення оригіналів підроблених свідоцтв про хрещення, які використано для незаконного встановлення опіки (піклування) над дітьми;

- розмова від 17.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , під час якої ОСОБА_13 говорить «денежку выслала американка», також ОСОБА_13 згадує Глухів та говорить, що має забрати розпорядження «по опеке»; та від 19.03.2024 про поїздку ОСОБА_13 до м. Глухів, під час якої ОСОБА_9 говорить, щоб ОСОБА_13 не їхала, а просто «їй» перекинула, на що ОСОБА_13 заперечує, що «вона» так не захоче і минулого разу ОСОБА_13 «її» так само запитувала (при цьому, рішенням Виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області №67 від 21.03.2024 ОСОБА_30 призначено опікуном 3х малолітніх ОСОБА_31 );

- розмова від 25.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , які обговорюють процес того, як забрати дітей зі Швейцарії (це малолітні діти ОСОБА_73, опікуном яких 21.03.2024 призначено ОСОБА_30 );

- розмова від 26.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 під час якої остання повідомляє, що дзвонила « ОСОБА_45 » ( ОСОБА_43 ), на це ОСОБА_9 говорить, що розмовляла з ОСОБА_64 ( ОСОБА_49 - постійно перебуває в Державі Ізраїль, ймовірний співучасник, який обманом видає себе за заступника керівника Офісу Президента ОСОБА_65 з метою тиску на посадовців усіх рівнів), який сказав їй, що ОСОБА_40 (начальник ССД Донецької ОВА) цікавиться, як опікун ( ОСОБА_43 ) дізнався, що діти (ОСОБА_73) знаходяться в Швейцарії, та говорить попередити « ОСОБА_66 » ( ОСОБА_38 - директор КЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Крила Надії» Маріупольської міської ради»), що старший хлопець постійно спілкується з опікуном;

- розмова від 26.03.2024 між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 , у якій обговорюють розмову з ОСОБА_32 ( ОСОБА_33 ), яка «не має виходу на ОСОБА_34 » ( ОСОБА_35 ) та ображає останню. ОСОБА_9 запитує, що сказала « ОСОБА_36 » (ймовірно ОСОБА_67 ), на це ОСОБА_13 відповідає «шоб причесала справу до завтрашнього дня, в неї є можливість», планують швидко зробити документи яких не вистачає. ОСОБА_13 говорить « ОСОБА_37 ( ОСОБА_38 ) говорит ОСОБА_39 ( ОСОБА_40 ) мне тоже сегодня звонила», ОСОБА_9 запитує, що ОСОБА_38 сказала, на що ОСОБА_13 відповідає « Ниче, щас ОСОБА_37 расчешет тоже как положено», що вказує на введення в оману начальника ССД Донецької ОВА ОСОБА_41 відносно встановленої опіки ОСОБА_42 над дітьми ОСОБА_74.

Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування отримані докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу, ні слідчий суддя, ні суд апеляційної інстанції не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки триває досудове розслідування кримінального правопорушення, та відповідно до статей 89, 94 КПК оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.

Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Злочин, передбачений ч.3 ст.332 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, оскільки за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.183 КПК України до ОСОБА_9 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній ОСОБА_9 у разі доведеності її вини, апеляційний суд вважає, що ризик того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду існує та є обґрунтованим.

Вказаний ризик підтверджується також тим, що ОСОБА_9 володіє знаннями та навичками незаконного перетинання державного кордону, а тому у випадку застосування до неї запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, остання матиме можливість залишити територію України та уникнути кримінального переслідування.

Крім того, апеляційний суд погоджується з наявністю ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_9 матиме можливість здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки підозрювана володіє інформацією про їх місце проживання та їх контактними даними. На теперішній час досудове розслідування триває, у кримінальному провадженні не встановлені та не допитані всі свідки, показання яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_9 , яка у випадку застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Разом з цим, колегією суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді не в повній мірі відповідає вимогам процесуального закону в частині визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, з огляду на таке.

Так, у клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 15140000 гривень

Оскарженою ухвалою слідчий суддя визначив підозрюваній заставу у меншому розмірі - 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12112000 гривень.

Колегія суддів вважає, що таке рішення слідчого судді не в повній мірі відповідає критеріям необхідності та пропорційності, а ухвала не містить належного мотивування в цій частині.

Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, в силу вимог ст.12 КК України, може бути визначений в сумі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до приписів ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного/обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, слідчим суддею не було враховано майновий стан підозрюваної та визначено завідомо непомірний розмір застави.

При цьому, ухвала слідчого судді, в обґрунтування розміру застави, фактично містить лише посилання на не те, що у власності підозрюваної та її сім'ї знаходяться декілька об'єктів нерухомості, транспортних засобів та частина земельної ділянки.

Крім того слідчий суддя послався на врахування того, що за версією слідства за вчинення протиправних дій, співучасниками злочину сукупно незаконно отримано грошових коштів на загальну суму 328839 доларів США.

Відповідно до позиції ЄСПЛ у другому реченні п. 31 рішення «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року, Суд зробив наступний висновок: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру, а також необхідності ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі спроможності підозрюваного сплатити визначений розмір застави, та задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі. Також в цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні, з урахуванням даних про особу підозрюваної та її майновий стан, правової кваліфікації злочину, який їй інкримінується, який відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочинів, а також її ролі, яку за версією органу досудового розслідування виконувала підозрювана у злочинній схемі, тобто обставини, які беззаперечно підлягають подальшій додатковій перевірці, слідчий та прокурор не мали законних підстав без належного обґрунтування ініціювати перед слідчим суддею обрання застави в сумі 15140000 гривень, який настільки перевищує максимальний розмір застави у даній категорії злочинів, а слідчий суддя, відповідно, не мав законних підстав для визначення застави в розмірі 12112000 гривень, що також занадто перевищує розміри визначені положеннями п.2 ч.5 ст.182 КПК.

Колегія суддів визнає необґрунтованими та декларативними доводи прокурора стосовно того, що однією з підстав, яка вплинула на визначення розміру застави є обсяг рухомого та нерухомого майна, яке перебуває у власності підозрюваної.

Апеляційний суд звертає вагу, що вина підозрюваної у вчиненні інкримінованих їй протиправних дій та можливе незаконне збагачення в результаті вчинення злочину, ще не доведена і може бути встановлена виключно за результатами розгляду справи судом по суті пред'явленого обвинувачення, у разі звернення прокурора до суду з відповідним обвинувальним актом.

Колегія суддів наголошує, що сума ймовірно отриманої неправомірної вигоди в результаті вчинення злочину не може бути єдиним чинником призначення виключного розміру застави, в тому числі і з огляду на те, що розмір можливо завданої злочином шкоди підлягає перевірці та встановленню в ході досудового розслідування, яке ще триває.

Із урахуванням наведених вище обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК.

Визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року)

Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_9 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваної.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне визначити розмір застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Колегія суддів вважає, що той розмір застави, про який просить визначити сторона обвинувачення, є явно необґрунтованим та непомірним безпосередньо для підозрюваної, з огляду на суть підозри та недоведеність відповідного фінансового стану підозрюваної та її оточення.

Разом з тим, у даному кримінальному провадженні виключність випадку полягає в тому, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні ряду епізодів тяжких злочинів, які пов'язані зі сприянням в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчинених в умовах воєнного стану та пов'язаних із посяганням на недоторканність державного кордону, що безпосередньо впливає на стан обороноздатності країни, за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у разі призначення застави як альтернативного запобіжного заходу в межах визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК, така застава з великою вірогідністю може виявитися не здатною забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків у кримінальному провадженні, що дає законні підстави для визначення застави у більшому розмірі, ніж передбаченого зазначеною нормою процесуального закону.

Враховуючи, що ОСОБА_9 вперше притягається до кримінальної відповідності та у неї наявні міцні соціальні зв'язки, колегія суддів, керуючись абз.2 ч.5 ст.182 КПК, вважає за необхідне визначити підозрюваній заставу - 1400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4239200 гривень.

На переконання колегії суддів, перспектива втрати застави саме у такому виключному розмірі, на даній початковій стадії досудового розслідування, буде достатнім стримуючим фактором для ОСОБА_9 щоб відбити у неї бажання переховуватись від органу досудового розслідування, впливати на свідків, або будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою із зменшенням раніше визначеного розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2025 року, якою в кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року до підозрюваної ОСОБА_9 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20.06.2025 року включно, із визначенням застави - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 в кримінальному провадженні №12023160000001520 від 13.12.2023 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 20 червня 2025 року включно

Визначити підозрюваній ОСОБА_9 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4239200 (чотири мільйони двісті тридцять дев'ять тисяч двісті) гривень.

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами: отримувач: Одеський апеляційний суд; Код ЄДРПОУ отримувача 42268321; Код банку отримувача (МФО) 820172; розрахунковий рахунок UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 02.06.2025 року; заставна сума за підозрювану ОСОБА_9 (номер провадження суду апеляційної інстанції №11-сс/813/923/25; судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

Підозрювана ОСОБА_9 звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися з населеного пункту в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та засобів зв'язку;

- утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, свідками, учасниками кримінального провадження, визначеними слідчим або прокурором;

- здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області свій паспорт для виїзду за кордон, або інший документ, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну

Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_9 наслідки невиконання обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого суворого запобіжного заходу

Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на підозрювану обов'язків становить до 20 червня 2025 року включно.

Копію ухвали невідкладно надіслати до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4