Справа №766/2929/25
Пров. №3/766/2303/25
29.04.2025
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
До Херсонського міського суду Херсонської області із Управління патрульної поліції в Херсонській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 702931 за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Згідно змісту протоколу суть правопорушення полягає в наступному: «17.02.2025 о 08 год. 52 хв. у м. Херсоні, вул. Кедровського, 14, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом “Voltswagen caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, в установленому законом порядку на місці зупинки пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер відмовилась, проїхати до медзакладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння категорично відмовилась, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху».
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином -шляхом направлення СМС-повідомлення, згоду на отримання якого надав при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Дубовий І.А. направив до суду клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Як на підставу закриття справи послався на те, що ОСОБА_1 не відмовлялась від проходження медичного огляду, але наполягала на його проходження тільки у медичному закладі, проте працівники поліції наполягали на проходженні саме алкотестера «Драгер». Про свою незгоду пройти саме тестування драгером ОСОБА_1 виклала у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.268 КУпАП участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи за ч.2 ст.130КУпП не є обов'язковою.
Суддя вирішила розглядати справу про адміністративне правопорушення без особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за наявними у справі документами.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне, доводи клопотання представника про закриття справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшла наступного.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний серед іншого з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/6226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Частина перша ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вказаної норми об'єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність одночасно двох обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння ( алкогольного чи наркотичного).
Оскільки за конструкцією норми ст.130 КУпАП відповідальності підлягають саме особи, які керують транспортним засобом, то вказана обставина підлягає першочерговому з'ясуванню.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в абзаці третьому пункту 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП (абзац четвертий п.27 того ж Пленуму) не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В п.38 постанови від 20 лютого 2019 року по справі №404/4467/16-а (2-іс/811/17), провадження № К/9901/21130/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Згідно доданого до справи диску з надписом « ОСОБА_1 702931. 17.02.25» автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими.
Таким чином, факт керування транспортним засобом підтверджується відеозаписом і не оспорюється особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» у разі, якщо має місце законне зупинення авто за вимогою поліцейського, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.
У випадку з ОСОБА_1 такі обставини відсутні. Відеозапис з бодікамер поліцейських розпочинається з позначки у часі 08:51, але звуку на відеозапису немає. Транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 поліцейські зупиняють о 08:52:43, звук заявляється о 08:53:52 із запитання і подальших слів поліцейського «Чи нічого не вживали. Можна ж продуть».
Крім того, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння, може вважатися адміністративним правопорушенням та тягне за собою адміністративну відповідальність виключно, якщо вимога про проведення такого огляду була висунута за наявності передбачених законодавством підстав та в рамках унормованого порядку.
Таким чином, враховуючи, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 702931 від 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 начебто порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху та відмовилася пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, покладання на неї відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, може мати місце у разі доведеності у встановленому порядку підстав для проведення медичного огляду та правомірності відповідної вимоги поліцейського.
Слід зазначити, що проведенню поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу огляду водія на стан сп'яніння має передувати виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння.
Згідно вказаної норми об'єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність одночасно таких обставин - керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння ( алкогольного чи наркотичного), при цьому особа відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Як зазначалось вище спілкування поліцейських з ОСОБА_1 під час зупинки автомобіля розпочинається не з пояснень поліцейського, причин і підстав зупинки, а з питання «чи нічого не вживали» і пропозиції «можна ж продуть». Поліцейський, нічого не пояснюючи, наполегливо кілька разів пропонує ОСОБА_1 «продуть і доказать, що нічого не вживали». Поліцейський наполегливо розповідає, як це «добре для неї. От є люди, які думають от я не пив і для чого мені дути. От треба пройти, щоб побачити, що ви трезві. Ви дєлаєтє глупость, що не проходите. Ми хочемо прєдотвратіть то, што ви сейчас реально надєлаєтє глупостєй. Ви дєлаєтє глупость, шо ви нє проходітє, це показує, шо ви в стані алкогольного сп'яніння». І таке умовляння відбувається протягом тривалого часу з посиланням на те, що вона «була випивша минулого разу».
Відповідно до частини 1 ст.266 КУПАП, пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008р. №1103 та пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.20015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015року за №1413/27858 (далі - Інструкції) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 розділу 1 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І вказаної Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Наведене дає підстави стверджувати, що процедурі проведення огляду на стан сп'яніння має передувати виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких визначений у п.3 Інструкції. Тобто, підставою для проведення огляду на стан сп'яніння має бути не формальне посилання на наявність однієї чи декілька ознак із перелічених у п.3. Інструкції, а саме встановлення цих ознак у водія та їх фіксація у передбаченому законом порядку.
Натомість, матеріали справи не містять виявлення та фіксації ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 . Ніхто з поліцейський і не намагався встановити та зафіксувати такі ознаки, і з відеозапису з бодікамер поліцейських таких ознак не вбачається, і поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським, не свідчить про наявність таких ознак, а навпаки - поведінка урівноважена, відповідає обстановці, Ніхто з поліцейських не вказує на запах алкоголю з порожнини рота. Адже така ознака мала б відчуватись зразу ж при спілкуванні. З відеозапису не вбачається почервоніння обличчя та тремтіння пальців рук.
Отже, згідно відеозапису поліцейські, не встановили у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, але при цьому склали протокол про адміністративне правопорушення за відмову пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, формально зазначивши у протоколі ознаки алкогольного сп'яніння, як «запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук» (тобто так, як вони сформовані в Інструкції).
Таким чином, матеріали справи не доводять керування ОСОБА_1 17.02.2025 о 08 год 52 хв. у місті Херсоні, вул. Кудровського, 14 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а відповідно не було підстав для проведення “Voltswagen caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , його огляду на стан алкогольного сп'яніння, а за відсутності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння подальше проведення огляду на стан сп'яніння вже є незаконним.
Керування водіями транспортними засобами у тверезому стані презюмується, водій при безпідставній вимозі поліцейського не зобов'язаний доводити, що він перебуває у тверезому стані, що мало місце під час зупинки ОСОБА_1 . Це поліцейський має довести, що у водія наявні ознаки алкогольного сп'яніння, зафіксувати їх у передбаченому законом порядку, і тільки після цього пропонувати пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, а не розповідати, як це добре для водія пройти тестування і довести , що він тверезий.
Як слідує з відеозапису єдиною підставою наполегливого домагання поліцейських пройти ОСОБА_1 тест на стан сп'яніння було те, що «минулого разу вона була випивша».
На користь того факту, що у поліцейських не було підстав вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, свідчить те, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, тоді як відповідно до частини 1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Крім наведеного, відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі Порядку) передбачено, якщо водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, - він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункти 6 та 7 Порядку).
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 незгодна була проходити тестування технічним приладом драгер і цю незгоду вона письмово виклала у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначивши у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Із зафіксованих на відеозапису обставин, письмових пояснень у протоколі слідує, що ОСОБА_1 відповідно до приписів ч.3 ст.266КУпАП та Порядку мав бути доправлений поліцейськими для огляду на стан сп'яніння до найближчого медичного закладу, чого поліцейськими в порушення вимог закону виконано не було.
Отже, поліцейськими була порушена процедура огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 а саме: якщо водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду або висловив незгоду з його результатами - він направляється поліцейськими для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Наявність долученого до матеріалів справи про адміністративного правопорушення письмового направлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння є лише спробою надати матеріалам справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, формальних ознак належного встановлення обставин правопорушення та дотримання поліцейськими встановленої законом процедури.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Такі ж наслідки порушення правил обстеження на стан сп'яніння містить п.22 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.20015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року.
Оскільки поліцейськими не було встановлено та зафіксовано ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , порушено вимоги ч.3 ст.266 КУпАП і не забезпечено її огляду.
До того ж ОСОБА_1 того ж дня, 17.02.2025 о 10:00 год, тобто протягом двох годин після її зупинки поліцейськими, пройшла обстеження на стан алкогольного сп'яніння у КПП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР і відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ознак сп'яніння не виявлено.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 17.02.2025 з ознаками алкогольного сп'яніння то відсутній подія і склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 245, 252, 280, п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяО. Л. Черниш