Справа №534/1188/25
Провадження №1-в/534/38/25
09 травня 2025 року місто Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами призначеного вироком,
встановив:
До Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання призначеного вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.04.2021 у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, посилаючись на те, що основне покарання у виді 4 років позбавлення волі він відбув, однак з 05.01.2024 і по теперішній час він відбуває додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки на обліку Кременчуцького МС філії ДЦ «Центр пробації». Зазначає, що на даний час він відбув строку додаткового покарання та протягом відбування покарання до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, працевлаштований та має позитивну характеристику.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, посилаючись на її необгурнтованість та безпідставність.
В судовому засіданні ОСОБА_4 заяву підтримав повністю та просив її задовольнити.
Представник Кременчуцького МС філії ДЦ"Центр пробації" в судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали заяви судом встановлено наступне.
Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.04.2021 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 05.10.2023 ОСОБА_4 було звільнено від подальшого відбування основного покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.04.2021 на невідбутий строк 01 рік 11 місяців 15 днів позбавлення волі, із залишенням додаткового покарання.
Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Крім цього, у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» зазначено, що звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 Кримінального кодексу України. Так, в пункті 5 вказаної постанови зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, яка зазначена у ч.3 ст.81, ч.4 ст.82 та ч.3 ст.107 КК України. Також у пункті 7 вказаної постанови зазначено, що згідно з ч.1 ст. 81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При умовно-достроковому звільненні від відбування основного покарання засудженого, щодо якого було застосовано додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою.
За час відбування основного покарання ОСОБА_4 довів своє прагнення до виправлення, у зв'язку з чим до нього застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 01 рік 11 місяців 15 днів. В той же час судом було прийнято рішення про залишення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати серед іншого питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Нормою ч. 1 ст. 81 КК України визначено, що особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбування засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
Крім цього, відповідно до п. п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002, звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
У п. 17 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що слід ретельно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Суд виходить із того, що позбавлення права керувати транспортними засобами є різновидом позбавлення права займатися певною діяльністю, а відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України, вчинене засудженим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до тяжких.
Вчинений засудженим ОСОБА_4 злочин є необережним, разом з тим, згідно вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області, порушення правил безпеки дорожнього руху було допущено ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння.
Також суд враховує, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.
Відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років. Строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.
Тобто, на переконання суду, в силу вимог ч.3 ст. 55 КПК України, строк призначеного ОСОБА_4 додаткового покарання починає обчислюватися з моменту відбуття основного покарання, тобто з 05.10.2023 року.
Аналізуючи вищезазначені положення ОСОБА_4 на момент звернення до суду з клопотанням до суду не набув права бути звільненим умово-достроково від відбування додаткового покарання.
В свою чергу, засудженим ОСОБА_4 жодним чином не доведено та не надано ґрунтовних доказів того, що він своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення та можливість знову керувати транспортними засобами, доказів, що ОСОБА_4 в даний час працює, а також про те, що засуджений не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності суду надано не було.
Відповідно до ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Таким чином звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в даному випадку, нівелює мету кримінального покарання, оскільки таке звільнення жодним чином не слугуватиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як це передбачено ч. 2 ст. 50 КК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами слід відмовити, оскільки жодним чином не доведено та не надано ґрунтовних доказів того, що він своєю поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення і його вимоги грунтуються на законі.
На підставі викладеного та керуючись ст.78 КК України, ст.ст. 370,371,372,537,539 КПК України, суд,
В клопотанні ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами призначеного вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.04.2021 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1