26.05.2025 Справа №607/6012/25 Провадження №3/607/2746/2025
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №325677 від 11 березня 2025 року, ОСОБА_1 11 березня 2025 року о 01 год. 20 хв. в м.Тернопіль, по вул.15 Квітня, 1, після зупинки транспортного засобу не виконував вимоги п.2.4 б,в ПДР України, на неодноразові зауваження не реагував, законні вимоги працівника поліції виконувати відмовився в категоричній формі. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст..185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст..185 КУпАП не визнав та пояснив, що відомості зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки він належним чином виконував вимоги та розпорядження працівників поліції. Працівники поліції безпідставно звинуватили його у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та проводили огляд його транспортного засобу.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 185 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
З об'єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
При цьому, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 за обставин зазначених у проколі про адміністративне правопорушення, вчинив злісну непокору законній вимозі працівника поліції.
В самому протоколі про адміністративне правопорушення не відображено, яку саме вимогу працівника поліції відмовився виконувати ОСОБА_1 .
На досліджених судом відеозаписах, які містяться на оптичних носіях інформації - DVD-R дисках, зафіксовано процес спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, а також проходження останнім огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі. З відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 поводить себе стримано, громадського порядку не порушує. Жодних активних дій, які б перешкоджали працівникам поліції проводити поверхневу перевірку, не вчиняє.
При цьому, слід зазначити, що невиконання водієм вимог ПДР України є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку (глава 10 КУпАП).
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд, також, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17).
Суд критично оцінює долучений до матеріалів справи рапорт поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП капрала поліції Комарніцького І. від 11 березня 2025 року, оскільки працівник поліції в даному випадку є зацікавленою особою.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4242522 від 11 березня 2025 року не містить відомостей, які підлягають доказуванню в межах даної справи, оскільки містить лише відомості про порушення ОСОБА_1 ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП не знайшов свого підтвердження під час розгляду матеріалів адміністративної справи в суді, а тому провадження в даній справі необхідно закрити у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.221, 247 п.1, 283, 284 КУпАП, суд, -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяТ. Я. Багрій