Справа №534/394/25
Провадження №2/534/141/25
03 червня 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю секретаря судового засідання Савченко Я.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживача,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача, в якому прохає визнати незаконним та скасувати п.п.1.4.1 п. 1.4, 5.3 , у яких встановлюється процентна ставка та регулюється способи її застосування, відповідно до договору від 17.02.2024 укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 та викласти п.п.1.41 п.1.4 у якому встановлюється процентна ставка та регулюються способи її застосування, відповідно до договору від 17.02.2024 укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 за №18177-02/2024 відповідно до вимог п. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у розмірі 1%.
Заявлені вимоги мотивує тим, що 17 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та нею, було укладено договір № 18177-02/2024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передало їй грошові кошти у розмірі 17400 грн. (п.1.1) на строк 100 днів (п.1.2) з виплатою процентів у розмірі 2.5% на день (пп. 1.4.1 п.1.4). Вважає пп. 1.4.1 п. 1.4, 5.3 укладеного договору такими, що не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.
Відповідно до п.11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» законодавець дав поняття споживчого кредиту, чітко зазначивши що «споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника. Нею укладався кредит як фізичною особою, для власних потреб, а не на підприємницьку діяльність, про що було заявлено відповідачу. Таким чином, між нею та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», було укладено споживчий кредитний договір, з усіма ознаками визначеними законом. Так само, як споживчий договір і сприймав відповідач по справі, оскільки при складенні проекту договору, саме відповідач розробив і надав для підпису договір, ним було посилання саме на закон України «Про споживче кредитування», що саме відображене в п. 4.1.7, п. 4.3.4. Посилання відповідача на Закон України «Про споживче кредитування» є свідченням умислу відповідача на укладення саме договору споживчого кредитування. Таким чином, на цей договір повинні поширюватися всі вимоги Закону України «Про споживче кредитування».
Так, пп. 1.4.1 п. 1.4 укладеного договору передбачена процентна ставка в розмірі 2,5% в день. Також в п. 5.3 цього договору зазначається, що у випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів нараховується пеня у розмірі 0,2 % від суми заборгованості. Вважає ці пункти незаконними (нікчемними), та такими що не відповідають чинному законодавству з наступних підстав. В ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» «Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача» наданий механізм розрахунку реальної ленної процентної ставки. Так у п. 4 зазначеної статті вказано: що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
При чому, у п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої з цієї статті, яка не може перевищувати 1 %. Дані доповнення були прийняті до Закону № 3498-IХ від 22.11.2023, і були чинними та діяли на момент укладення договору.
Таким чином, зазначає, що відповідач по справі, скористувавшись необізнаністю, ввів її в оману та запропонував процентну ставку, яка не відповідала вимогам закону.
Ухвалою суду від 20.03.2025 вказана справа прийнята до провадження з призначенням справи до судового розгляду.
04.04.2025 від представника третьої особи ТОВ «ЄАПБ» надійшли письмові пояснення, згідно яких зазначають, що Паспортом кредиту та укладеним Кредитним договором/Договором Позики передбачені всі фінансові зобов'язання Позичальника, тобто до відома Позичальника у необхідному обсязі була доведена передбачена законом інформація щодо умов кредитування. Зі змісту оскаржуваного Договору та додатків до нього вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими, до них внесене не було, не містять вони і будь-яких інших несправедливих умов. Інформація надана Первісним кредитором з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Позичальник ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісних кредиторів.
Позичальник вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від Первісного кредитора, тобто Позичальник самостійно для себе визначив необхідний для нього обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Первісним кредитором в договірні відносини на умовах визначених Правилами. Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» вказує, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо Сторони електронного договору мали змогу ознайомитись з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним, в т.ч умов. Ніяких застережень або зауважень з боку Позичальника, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору та додатками до нього під час укладення та підписання договору не подано. Отже, оскаржуваний Договір було підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов договору. Тобто, під час укладення спірного договору не було порушено Закон України «Про захист прав споживачів» з підстав наведених в позовній заяві.
03.06.2025 сторони в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. У справі наявні заяви про розгляд справи у їх відсутність.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши приєднані до справи матеріали, судом встановлено, що 17 лютого 2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18177 02/2024.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону Відповідача, про що свідчить п. 8 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п.п. 3.3. п.3 Кредитного договору Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно.
Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Кредитного договору, для отримання кредиту Клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме - Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). Приймаючи умови Кредитного Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися (п.п. 7.6 п.7 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.4 п.1.4.1 за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована, процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у п. 1.2 договору, тобто до 26.05.2024.
24.06.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 24062024 у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24062024 від 24.06.2024 заборгованість боржника ОСОБА_1 складає 50025 грн.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченістаттею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України«Про споживчекредитування» (далі також - Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України № 1734-VIII.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кошти, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.
У пункті 7 паспорту споживчого кредитування зазначається, що ОСОБА_1 підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних нею умов кредитування, про що поставлено підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
Щодо визнання незаконним та скасування п.п. 1.4.1, п. 1.4, 5.3 договору договору щодо процентної ставки, суд зауважує, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, (ч.ч.1,2 ст.1056-1 ЦК України).
Відповідно до п. 1.4 п.1.4.1 за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована, процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного у п. 1.2 договору, тобто до 26.05.2024.
Стосовно доводів позивачки в частині того, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, суд зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п'ятою.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до договору укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 дата його укладання 17.02.2024, тобто у період перших 120 днів від дня набрання законної сили ЗУ « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а відповідно, відсотки які підлягають нарахуванню складають 2,5%, що відповідає як умовам кредитного договору так і ЗУ « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг ».
При цьому в подальшому до закінчення дії договору відсотки повинні були нараховані у розмірі 1,5 %. Однак на з'ясування вказаних обставин суду не було надано відповідного розрахунку суми заборгованості, тобто не можливо встановити, яким чином ОСОБА_1 були нараховані проценти за користування кредитом.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод праву на справедливий суд.
Згідно з приписами ч. 12 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.
Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.
Отже, ненадання споживачу визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Суд звертає увагу, що споживач не скористлась правом вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення.
Крім того, позивач також не скористалась передбаченим у п.4.3.3 кредитного договору правом протягом 14 днів після укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин, в тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
Відповідно до положень, закріплених у пункті 2 частини першої, частинах другій та шостій статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Враховуючи те, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача про введення її в оману, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з цих підстав.
Однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в суду немає правових підстав для задоволення позову.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-94цс13 від 25 грудня 2013 року.
Отже, суд не вбачає підстав для визнання п.1.4.1 п. 1.4, 53 договору № 18177-02/2024 від 17.02.2024 незаконним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підписавши кредитний договір, позивач погодилась з усіма умовами, і з будь-якими заявами протягом 2024 року до Товариства про внесення змін до умов договору, які вважала несправедливими, не зверталася.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а у позові відмовлено, з відповідача судовий збір та судові витрати позивача не стягуються.
На підставі викладеного та статей 6, 11, 16, 203, 204, 215-235, 627, 638 ЦК України, ст.10, 12, 81,141, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» про захист прав споживача - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Повне ім'я відповідача:Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Фафненс Груп», ЄДРПОУ 44022416, м. Київ, вул. Фізкультури, 30в.
Суддя Т.О.Куц