Справа № 570/1606/24
Номер провадження 2/570/116/2025
06 червня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.
позивачки ОСОБА_1
представника позивачки - адвоката Лук'янчук В.
представника відповідача МО України (в режимі відеоконференції) Москаленка А.
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Власюка П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування особи на утриманні загиблого на дату загибелі, -
Покликаючись на те, що позивачка проживала з ОСОБА_6 без шлюбу, перебувала на його утриманні, а після загибелі останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 вона претендує на отримання від держави одноразової грошової допомоги, то позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом. Просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт проживання позивачки з ОСОБА_6 без шлюбу у період з жовтня 2019 року по 12.12.2022 року; та встановити факт перебування позивачки на утриманні військовослужбовця ОСОБА_7 на дату загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Провадження у справі було відкрито 18.04.2024 р., справа призначена до підготовчого судового засідання на 24.05.2024 р., 23.07.2024 р., 05.09.2024 р., 07.10.2024 р., 06.11.2024 р., 02.12.2024 р.
Були заявлені клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про допит свідків, про долучення письмових доказів, які судом задоволені.
08.10.2024 р. був поданий позов в новій редакції.
Справа призначалася до судового розгляду на 15.01.2025 р., 17.02.2025 р., 02.04.2025 р., 11.04.2025 р., 02.05.2025 р., 29.05.2025 р.
В судовому засіданні позивачка підтримала позов. Пояснила суду, що з жовтня 2019 року стала проживати однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_6 в с. Дуби Рівненського району Рівненської області. Вони вдвох придбали квартиру, зареєструвавши за кожним право власності на майно по 1/2 частині; вели спільне господарство. Після мобілізації ОСОБА_7 вона отримувала від нього грошові перекази. У відпустки ОСОБА_8 приїздив до неї, вони разом проводили час. Після загибелі ОСОБА_7 вона отримала його особисті речі. Зважаючи на це просить встановити факти, зазначені у позові.
Представник позивачки вважає, що наявні підстави для задоволення позову. Позивачка має право на отримання від держави одноразової грошової допомоги, вона зверталася до МО України з відповідною заявою. Її документи були розглянуті, але при цьому було запропоновано подати додаткові докази. Тому позивачка звернулася до суду з позовом з метою встановлення певних юридичних фактів. Вже перед дебатами представник позивачки зазначила, що встановлення зазначених фактів їм необхідно для реалізації спадкових прав, оскільки постановою Рівненського апеляційного суду від 22.05.2025 року було скасоване рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28.02.2025 року у справі 570/2752/23 та визнано недійсним заповіт, що був посвідчений від імені ОСОБА_7 на користь позивачки. Як на підтвердження підстав для задоволення позову подала суду постанову ВС від 05.02.2025 року у справі 120/17960/23 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, згідно якої підтверджується позиція, що встановлення факту проживання жінки та чоловіка без шлюбу є підставою для виплати позивачці одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Представник відповідача МО України позов не визнав. Подав відзив. Зазначає, що мета встановлення факту, що має юридичне значення, визначає конкретний предмет доказування, який має свої відмінності залежно від мети. Тобто, мета визначає юридичний характеру факту. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Суд вправі встановлювати лише факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Виходячи із зазначеної позивачем мети, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон) в редакції на момент дати смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що зазначена у свідоцтві про смерть ОСОБА_9 , мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця.
Зазначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, є вичерпним та розширенню не підлягає.
Також для цілей виплати одноразової грошової допомоги статтею 16-1 Закону чітко визначено, що утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї загиблого (померлого), коло яких визначено законом (частина 4 цієї ж статті), які перебували на їх утриманні (були на повному утриманні померлого або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом для існування).
Таким чином, умовами для можливості задоволення позову є встановлення судом існування одночасно двох фактів: 1) належність позивача до переліку непрацездатних членів сім'ї загиблого (померлого), коло яких визначено законом; 2) перебування на утриманні загиблого (померлого).
Згідно частини 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до числа непрацездатних членів сім'ї відносяться: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Зазначений перелік непрацездатних членів сім'ї загиблого (померлого) є вичерпним та розширенню не підлягає.
Позивачка не належить до жодної з осіб з вказаного вище переліку непрацездатних членів сім'ї загиблого.
Аналогічні висновки про те, що законодавством в сфері пенсійного забезпечення не передбачено право на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, містяться в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.03.2017 р.
З приводу другої умови - перебування на утриманні, слід зазначити про таке. Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування. Таким чином, предметом доказування є обставини, які підтверджують отримання позивачем від ОСОБА_9 допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування. Однак, оскільки встановлена відсутність першої умови для можливості встановлення факту перебування на утриманні (належність позивача до переліку непрацездатних членів сім'ї загиблого), то наявність другої умови встановлювати немає необхідності. З огляду на зазначене слід прийти до висновку, що вимоги позивача про встановлення фактів проживання однією сім'єю та перебування на утриманні у ОСОБА_9 , в межах визначеної у позові мети, не підлягають задоволенню, оскільки встановлення таких фактів не створює підстав для набуття позивачем статусу однієї з осіб згідно переліку, наведеного у статті 16-1 Закону, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Також додав, що МО країни не може бути відповідачем у цій категорії справ, а тому це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо наданої представником позивачки постанови ВС від 05.02.2025 року у справі 120/17960/23 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, то зазначає, що МО України підготувало та надіслало до ВРП скарги на суддів, які ухвалили зазначене рішення, позаяк таке рішення вносить суттєвий дисбаланс у сталу судову практику, нівелює визначений порядок застосування законодавства.
Відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на розгляд справи жодного разу не з'явилися. Подали суду відзив. Зазначають про те, що позивачка зловживає своїми процесуальними правами, не залучаючи їх до судових справ, які проводяться судами за її позовними заявами. В своєму позові ОСОБА_3 зазначає, що вона є непрацюючою пенсіонеркою та що будь-яких доходів на момент смерті ОСОБА_7 не отримувала, на підтвердження чого надала пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , копію трудової книжки, довідку ОК-5 та ОК-7, платіжні інструкції. З поданих документів вбачається: згідно запису № 4 від 30 січня 2020 року, зазначеного в трудовій книжці, яка надана позивачем до позовної заяви, остання звільнилася з роботи за власним бажанням; згідно пенсійного посвідчення ОСОБА_3 вказано вид пенсії за вислугою років, а не за віком; згідно довідки ОК-5 та ОК-7 надані доходи, які слугували для нарахування пенсії за вислугу років станом на 2020 рік. Довідки про отримання доходів на період загибелі ОСОБА_9 (12.12.2022 рік) ОСОБА_3 не надано. Згідно паспорта громадянина України, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій на час виходу на пенсію за вислугою років було 43 роки.
Отже, з наданих доказів слідує, що позивачка, звільняючись з роботи за власним бажанням, мала належне матеріальне забезпечення, не потребувала відповідного утримання від сторонніх осіб, оскільки на момент звільнення мала щомісячний дохід в розмірі понад 11000 грн., про який суд не повідомила. На час загибелі батька відповідачів позивачці ОСОБА_3 виповнилося 45 років, вона мала та має на сьогодні задовільний стан здоров'я, з позовом до інших осіб (батьків, дітей) щодо її утримання не зверталася, не була та не є особою з інвалідністю. Ще одним підтвердженням задовільного матеріального стану ОСОБА_3 слугує договір купівлі-продажу квартири від 27.02.2020 року, наданий позивачкою до справи щодо набуття останньою у власність частини квартири в АДРЕСА_1 .
На спростування голослівних, нічим непідтверджених доводів ОСОБА_3 в її позові, повідомляють суд, що син загиблого ОСОБА_9 , - ОСОБА_5 отримав сповіщення про загибель батька, який разом з своєю мамою, колишньою дружиною загиблого ОСОБА_12 , і провів захоронення тіла ОСОБА_9 . Дана обставина стверджується сповіщенням сім'ї, довідкою Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 06.01.2023, лікарським свідоцтвом про смерть №7599, довідкою про причину смерті №7599, довідкою Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області №155 від 27.12.2022 для отримання допомоги на поховання. ОСОБА_12 отримала допомогу від Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області на виготовлення, доставку, встановлення пам'ятника батькові ОСОБА_9 , які реалізувала на відповідні цілі. Додали довідку Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 23.09.2024 року №1394/01-17/24; квитанцію №757538; замовлення №1 від 20.11.2023 року; акт №1 від 22.04.2024.
Що ж до наданих позивачкою платіжних інструкцій про переказ Ярошиком А.І. на ім'я ОСОБА_3 грошових коштів, про які остання зазначає як кошти, надані на постійній основі для утримання ОСОБА_1 , то відповідачі зазначають, що ОСОБА_9 мав боргові зобов'язання перед банківськими установами, що підтверджено претензією кредитора щодо повернення спадкоємцями загиблого 111 770 грн., яка доведена відповідачам до відома приватним нотаріусом, яким заведена спадкова справа щодо майна спадкодавця.
ОСОБА_3 , порушуючи питання перед судом щодо встановлення факту, що має юридичне значення, зазначає, що факт проживання однією сім'єю з батьком відповідачів та перебування на повному його утриманні на дату загибелі необхідний для отримання останньою грошової допомоги у зв'язку із його загибеллю. ОСОБА_3 покликається на Постанову Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та зазначає, що позивач має право отримати вказану допомогу, однак в супереч тому, що їх подружні відносини не зареєстровані у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, вона змушена звернутись в судовому порядку для встановлення факту спільного проживання. Твердження позивачки, що у відповідності ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, не заслуговують на увагу суду, оскільки вищезазначена норма матеріального права впливає лише на майно, набуте ними за час спільного проживання, а ст. 91,76 СК України надає лише право на утримання. Поряд з цим, згідно ч.1 ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'ять років до часу відкриття спадщини. До кола спадкоємців першої черги цивільна дружина, на відміну пережившого одного із подружжя, не відноситься, що просять врахувати при ухваленні рішення у справі. Звертають увагу суду, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 27.02.2020 року в АДРЕСА_1 , квартира придбана ОСОБА_9 та ОСОБА_3 та належить їм на праві спільної часткової власності, по її частини кожному. У розумінні Глави 26 ЦК України, суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади, а за змістом ст.1333-1335 ЦК України, заповіт має право укласти фізична особа та визначити спадкоємця (спадкоємців) на власний розсуд. Виходячи з вищевикладеного, наявність укладеного спільного договору купівлі-продажу, та наявності заповіту ніяким чином не підтверджує (встановлює) факту спільного проживання цих осіб, тим більше наявності у них прав та обов'язків як подружжя.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Відповідачі погоджуються з позивачкою щодо її посилання на ст.161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Однак, що ж до визначення поняття один із подружжя слід зазначити про таке.
Відповідно до Закону № 1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. Згідно ч.ч.1, 2 ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу, не є підставою виникнення у них прав та обов'язків подружжя, оскільки лише у відповідності ст.36 СК України, саме шлюб, є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Порушуючи питання, позивачка зазначає, що у зв'язку із проживанням однією сім'єю з ОСОБА_9 та перебування на його повному утриманні, ОСОБА_3 та як утриманка має право на отримання одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 . Звертають увагу суду, що відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» яка діяла на дату загибелі ОСОБА_9 зазначено: установити, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб » право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Згідно ч. 4 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ст.31).
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Дзеркальні відображення вищезазначених норм містяться в Законі України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Відповідно до п.1 ч.2 вищезазначеного Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» умови призначення пенсії за віком , мають особи право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхуванн я», до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
З аналізу вищезазначених нами норм матеріального права випливає, що в розумінні статей Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» - право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Виходячи з вище зазначених норм права в сфері пенсійного забезпечення, не передбачено права на перехід на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Враховуючи викладене, факти, які просить встановити ОСОБА_3 з врахуванням вимог, які діяли на момент загибелі батька, та чинного на день розгляду справи законодавства, не може тягти за собою правових наслідків у вигляді можливості переходу заявника на пенсію по втраті годувальника, оскільки позивачка не відноситься до кола осіб, що мають право на отримання такої пенсії.
Тому позовні вимоги, заявлені позивачкою, не можуть бути задоволені судом, оскільки від встановлення такого факту не залежить виникнення у ОСОБА_3 права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, що в свою чергу унеможливлює отримання ОСОБА_3 грошової допомоги внаслідок загибелі батька відповідачів, що визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Додатково зазначають, що цивільна дружина не набуває прав та обов'язків пережившого одного із подружжя, а зі змісту мети встановлення даних фактів (отримання допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця) даний факт не породжує для заявниці юридичні наслідки, від яких залежить виникнення, зміна або припинення її особистих чи майнових прав, оскільки право на отримання пенсії у разі втрати годувальника належить непрацездатним членам сім'ї, до яких позивачка не належить (оскільки перелік непрацездатних членів сім'ї є вичерпним та розширенню не підлягає) тим більше остання не має права на отримання пенсії по втраті годувальника, у розумінні ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
За наведеного просять відмовити у задоволенні позову, судові витрати стягнути з позивачки на їх користь.
Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Власюк П. позов не визнав. Пояснив суду, що обґрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 викладені у відзиві на позовну заяву, які підтримує у повному обсязі. Представник подав суду письмовий виклад судових дебатів, де викладена правова позиція сторони. Якщо стисло, то згідно до норм матеріального права, зокрема, ст.161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної станом на час загибелі ОСОБА_7 , чітко визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Зазначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги є вичерпним. ОСОБА_3 не є особою, яка входить до переліку зазначених осіб, тому вона не має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Умовою встановлення факту, який породжує юридичні наслідки, є те, що згідно із законом такі факти мають породити юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі 277/442/23 суд вправі встановити лише факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такі, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Встановлення судом факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_9 не надасть позивачці статусу дружини, оскільки відповідно до ч.1 ст. 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюються на підставі шлюбу - добровільного союзу чоловіка та жінки, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до вимог ст. 36 Сімейного кодексу саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Тому проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Щодо статусу утриманця, які зазначені у ст.161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Згідно ч. 4 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ст.31). Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до п.1 ч.2 вищезазначеного Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» умови призначення пенсії за віком, мають особи право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
З аналізу вищезазначених нами норм матеріального права випливає, що в розумінні статей Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» - право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Окремо зазначає, що в якості обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на наявність нотаріального посвідченого 04.08.2022 заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 .
Проте, 22 травня 2025 року постановою Рівненського апеляційного суду у справі №570/2752/23 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яким Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 лютого 2025 року у справі №570/2752/23 скасовано. Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 , приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Товтин Світлана Вікторівна про визнання заповіту недійсним задоволено. Визнано недійсним заповіт від четвертого серпня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Товтин Світланою Вікторівною, зареєстрований в реєстрі під № 839, складений від імені ОСОБА_13 щодо спадкування на користь ОСОБА_3 .
Крім того, Позивач ОСОБА_3 у своєму позові про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування особи на утриманні загиблого на дату загибелі, як на доказ обґрунтування своїх позовних вимог про обставини встановлені рішенням суду у адміністративній справі, посилається на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №460/14894/23 яким:
-визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ненадання відповіді та копій документів для позивача ОСОБА_3 , необхідних для призначення та отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень, як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_9 у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
-зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визначені документи в пункті 10 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року для призначення та отримання частини одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 гривень, як члену сім'ї (дружині без реєстрації шлюбу) загиблого ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Проте, 27.01.2025 Ухвалою колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/14894/23 та відкрито апеляційне провадження.
Даною ухвалою одночасно зупинено дію рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі №460/14894/23 та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Решта доказів, які зазначені у позовній, заяві ніяким чином не підтверджують факту проживання однією сім'єю та перебування позивачки на утриманні у загиблого ОСОБА_9 .
Тому у задоволенні позову просить відмовити.
Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_8 на розгляд справи не з'явився. Подали суду заяву, згідно якої просять справу розглядати без їх участі. Зазначають, що не володіють інформацією щодо обставин, про які зазначає позивачка.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Обставини, встановлені при розгляді справи.
Позивачка та ОСОБА_8 стали проживати разом з жовтня 2019 року в с. Дуби Рівненського району Рівненської області.
Свідок ОСОБА_14 надала суду показання про те, що позивачка та ОСОБА_8 придбали нерухомість в с. Дуби Рівненського району Рівненської області, стали там проживати. Свідок проживає по сусідству, приходила до них у гості. Позивачка та ОСОБА_8 спілкувалися як чоловік і жінка. Вони спільно зробили ремонт. Щодо того, чи був у них спільний бюджет, пояснити не може.
Свідок ОСОБА_15 надала суду показання про те, що позивачка та ОСОБА_8 жили як сім'я. вони тримали свійських тварин.
ІНФОРМАЦІЯ_9 під час виконання бойового завдання в районі РОП «БРАМА», населений пункт Бахмут Донецької області, загинув солдат ОСОБА_9 , водій 2 зенітно-ракетного відділення зенітно ракетного взводу НОМЕР_2 стрілецького батальйону, військова частина НОМЕР_3 .
Позиція сторін.
Позивачка зазначає, що з жовтня 2019 року стала проживати однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_6 в с. Дуби Рівненського району Рівненської області. Вони вдвох придбали квартиру, зареєструвавши за кожним право власності на майно по 1/2 частині; вели спільне господарство. Між ними панувало почуття любові. Після мобілізації ОСОБА_7 до лав ЗСУ вона отримувала від нього грошові перекази, які були джерелом її доходів. У відпустки ОСОБА_8 приїздив до неї, вони разом проводили час. Після загибелі ОСОБА_7 вона отримала його особисті речі. За наведеного вважає, що наявні підстави для встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме, встановлення факту проживання позивачки з ОСОБА_6 без шлюбу у період з жовтня 2019 року по 12.12.2022 року; та встановлення факту перебування позивачки на утриманні військовослужбовця ОСОБА_7 на дату загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 . З урахуванням пояснень представника позивачки, ці факти необхідні для отримання одноразової грошової допомоги, та для оформлення спадкових прав. Про останню підставу для встановлення такого факту було заявлено перед судовими дебатами.
Відповідачі та їх представники заперечують щодо задоволення позову. Зазначають, що відповідно до абзацу 2 пункту 3 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Виходячи із зазначеної позивачем мети що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час дати смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що зазначена у свідоцтві про смерть ОСОБА_9 , мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця. Зазначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, є вичерпним та розширенню не підлягає. Встановлення фактів, про які просить позивачка, не призведе до набуття нею соціально-правового статусу батьків, одного із подружжя, дитини чи утриманця загиблого (померлого) військовослужбовця. За наведеного просять відмовити у задоволенні позову.
Положення законодавства.
Умовою встановлення факту який породжує юридичні наслідки є те, що згідно із законом, такі факти мають породити юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.
Мета встановлення факту визначає конкретний предмет доказування, який має свої відмінності залежно від мети. Тобто, мета визначає юридичний характеру факту. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Суд вправі встановлювати лише факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі 277/442/23, суд вправі встановити лише факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такі, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав (пункт 81 постанови).
Єдиною метою встановлення юридичних фактів проживання однією сім'єю та перебування на утриманні позивачка визначила необхідністю визначення за нею соціально-правового статусу, необхідного для отримання одноразової грошової допомоги від Міністерства оборони України у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_9 .
Згідно частини 3 статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Перед судовими дебатами представник позивачки заявила про те, що встановлення зазначених фактів необхідні для реалізації спадкових прав позивачки.
Але письмову заяву з цього приводу вона не подала, копія такої заяви не була завчасно надіслана сторонам, щоб останні мали змогу висловити свою правову позицію.
Тому суд не може прийняти до уваги зазначену заяву представника позивачки.
Надалі, відповідно до абзацу 2 пункту 3 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Виходячи із зазначеної позивачем мети, звертають увагу суду на те, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що зазначена у свідоцтві про смерть ОСОБА_9 , мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця.
Зазначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, є вичерпним та розширенню не підлягає.
Встановлення фактів, про які просить позивачка, не призведе до набуття нею соціально- правового статусу батьків, одного із подружжя, дитини чи утриманця загиблого (померлого) військовослужбовця.
Ужите в зазначеній нормі Закону поняття «подружжя» складається з «чоловіка» та «дружини». За частиною 1 статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини 1 статті 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини другої статті 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану (відповідні висновки з даного питання викладені у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №809/1346/17, копія додається).
Також для цілей виплати одноразової грошової допомоги статтею 16-1 Закону чітко визначено, що утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї загиблого (померлого), коло яких визначено законом (частина 4 цієї ж статті), які перебували на їх утриманні (були на повному утриманні померлого або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом для існування).
Таким чином, умовами для можливості задоволення позову є встановлення судом існування одночасно двох фактів:
1) належність позивача до переліку непрацездатних членів сім'ї загиблого (померлого), коло яких визначено законом;
2) перебування на утриманні загиблого (померлого).
Згідно частини 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до числа непрацездатних членів сім'ї відносяться:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Зазначений перелік непрацездатних членів сім'ї загиблого (померлого) є вичерпним та розширенню не підлягає.
Позивачка не належить до жодної з осіб з зазначеного вище переліку непрацездатних членів сім'ї загиблого.
Аналогічні висновки про те, що законодавством в сфері пенсійного забезпечення не передбачено право на пенсію по втраті годувальника чоловіка/жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, містяться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.03.2017 року, справа №668/11395/15-ц.
З приводу другої позовної вимоги - встановлення факту перебування на утриманні, то суд зазначає наступне.
Щодо статусу утриманця, які зазначені у ст.161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Згідно ч. 4 ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ст.31).
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до п.1ч.2 вищезазначеного Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» умови призначення пенсії за віком, мають особи право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Висновки суду.
Як зазначається у постанові ВП ВС від 20.06.2023 року у справі № 554/10517/16-ц (п.7.47) Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.
З огляду на встановлені при розгляді справи обставини суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про встановлення фактів проживання однією сім'єю та перебування на утриманні у ОСОБА_9 , в межах визначеної у позові мети, не підлягають задоволенню, оскільки встановлення таких фактів не створює підстав для набуття позивачкою статусу однієї з осіб згідно переліку, наведеного у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
З аналізу вищезазначених нами норм матеріального права випливає, що в розумінні статей Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» - право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі.
Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Як на підтвердження підстав для задоволення позову представник позивачки подала суду постанову ВС від 05.02.2025 року у справі 120/17960/23 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, згідно якої підтверджується позиція, що встановлення факту проживання жінки та чоловіка без шлюбу є підставою для виплати позивачці одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Але зазначена постанова не містить правових висновків щодо застосування відповідних норм права.
За наведеного відсутні підстави для встановлення факту проживання позивачки з ОСОБА_6 без шлюбу у період з жовтня 2019 року по 12.12.2022 року. Виходячи з першого, відсутні підстави й для встановлення факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_9 .
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на зазначене суд не вбачає за необхідне надавати відповіді на аргументи сторін щодо того, чи спрямовувалися кошти від ОСОБА_7 , які отримувала позивачка, на її потреби чи на погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями перед банківськими установами; чи мала позивачка інші доходи окрім пенсії; чи зловживала вона процесуальними правами при зверненні до суду з різними позовами, і при цьому не залучала до участі у справі дітей ОСОБА_9 ; щодо складання заповіту на ім'я позивачки та придбання ними майна, наявність спільних фотографій як докази проживання жінки та чоловіка без шлюбу.
Судові витрати.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
При подачі позову позивачкою був сплачений судовий збір.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судові витрати покладаються на позивачку.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та перебування особи на утриманні загиблого на дату загибелі - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканка АДРЕСА_2 ).
Представник позивачки: адвокат Лук'янчук Вікторія Сергіївна (вул. вул. Словацького, 4/6, м. Рівне, 33028).
Відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168).
Відповідач: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , мешканець АДРЕСА_3 ).
Представник відповідача: адвокат Власюк Павло Онуфрійович (вул.Соборна, 56, а/с 255, м.Рівне, 33025).
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , мешканець АДРЕСА_3 ).
Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ).
Суддя Красовський О.О.