м. Миколаїв
06 червня 2025 р.справа № 400/1963/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачіввідповідач 1: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, відповідач 2: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач 1 або ТУ ДСА України в Миколаївській області) та Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2 або ДСА України), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дiї ТУ ДСА України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати позивачці суддівської винагороди за перiод з 1 сiчня 2025 р. до 28 лютого 2025 р. включно, обчисленнi виходячи з розмiру "прожиткового мінімуму для працездатних осiб, який застосовується для визначення базового розмiру посадового окладу суддi з l сiчня" - 2 102 грн.
2) зобов'язати ТУ ДСА України в Миколаївській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачці за перiод з 01 сiчня 2025 р. до 28 лютого 2025 р. включно, виходячи з базового розмiру посадового окладу суддi 30 прожиткових мінімумів для працездатних осiб, розмiр якого на 1 сiчня 2025 р. складає 3 028 грн. з урахуванням надбавки за вислугу poків вiд посадового окладу, регiонального коефіцієнту, з утриманням з цих сум передбачених законом податкiв та обов'язкових платежiв при ix виплатi.
3) зобов'язати ДСА України здiйснити фiнансування ТУ ДСА України в Миколаївській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рiшень судiв на користь суддiв, коштiв для проведення виплати позивачці недоплаченої суддiвської винагороди за перiод з 1 сiчня 2025 р. до 28 лютого 2025 р. включно.
Позовна заява містить клопотання про витребування від ТУ ДСА України в Миколаївській області доказів, а також клопотання про допуск до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.
На обґрунтування своїх вимог позивачка пояснила, що працює на посаді судді Центрального районного суду м. Миколаєва. В січні і лютому 2025 р. ТУ ДСА України в Миколаївській області нараховувало та виплатило позивачці суддівську винагороду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 р. в розмірі 2 102 грн. Позивачка вважає, що застосування ТУ ДСА України в Миколаївській області такої розрахункової величини суперечить Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порушує гарантії незалежності судді, так як при нарахуванні суддівської винагороди слід застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 р. і який Законом України "Про державний бюджет України на 2025 рік" закріплено на рівні 3 028 грн.
Відповідач 1 подав відзив, в якому позов не визнав. Свою позицію аргументував тим, що для визначення розміру суддівської винагороди позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн. не має підстав, так як Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" окремо для суддів визначена така розрахункова величина, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", який складає 2 102 грн. і саме виходячи з цього показника ТУ ДСА України в Миколаївській області повинно розраховувати суддівську винагороду позивачки. За наявності правової норми, яка окремо для суддів визначає розмір прожиткового мінімуму, відповідач 1 не вправі не виконувати її приписи.
Відповідач 2 відзив не подав, ухвали суду про відкриття провадження в даній справі та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті отримані ними в особистому кабінеті системи "Електронний суд".
Будь-яких клопотань з приводу розгляду справи від відповідача 2 також не надходило.
Як передбачено ст. 159 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачем 2 відзиву в даній справі, як визнання ним позову.
Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача 2.
Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
При відкритті провадження у справі, суд відмовив у задоволенні клопотання позивачки про витребування доказів.
В судове засідання представники сторін не з'явились, позивачка клопотала про розгляд справи без її участі.
Відповідно до си. 205 ч. 9 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
На підставі наведеної норми, суд розглянув справу в письмовому провадженні.
Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 135 ч. 2, 3 п. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає визначення розміру суддівської винагороди у конкретному цифровому виразі, а лише закріплює порядок її розрахунку.
Так, суддівська винагорода складається з 2 елементів - посадового окладу і 4 видів доплат. В свою чергу, посадовий оклад розраховується в кількості прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ст. 1 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Конкретний розмір прожиткового мінімуму встановлюється на кожен рік законом про державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що в 2025 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 р. для працездатних осіб складає 3 028 грн.
Одночасно, цим же Законом для суддів введено окремий прожитковий мінімум, а саме "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня", який складає 2 102 грн., що є меншим показником порівняно із загальним прожитковим мінімумом для всіх інших працездатних осіб.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду визначає в прожиткових мінімумах для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Запроваджена Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" така категорія як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня", в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" відсутня.
Стаття 135 ч. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, будь-які інші нормативні акти, в тому числі і закони про державний бюджет на відповідний рік, не можуть змінювати як сам порядок розрахунку суддівської винагороди, так і окремі складові елементи цього порядку, в тому числі передбачену законом розрахункову величину у виді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, підміняючи її будь-якою іншою розрахунковою величиною.
Суд наголошує, що статус судді є конституційним і як Конституцією України, так і Законом України "Про судоустрій і статус суддів" запроваджена низка гарантій, які забезпечують незалежність судді, невід'ємною складовою частиною якої є належне матеріальне забезпечення як працюючих суддів, так і суддів у відставці.
Суд розцінює наявність в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" чітко визначеного алгоритму розрахунку суддівської винагороди, невід'ємним складовим елементом якого є така дефініція, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року", як одну з таких гарантій.
Для розрахунку розміру суддівської винагороди позивачки слід брати до уваги виключно той показник, який передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", як єдиним нормативним актом, який може визначати розмір суддівської винагороди, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено на рівні 3 028 грн.
Позивачка просить суд зобов'язати ТУ ДСА України в Миколаївській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду з урахуванням надбавки за вислугу poків та регiонального коефіцієнту, але в той же час не наводить будь-яких обґрунтувань того, що відповідачем 1 допущено порушення порядку нарахування суддівської винагороди в цій частині - як слідує із змісту заяв по суті справи, спору щодо наявності у позивачки права на отримання таких доплати не існує.
Що стосується питання утримання з суддівської винагороди податків і обов'язкових платежів, то правовідносини у сфері оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть змінюватись судовим рішенням - утримання податків та обов'язкових платежів є обов'язком ТУ ДСА України в Миколаївській області в силу приписів цього кодексу, а не в силу рішення суду.
Також не підлягають задоволенню вимога про зобов'язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Миколаївській області для виплати позивачці суддівської винагороди в належному розмірі, так як вона стосується не вирішення спору, а лежить у сфері виконання рішення суду. Крім того, слід врахувати, що питання фінансування не входить до предмету доказування в даній справі, так як як позивачка, так і відповідач 1 не надали доказів того, що виплата суддівської винагороди у меншому розмірі обумовлена саме недостатком коштів.
Статтею 371 ч. 1 п. 2 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Так як судом не вирішувалась вимога про стягнення з відповідачів суддівської винагороди та не визначався розмір такого стягнення, підстави для допущення рішення суду до негайного виконання відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось, так як учасники справи не подали доказів їх понесення.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 26299835) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дiї Територіального управлiння Державної судової адмiнiстрації України в Миколаївській областi, які полягають у нарахуванні та виплаті суддi Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 суддівської винагороди за перiод з l сiчня 2025 р. до 28 лютого 2025 р. включно, обчисленої виходячи з розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб, який застосовується для визначення базового розмiру посадового окладу суддi з l сiчня - 2 102 грн.
3. Зобов'язати Територіальне управлiння Державної судової адмiнiстрації України в Миколаївській областi (вул. Олексія Вадатурського, 14, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 26299835) здійснити нарахування та виплату суддi Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за перiод з l сiчня 2025 р. до 28 лютого 2025 р. включно, виходячи з базового розмiру посадового окладу суддi 30 прожиткових мінімумів для працездатних осiб, розмiр якого на 1 сiчня 2025 р. складає 3 028 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз