Справа №766/10654/21
Пров. №2/766/2019/25
02 червня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., за участі в режимі відеконферензв'язку власними технічними засобами представників: прокуратури - Бухтоярової В.В., ТУ ДБР Коваленка Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди,-
25.06.2021 р. ОСОБА_1 через свого представника адвоката Риженка Д.О. звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідачів Херсонської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувана розташованого у місті Мелітополі, Державної казначейської служби, в якій просив стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду в розмірі 2 304 000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив наступне.
28 квітня 2010 року старшим слідчим СВ Прокуратури Херсонської області Зіневич Д.В. було винесено постанову про порушення відносно нього кримінальної справи за ч.2 ст.190, ч.3 ст.364 та ч.2 ст.368 КК України за №500048-10. Того ж дня він затриманий в порядку ст. 115 КПК України. 30 квітня 2010 року Комсомольським районним судом м.Херсона була винесена постанова про продовження строку його тримання до 08 травня 2010 року. 30.04.2010 р. він притягнутий слідчим як обвинувачений та відносно нього 07.05.2010 р. обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 17.05.2010 р. він відсторонений слідчим від посади оперуповноваженого ВБЗПТЛ УМВС України в Херсонській області. 17 травня 2010 року апеляційним судом Херсонської області скасована ухвала щодо обрання відносно нього як обвинуваченого запобіжного заходу, а справу було направлено на новий судовий розгляд. 20.05.2010 р. Комсомольським районним судом м.Херсона йому, як обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 20 травня 2010 року слідчим накладено арешт на його майно.
27 травня 2010 року відносно нього порушено кримінальну справу за ч.2 ст.190 та ч.3 ст.364 КК України, яку об'єднано в одне провадження з кримінальною справою, яка була порушена 28 квітня 2010 року під №500048-10. Того ж дня слідчим було винесено постанову про притягнення його як обвинуваченого. 22 червня 2010 року за вказаним обвинуваченням був складений обвинувальний акт та направлений до Суворовського районного суду м.Херсона для розгляду по суті.
04 липня 2011 року Суворовським районним судом м.Херсона було винесено постанову, якою вказану кримінальну справу було повернуто на додаткове розслідування, що була залишена без змін 30 серпня 2011 року апеляційним судом Херсонської області.
12 жовтня 2011 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Херсонської області Гавриловим Р.В. кримінальну справу у частині його обвинувачення у шахрайстві та зловживанні службовим становищем за епізодом заволодіння супутниковою антеною ОСОБА_2 (ч.2 ст.190, ч.3 ст.364 КК України), а також зловживання службовим становищем за епізодом позбавлення ОСОБА_3 права розпорядження належним йому автомобілем (ч.3 ст.364 КК України) було закрито; винесено постанову, якою змінено підстави порушення кримінальної справи №500048-10 з ч.2 ст.368 КК України на ч.2 ст.190 та ч.3 ст.364 КК України. 28 жовтня 2011 року складено обвинувальний висновок та вказану кримінальну справу скеровано до суду.
19 липня 2012 року Суворовським районним судом м.Херсона винесено вирок, яким його було визнано винним у скоєнні вказаних злочинів та призначено покарання, який 02 жовтня 2012 року ухвалою апеляційного суду Херсонської області скасовано, а справу передано на новий розгляд.
27 червня 2013 року Суворовським районним суд м.Херсона ухвалено відносно нього обвинувальний вирок, який скасований 22.04.2014 р. апеляційним судом Херсонської області з направленням справи на новий судовий розгляд. Міра запобіжного заходу - підписку про невиїзд - залишено без змін.
22 січня 2015 року Суворовський районний суд м.Херсона направив справу прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування. Постанова суду першої інстанції залишена без змін 23.03.2015 р. апеляційним судом Херсонської області.
Відповідно до витягу з кримінального провадження №42015230000000143, 28 травня 2015 року було внесено інформацію до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 та ч.3 ст.364 КК України з фабулою, ідентичною вказаному вище обвинуваченню та зазначено, що його було повідомлено про підозру. Відповідно до змісту листа Херсонської місцевої прокуратури від 10 лютого 2020 року №35-7781-19, вказане кримінальне провадження було передане для проведення досудового розслідування до Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області, а процесуальне керівництво здійснювалось групою прокурорів Херсонської місцевої прокуратури. З відповіді прокуратури Херсонської області від 30 квітня 2020 року вбачається, що 06 квітня 2020 року вказане кримінальне провадження було направлено для подальшого розслідування до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Мелітополь, яке 30.04.2020 р. повідомило, що проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження було доручено групі слідчих вказаної установи.
04 січня 2021 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях ТУ ДБР Херсонської обласної прокуратури Петренко Л.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Вважає, що за зазначений період часу йому нанесено шкоду внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, застосування запобіжного заходу, затримання тощо, яка повинна бути відшкодована на підставі ст. 1176 ЦК України з урахуванням норм спеціального закону - «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Гарантований розмір відшкодування мінімальний з розрахунку повних 128 місяців - 768 000,00 грн. зазначає, що вказана подія змінила його життя, він був безпорадний, принижений. Зі статті в газеті «Гривня» усі його знайомі зрозуміли, що вона про нього, внаслідок чого він був вимушений виправдовуватися та обмежити спілкування з ними. Через інформацію про порушення відносно нього кримінального провадження він не міг влаштуватися на роботу до державних органів чи пов'язану з матеріальним цінностями. Він був позбавлений можливості виїхати за кордон, оскільки у довідках МВС було зазначено про обрання йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Крім того, він був звільнений з органів МВС, в поновленні в органах МВС йому було відмовлено 18.03.2021 р., також він був знятий з квартирного обліку. Не мав можливості надавати належну матеріальну допомогу дитині, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а через кримінальне переслідування його стосунки з матір'ю дитини погіршилися та вони проживають окремо. Враховуючи зазначені обставини, вважає справедливим та достатнім відшкодування завданої шкоди в розмірі 2 304 000,00 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2021 року відкрите провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
13.07.2021 р. від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, яким просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем не подано доказів заподіяння моральної шкоди в розумінні ст. 23 ЦК України. Крім того, казначейська служба не є належним відповідачем, оскільки не несе відповідальності за діяння держави та створених нею органів.
22.07.2021 р. від Херсонської обласної прокуратури надійшли заперечення на позов, відповідно до яких позивач повинний довести не тільки факт реабілітації, а наявність у зв'язку з цим моральної шкоди та її розмір. Заявлений до відшкодування розмір не відповідає засадам розумності, поміркованості та виваженості. Позивачем не доведено, що йому відмовлено у прийомі на роботу, його зняття з квартирного обліку пов'язано з припиненням трудових відносин, а підставою звільнення з органів МВС є притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
23.07.2021 р. представником Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі поданий відзив на позов, в задоволенні якого просить відмовити, зазначаючи про те, що територіальне управління є неналежним відповідачем по справі, оскільки позивачем не зазначено, що шкоду заподіяно ТУ ДБР у м.Мелітополі, яке не несе відповідальність за зобов'язання Держави. Вважає, що позивачем не доведено заподіяння як самої шкоди, так і її розмір, не наведено розрахунок суми шкоди.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.11.2021 р. закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду за суттю в судовому засіданні.
Судове засідання, призначене на 22.01.2022 р. відкладено на 05.04.2022 р. через першу неявку в судове засідання представника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі від якого надійшла заява про відкладення розгляду справи.
4 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 577/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який в подальшому було продовжено.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду та проведення інвентаризації, розгляд справи призначено на 06.06.2024 року.
20.05.2024 р. від представника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі надійшли додаткові пояснення до позову, відповідно до яких безпосередньо досудове розслідування 107 місяців здійснювалося слідчими прокуратури Херсонської області, 12 місяців і лише 12 місяців Херсонським відділом поліції, яке не залучено відповідачем, і лише з 29.03.2019 р. по 24.03.2020 р. Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі, тобто завершальний етап у 9 місяців. Крім того, вважає, що при розрахунку мінімального розміру шкоди треба брати розрахунок величини для обчислення виплат, за рішенням суду, який відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» встановлений у розмірі 1600,00 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.03.2025 р. судом задоволено клопотання сторони позивача, постановлено про повернення до підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 09-25 год. 25.03.2025 р.
В підготовчому засіданні 25.03.2025р. прийнята заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання представника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі про визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою для надання особистих пояснень з приводу заподіяння шкоди, її характеру та ступеню, оскільки позиція позивача чітко викладена у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Підготовче провадження закрито ухвалою від 25.03.2025р., справу призначено до розгляду за суттю на 19.05.2025р.
Судове засідання 19.05.2025р. відкладено через першу неявку представника казначейської служби в судове засідання за відсутністю заяви про розгляд справи у відсутність та відсутністю на початок судового розгляду реєстрації додаткових пояснень представника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі, які ним направлені через Електронний Суд 16.05.2025 р.
20.05.2025р. головуючому передані додаткові пояснення представника Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі, відповідно до яких після повернення справи на додаткове розслідування та її реєстрації в ЄРДР рішення про затримання ОСОБА_1 , повідомлення про підозру, запобіжні заходи, негласні слідчі дії відповідно не приймалися, не вручалися, не обиралися та не здійснювалися. Враховуючи вказане загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом слід вважати 28 місяців 23 дні - з 28.04.2010 р. по 23.03.2015. А з врахуванням ненадання належних доказів на обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди, відсутність обґрунтованого розрахунку сум, визначити мінімально гарантований розмір шкоди, виходячи з Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» за ч.2 ст. 8 у розмірі визначеному абзацем 9 ст. 7 - 1600,00 грн. за кожний місяць, задовольнивши позов частково в розмірі 93 987,10 грн. (1600 грн. Х 58 повних місяців).
В судове засідання 02.06.2025 р. повторно не прибули:
позивач та його представник - про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, матеріали справи містять заяву представника позивача адвоката Риженка Д.О. про розгляд справи у відсутність;
- представник Державної казначейської служби України - про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
За приписами частин 3, 4 ст. 223 ЦПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у відсутність позивача, його представника та представника казначейської служби.
Представники Херсонської обласної прокуратури та Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі в судовому засіданні підтримали свої відзиви, а також додаткові пояснення ТУ ДБР, просили прийняти до уваги невірний обрахунок строку перебування під слідством та судом, а також застосувати мінімальний розмір місячного заробітку для обчислень за судовим рішеннями, встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік».
Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
28.04.2010 р. слідчим СВ Прокуратури Херсонської області винесено постанову про відкриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України (том 1 арк. справи 9). Цього ж дня ОСОБА_1 був затриманий, що підтверджено довідкою про затримання в порядку ст. 115 КПК України (том 1 арк. справи 10).
30.04.2010 р. Комсомольським районним судом м. Херсона винесена постанова про продовження строку тримання під вартою до 08.05.2010 р. (том 1 арк. справи 11).
30.04.2010 р. слідчим СВ Прокуратури Херсонської області винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України (том 1 арк. справи 12).
07.05.2010 р. Комсомольським районним судом м. Херсона винесена постанова про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (том 1 арк. справи 13), яка скасована ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.05.2010р., справу направлено на новий розгляд (том 1 арк. справи 15).
17.05.2010 р. слідчим СВ Прокуратури Херсонської області винесено постанову про відсторонення ОСОБА_1 від посади оперуповноваженого ВБЗПТЛ УМВС України в Херсонській області (том 1 арк. справи 14).
20.05.2010 р. слідчим СВ Прокуратури Херсонської області винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_1 (том 1 арк. справи 62).
20.05.2010 р. Комсомольським районним судом м. Херсона винесена постанова про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд (том 1 арк. справи 17-18).
27.05.2010 р. слідчим СВ Прокуратури Херсонської області винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого за ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України по об'єднаній справі (том 1 арк. справи 21-22).
04.07.2011 р. постановою Суворовського районного суду м. Херсон кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. З ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України повернуто прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування (том 1 арк. справи 23). Зазначена постанова залишена без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30.08.2011 року (том 1 арк. справи 24-25).
12.10.2011 р. постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Херсонської області про закриття кримінальної справи за окремим епізодом, кримінальну справу у частині обвинувачення ОСОБА_1 по 2-х епізодах було закрито, у зв'язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні вказаних злочинів (том 1 арк. справи 26-28).
12.10.2011 р. постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Херсонської області про зміну підстав порушення кримінальної справи змінено підстави порушення кримінальної справи №500048-10 з ч.2 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України (том 1 арк. справи 29-30).
19.07.2012 р. Суворовським районним судом м. Херсона стосовно ОСОБА_1 постановлено обвинувальний вирок та визнано винним за ч.3 ст. 364, ч.2 ст. 190 КК України. 02.10.2012 ухвалою апеляційного суду Херсонської області вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 19.07.2012 щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд (том 1 арк. справи 31-33).
27.06.2013 р. Суворовським районним судом м. Херсона винесено вирок, яким ОСОБА_4 визнано винним за ч. 1 ст. 190 КК України та відповідно до ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності та за ч. 3 ст. 364 КК України ОСОБА_1 виправдано (том 1 арк. справи 34-36).
22.04.2014 ухвалою апеляційного суду Херсонської області вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 27.06.2013 щодо ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд в іншому складі суду (том 1 арк. справи 37-39).
12.01.2015 постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 12.01.2015 р. кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України повернуто прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування (том 1 арк. справи 40-42).
23.03.2015 ухвалою апеляційного суду Херсонської області апеляцію прокурора залишено без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 12.01.2015 про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.364, ч.2 ст.190 КК України на додаткове розслідування - без змін (том 2 арк. справи 43-44).
28.05.2015 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України СВ прокуратури Херсонської області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015230000000143. У графі відомості про особу, якій повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї зазначено: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 арк. справи 45).
Станом на 10.02.2020 р. підслідність у кримінальному провадженні №42015230000000143 від 28.05.2015 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 190 КК України була визначена за Херсонським відділом поліції ГУ НП в Херсонській області, при цьому процесуальне керівництво здійснювалося групою прокурорів Херсонської місцевої прокуратури (том 1 арк. справи 46).
20.03.2020 р. кримінальне провадження надійшло до прокуратури Херсонської області з постановою прокурора про визначення в ньому підслідності за ТУ ДБР, розташованому у м.Мелітополі. Прокурором вивчено матеріали досудового розслідування та в порядку ст. 36 КПК України надано вказівки, а кримінальне провадження 06.04.2020 р. направлено для подальшого розслідування до ТУ ДБР, розташованого у м.Мелітополі, що підтверджено повідомленням прокуратури Херсонської області від 30.04.2020 р. (том 1 арк. справи 47).
13.04.2020 р. вказане кримінальне провадження надійшло до ТУ ДБР у м.Мелітополі, проведення досудового розслідування доручено групі слідчих Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про що вказано у відповіді від 30.04.2020 р. слідчого Першого СВ СУ ТУ ДБР у м.Мелітополі (том 1 арк. справи 48).
04.01.2021 прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Херсонської області кримінальне провадження №42015230000000143 від 28.05.2015 було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
З довідок МВС України для оформлення на роботу та надання в установи іноземних держав за період з 05.11.2015 р. по 06.01.2021 р. вбачається, що ОСОБА_1 є особою стосовно якої прокуратурою Херсонської області розпочате кримінальне провадження, відомості щодо результату розгляду відсутні (том 1 арк. справи 52-54).
Суд не приймає до уваги в якості доказу заподіяння шкоди ксерокопію публікації в невідомій газеті за четвер 2 серпня 2012 року під назвою «Милицейского опера судили за мошенничество», оскільки вона жодним чином не ідентифікується з позивачем ОСОБА_1 (том 1 арк. справи 56).
ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку УМВС від 19.10.2010 р. з липня 2007 року, з якого знятий відповідно до протоколу № 8 від 19.10.2010 р. житлово-побутової комісії УМВС на підставі п.3 ч.2 ст. 40 ЖК України та абз.3 пп.2 п.26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (том 1 арк. справи 57 - лист УМВС України в Херсонській області від 12.03.2021 р.).
18.03.2021 р. ОСОБА_5 повідомлено про відсутність підстав у ліквідаційній комісії УМВС України в Херсонській області щодо скасування наказу УМВС України в Херсонській області № 318 о/с від 26.05.2010 р. у частині його звільнення з органів внутрішніх справ за п.66 (за вчинки, що дискредитують звання рядового та начального складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки підставою для вказаного наказу був наказ УМВС України в Херсонській області від 30.04.2010 № 252 о/с «Про притягнення до дисциплінарного відповідальності працівників УМВС» та відповідно у поновленні на роботі та квартирному обліку з 27.05.2010 р. (арк. справи 58 том 1).
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (частини перша статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода (пункти 4, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) вказано, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 зазначено, що:«у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження розміру моральної шкоди не є достатніми для визначення розміру заподіяної шкоди більшому, ніж мінімально гарантований державою, оскільки звільнення позивача пов'язано з його притягненням до дисциплінарної відповідальності, а зняття з квартирного обліку у зв'язку зі звільненням з органів МВС, доказів відмови у прийнятті на роботу та необхідності виїзду за кордон, позивачем не надано, доказів, що розрив з матір'ю його дитини пов'язаний з його притягненням до кримінальної відповідальності суду не надано, інших доказів, що надають суду можливості встановити розмір заподіяної моральної шкоди, такі, як історії хвороби, документи про проходження реабілітації, свідчення свідків та інші документи суду не надані.
Суд відхиляє аргументи представників відповідачів в судовому засіданні про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Така практика Верховного Суду є сталою та узгоджується із нормами статті 13 Закону».
Також суд не погоджується з доводами про те, що після внесення в ЄРДР фактично було інше кримінальне провадження в якому ОСОБА_1 не пред'являлася підозра, обвинувачення, не поводилися негласні слідчі дії тощо, оскільки якщо за результатами розгляду кримінальної справи відповідно до КПК 1960 року суд постановив рішення про її повернення прокурору для проведення додаткового (нового) розслідування, таке розслідування відповідно до п. 12 розділу XI "Перехідні положення" КПК України має проводитися в порядку та у строки, визначені КПК, і, відповідно, надалі судове провадження цієї справи здійснюватиметься в порядку та у строки, встановлені КПК України, при цьому ОСОБА_1 вважається особою, якій пред'явлено підозру, оскільки за вказаним кримінальним провадженням він був притягнутий як обвинувачений за нормами КПК України 1960 р.
Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).
У зв'язку з наведеним аналізом норм матеріального права, а також враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), суд вказує на те, що стягнення коштів проводиться не з Державного бюджету України, а з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складено 05 червня 2025 року.
Керуючись ст. 12, 13,76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 1 024 000,00 грн. (один мільйон двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус