Номер провадження: 22-ц/813/2792/25
Справа № 947/23759/24
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Драгомерецький М. М.
15.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року про відмову у забезпеченні позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, -
05 серпня 2024 року до Київського районного суду м. Одеси через підсистему Електронний суд надійшла сформована 02 серпня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
11 жовтня 2024 року до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку будівлі та споруди, загальною площею 141 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .
В обґрунтування даної заяви, ОСОБА_1 посилалась на те, що нею в порядку поділу майна подружжя заявлені вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь суму грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля VOLKSWAGEN ATLAS, д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 673 960 гривень.
Згідно відповідді РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях №31/30/5141/909аз/0820246152024 від 09.10.2024 (33412), позивачці стало відомо, що 25.07.2024 в ТСЦ №5152 РСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях на підставі договору комісії та договору купівлі-продажу, укладеному в суб'єкта господарювання, «VOLKSWAGEN ATLAS», 2020 р.в., об'єм двигуна - 3 597 см. куб, був перереєстрований на ОСОБА_3 - батька відповідача.
Згідно інформаційної довідки 398884029 від 11.10.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відповідачу ОСОБА_2 належить на підставі договору дарування на праві спільної часткової власності 1/2 частка будівлі та споруди, загальною площею 141 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Іншого майна за відповідачем ОСОБА_2 , як вказувала позивачка, не зареєстровано. Позивачка зауважувала, що враховуючи факт відчуження відповідачем без згоди іншого подружжя спільного майна подружжя - т.з. «VOLKSWAGEN ATLAS», 2020 р.в.. об'єм двигуна - 3 597 см.куб - на користь батька ОСОБА_3 , відсутністю у відповідача іншого нерухомого майна, вона вважає існуючими ризики того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі 673 960 грн.
15 жовтня 2024 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, 29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
14 січня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Переходов Микола Віталійович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи скаржника є безпідставними та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу.
В судове засідання до апеляційного суду учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 110). 15 травня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Переходов М.В. подав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та подав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно й зазначив, що майно, на яке позивачка просить накласти арешт, вже не належить відповідачу.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням обраного позивачкою у позові способу захисту своїх прав шляхом виплати їй грошової компенсації вартості 1/2 частки вказаного транспортного засобу в рахунок її частки в цьому майні, позивачкою у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано, яким чином вказані дії з перереєстрації транспортного засобу свідчать про ризики неможливості виконання майбутнього рішення суду в даній справі, у разі задоволення позову.
Відповідна перереєстрація транспортного засобу, згідно наданої позивачкою відповіді, мала місце 25.07.2024, тобто до звернення позивачки до суду із даним позовом (02.08.2024).
Будь-яких інших доводів та доказів на підтвердження того, що відповідачем здійснюються дії спрямовані на ускладення чи можливе ухилення від виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позову, позивачем до суду не надано.
Крім того позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження орієнтованої вартості 1/2 частки нерухомого майна, відносно якого заявлені заходи забезпечення позову, за наслідком чого суд позбавлений можливості встановити співмірність заявлених заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та ціною позову. Заява про забезпечення позву не містить об'єктивних обґрунтувань ризиків не виконання рішення суду, обставин, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ і з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому та усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.
Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12.02.2020 в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За обставинами даної справи позивачка просила накласти арешт на 1/2 частку будівлі та споруди, загальною площею 141 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач не надала належних доказів на підтвердження співмірності заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам (сума позову станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали складала 673 960 грн). Зокрема, позивачка не надала доказів на підтвердження вартості (орієнтовної вартості) частки нерухомого майна, щодо якого вона просила вжити заходи забезпечення позову, щоб забезпечило перевірку критерію співмірності. Тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник наполягає на обґрунтованості заяви про забезпечення позову без конкретизації в чому саме полягає незаконність висновків суду першої інстанції та наведення обґрунтованих доводів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а, також, обмежуються посиланням на законодавство та судову практику, що в цілому не впливає на правову кваліфікацію та вирішення процесуального питання по суті.
Апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, №303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростували висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року про відмову у забезпеченні позовузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 05 червня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда