Номер провадження: 22-ц/813/3320/25
Справа № 522/20159/24-Е
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Драгомерецький М. М.
15.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Завальнюка Д.Ю. та представника ОСОБА_2 - адвоката Скіндера В.Б.,
переглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
14 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила витребувати у відповідачки автомобіль Chevrolet Volt, VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір сірий; визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Chevrolet Volt, VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір сірий та скасувати реєстрацію автомобіля Chevrolet Volt, VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір сірий, за ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.02.2019 на ім'я ОСОБА_3 була видана митна декларація UA500650/2019/005512 та 27.02.2019 на вказаний автомобіль видано посвідчення про реєстрацію ТЗ Одеською митницею ДМСУ. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 . Позивачка є дочкою ОСОБА_3 .. 15.11.2023 на ім'я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину на автомобіль Chevrolet Volt, VIN НОМЕР_1 . При цьому, невстановлені особи на підставі довіреності, яка нібито була видана ОСОБА_3 в посольстві України в Королівстві Іспанія, відчужили вказаний транспортний засіб третім особам, останнім власником якого є відповідач.
21 листопада 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на автомобіль Chevrolet Volt, VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір сірий.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 10 грудня 2024 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року в частині забезпечення позову, а заяву позивачки про забезпечення позову залишити без задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції застосував захід забезпечення позову, який не відповідає законодавчо встановленим критеріям співмірності, що в тому числі порушує права відповідачки як власника спірного майна, зокрема можливе вилучення авто у відповідачки.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
В судове засідання до апеляційного суду з'явився представник ОСОБА_2 - адвокат Скіндер Владислав Броніславович, який просив задовольнити апеляційну скаргу та представник ОСОБА_1 - адвокат Завальнюк Дмитро Юрійович, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд виходив з того, що по-перше, між сторонами існує спір щодо належності вказаного майна, по-друге, враховуючи баланс інтересів, накладення арешту на спірне майно не позбавляє права відповідача на володіння та користування ним та не спричиняє будь-яких обмежень у реалізації цих прав.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ і з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому та усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.
Приймаючи ухвалу про задоволення вимог заявника та вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд повинен повно та всебічно дослідити матеріали справи, встановити всі обставини, які мають значення для вирішення відповідного питання, навести обґрунтовані мотиви, які можуть свідчити про існування загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12.02.2020 в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За обставинами даної справи предметом позову є матеріально-правові вимоги позивачки про витребування у відповідачки автомобіля Chevrolet Volt, VIN НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір сірий, визнання за нею права власності на вказаний автомобіль та скасування реєстрації автомобіля за відповідачкою.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову (постанова КЦС ВС від 19.02.2021 в справі № 643/12369/19).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Отже, з наведеного вбачається, що накладення арешту полягає в обмеженні права розпорядження відповідним майном та не передбачає вилучення майна у власника, обмеження права користування цим майном тощо. За обставинами даної справи спір безпосередньо стосується транспортного засобу, на який судом був накладений арешт, а тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доцільності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, прямо передбачених цивільним процесуальним законодавством. При цьому, апеляційний суд враховує, що скаржник належним чином не обґрунтував доводи щодо не співмірності вжитих заходів забезпечення позову.
Крім того, скаржник посилався на положення Закону України «Про виконавче провадження», які регулюють процедуру прийняття постанови про накладення арешту на майно державним виконавцем, в той час як в даній справі заходи забезпечення позову були вжиті судом ухвалою від 21.11.2024, яка згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України є виконавчим документом та направляється судом для негайного виконання відповідному суб'єкту виконання такої ухвали. Тобто, скаржник здійснив помилкове тлумачення законодавства, зокрема процедури виконання, що не стосується спірного процесуального питання, в тому числі щодо можливого вилучення транспортного засобу.
Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи скаржника.
Одночасно, апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували обґрунтованих висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2024 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 05 червня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда