Номер провадження: 22-ц/813/3534/25
Справа № 947/2234/24
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
05.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України) цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2024 року
по справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року КП «Теплопостачання міста Одеси», в інтересах якого діє Люшенко Тетяна Олександрівна, звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за теплову енергію у розмірі 47182,53 грн, посилаючись на те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком, відкритим на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 станом на 01.08.2023 року наявна заборгованість у розмірі 47182,53 грн, що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов'язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав КП «Теплопостачання міста Одеси», тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2024 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнено з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію у розмірі 47182,53 (сорок сім тисяч сто вісімдесят дві) грн; судовий збір у розмірі 3028,0 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Проте, відповідачка, отримуючи послуги з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, оплачувала їх частково, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка станом на 01.08.2023 року складає 47182,53 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Суд зазначає, що відповідачка не зверталася до КП «Теплопостачання» з заявами про реструктуризацію боргу у зв'язку з матеріальним станом, та не надавала доказів поважності причин несплати боргу за теплопостачання на протязі тривалого часу, перешкод у здійсненні належної оплати комунальних послуг судом не встановлено, тому позивач змушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання.
Відповідно до ст. 257, 261, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Із матеріалів вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 внесла у квітні 2020 року в розмірі 953,60 грн, що свідчить про визнання нею боргу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеса» понесені судові витрати по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, адже скаржник не була присутня в судовому засіданні під час розгляду справи по суті у зв'язку із тим, що не мала інформації щодо їх проведення та не була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду. З огляду на наведене, скаржник стверджує, що позбавлена можливості викладення своєї правової позиції та можливості надати відзив на позовну заяву та вчинити будь-які інші дії, спрямовані на захист своїх прав та інтересів.
При цьому, скаржник стверджує, що позивачем не надано доказів на підтвердження користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_2 , в тому числі й користування комунальними послугами в даній квартирі, а наданий реєстр нарахувань та оплата за абонентом, в свою чергу, сам по собі не є доказом наявності заборгованості.
Скаржник також посилається на порушення строку позовної давності, зазначаючи, що позивач звернувся до суду 17.01.2024 року за межами встановленого положеннями ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, а тому відповідно у задоволенні заявлених вимог щодо стягнення заборгованості за період з листопада 2006 року по січень 2021 року слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Вимоги відносно стягнення заборгованості за період з січня 2021 року по серпень 2023 року, на думку скаржника, також не підлягають задоволенню з огляду на відсутність доказової бази, на якій повинні ґрунтуватися позовні вимоги.
Позиція учасників справи
Сторони провадження своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.
За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка, отримуючи послуги з постачання теплової енергії на опалення та гарячої води, оплачувала їх частково, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка станом на 01.08.2023 року складає 47182,53 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Суд зазначає, що відповідачка не зверталася до КП «Теплопостачання» з заявами про реструктуризацію боргу у зв'язку з матеріальним станом, та не надавала доказів поважності причин несплати боргу за теплопостачання на протязі тривалого часу, перешкод у здійсненні належної оплати комунальних послуг судом не встановлено, тому позивач змушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання. В частині застосування строків позовної давності, судом зазначено, що з матеріалів вбачається внесення ОСОБА_1 у квітні 2020 року плати у розмірі 953,60 грн, що свідчить про визнання нею боргу.
Колегія суддів частково не погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення про дату та час судового засідання, як результат розгляд справи за його відсутності, у зв'язку із чим слід зазначити наступне.
Положеннями ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно ч. 3 даної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки тощо.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 128 ЦПК України визначено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик; судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме щодо направлення відповідачу - ОСОБА_1 судової повістки про виклик в судове засідання на 20.05.2024 року (дата ухвалення оскаржуваного рішення суду), однак із відміткою щодо повернення «за закінченням строку зберігання».
Днем вручення судової повістки відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Будь-яких доказів на підтвердження вчинення судом першої інстанції дій, спрямованих на повідомлення особи щодо дати та часу судового засідання, у відповідності до вищенаведених положень ст. 128 ЦПК України, матеріали справи не містять. Наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не може бути підтвердженням належного повідомлення особи щодо дати та часу судового засідання в розумінні положень ст. 128 ЦПК України. Доказів на підтвердження вчинення судом будь-яких інших дій, спрямованих на належне повідомлення особи щодо дати судового розгляду матеріали справи не містять.
Згідно ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в частині неналежного сповіщення щодо дати та часу судового засідання, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому враховуючи положення ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскаржуване рішення Київського районного суду м. Одеси підлягає скасуванню, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Опалення - це підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій. Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень.
За положенням п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Встановлення тарифів є компетенцією відповідних органів влади та місцевого самоврядування (ст. 162 ЖК України).
Відповідно до п. 18, 20 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджених КМУ (постанова від 21.07.2005 № 630) плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Матеріалами справи встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеса» здійснює забезпечення тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій мешкає ОСОБА_1 , яка є відповідачем по справі. На ім'я відповідачки відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . На підтвердження невиконання відповідачкою своїх зобов'язань по сплаті комунальних платежів до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості, в якому також міститься інформація щодо споживача даних послуг, адреси та особового рахунку. Зазначені встановлені судом обставини справи в свою чергу відповідачкою по справі не спростовані, доказів на підтвердження існування вказаних в апеляційній скарзі обставин, а саме щодо не користування даними послугами тощо, скаржником у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України не надано. Будь-якого альтернативного розрахунку скаржником також надано не було. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги у відповідній частині відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані та нічим не підтвердженні.
Відповідно до наданого позивачем реєстру нарахувань та оплати по абоненту - ОСОБА_1 за період з листопада 2006 року по липень 2023 року на особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 обліковується заборгованість у розмірі 47182,53 грн. Докази на підтвердження факту сплати відповідачем наявної заборгованості в повному розмірі в матеріалах справи відсутні, а тому відповідно вимоги КП «Теплопостачання міста Одеси» щодо стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Разом з тим, стосовно доводів апеляційної скарги відносно застосування в даному випадку строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить розрахунок за послуги опалення, гарячої води, ЗПО та за абонентське обслуговування. Звертаючись до суду із позовними вимогами, КП «Теплопостачання міста Одеса» просить стягнути заборгованість за теплову енергію у розмірі 47182,53 грн. Також за даного розрахунку вбачається, що у квітні 2020 року відповідачем внесено грошові кошти у розмірі 953,60 грн, однак за які саме послуги було сплачено відповідачем з даного розрахунку не вбачається, а тому висновки суду щодо переривання в даному випадку строку позовної давності, шляхом внесення даних грошових коштів, є передчасними.
З огляду на наведене, період за який може бути стягнута заборгованість становить: з 17.01.2021 року по 17.01.2024 року (дата звернення із позовом).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, даний розрахунок охоплює період з листопада 2006 року по 01.08.2023 року, яка становить 47182,53 грн.
Разом з тим, колегія суддів також вважає зазначити наступне.
Так, Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнити пунктами 12-14 такого змісту:
Згідно п. 12 під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений із 30.06.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Зважаючи на викладене в своїй сукупності, в тому числі й визначені вказаним п. 12 право продовження строків, визначених ст. 257 ЦК України щодо строку позовної давності, період за який підлягає стягненню заборгованість становить: з 12.03.2017 року по 01.08.2023 року.
Тому, відповідно розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 21884,57 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результати перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині заявленого позивачем та задоволеного судом першої інстанції розміру заборгованості по процентам, у відповідності до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, апеляційним судом здійснюється розподіл судових витрат з урахуванням заявлених позовних вимог.
За подання позовної заяви КП «Теплопостачання міста Одеса» сплачено судовий збір у розмір 3028,0 грн, що підтверджується платіжної інструкцією № 310 від 05.01.2024. Тобто, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача - ОСОБА_1 з урахуванням розміру задоволених позовних вимог становить - 1392,88 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 4542,0 грн, що підтверджується квитанцією № 7403-2934-2680-9712 від 16.12.2024. З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, розмір судового збору, який підлягає стягненню з КП «Теплопостачання міста Одеса» на користь відповідачки становить - 2452,68 грн.
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з КП «Теплопостачання міста Одеса» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1059,8 грн судового збору (2452,68-1392,88).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
За положенням ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на вищезазначені обставини справи в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частково задоволенню, а оскаржуване рішення Київського районного суду м. Одеси скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» (ЄДРПОУ 34674102) заборгованість у розмірі 21884 (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири) грн 57 коп.
Стягнути з КП «Теплопостачання міста Одеси» (ЄДРПОУ 34674102) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1059 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
Ю.П. Лозко