Справа № 945/1848/24
Провадження № 2-п/489/32/25
Ухвала
Іменем України
06 червня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Костюченка Г.С.,
із секретарем судових засідань - Савковою К.А.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни про перегляд заочного рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряна Ярославівна звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2025 року по справі № 945/1848/24.
Мотивуючи вимоги тим, що жодних повідомлень про розгляд вказаної справи відповідач не отримував, відповідно не міг бути присутнім у жодному судовому засіданні.
Про існування рішення суду відповідач дізнався лише 07.05.2025 у за стосунку «Дія».
При винесенні заочного рішення по справі № 945/1848/24 судом не було повно з'ясовано усіх фактичних обставин справи, не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Представник відповідача посилається на те, що судом в основу рішення в тому числі покладено факт наявності заборгованості у розмірі 41515 грн. 00 коп., хоча зазначена сума нарахована без достатніх правових підстав.
Відповідно до письмової заяви представника заявника, просила розглянути заяву за її відсутності.
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 27.05.2025 заява представника відповідача прийнята до розгляду.
03 червня 2025 на адресу суду надійшли письмові заперечення представник позивача, зазначав наступне.
Неотриманням стороною по справі кореспонденції, направленою за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/9836/18.
Так, сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням відповідачем, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
На виконання умов договору про споживчий кредит № 100548283 від 16.08.2021 року позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 000,00 грн
Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією №31185718, згідно якої 16.08.2021 року здійснено успішний переказ грошових коштів на карту № НОМЕР_1 , яка зазначена позичальником в договорі, у сумі 5 000,00 грн.
Твердження Відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що Відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об'єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Звертаємо увагу, що ні первісний кредитор, ні Позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність».
Разом з тим, Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Крім того, такі відомості становлять банківську таємницю, що унеможливлює їх отримання безпосередньо Позивачем Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Відповідач вказує на неотримання кредитних коштів- проте доказів цьому не надає.
Відповідач не надав жодної виписки по своїх карткових рахунках на підтвердження обставин ненадходження грошових коштів на рахунок Відповідача за укладеним Договором або сплати заборгованості за Договором в іншому розмірі Отже, підсумовуючи вищевикладене, позивачем були надані достатні та допустимі докази щодо укладення договору та перерахування коштів за ним.
Виходячи з викладеного, вбачається, що відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. В тому числі, Відповідач не був позбавлений можливості відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення кредитора в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно з цим договором та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.
Проте, у вказаний строк відповідач від договору не відмовлявся, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору. Доказів звернення до Кредитодавця відповідач до суду також не надав.
У 5 розділі Договору про споживчий кредит міститься застереження наступного змісту: Позичальник підтверджує, що до укладання Договору уважно ознайомився з текстом Кредитного договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України.
Дане застереження засвідчене особистим електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором, що беззаперечно підтверджує факт ознайомлення відповідача з усіма умовами та Правилами отримання та користування кредитними коштами. До позовної заяви надано розрахунки заборгованості, з яких вбачається за який період нараховується заборгованість та за якою відсотковою ставкою (відповідно до визначеного пункту кредитного договору).
Дана інформація детально відображена безпосередньо в розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Коллект Центр». Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника, а саме: відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» вбачається нарахування відсотків відповідно до п. 1.5.2 та нарахування відсотків відповідно до п.1.6 у розмірі 5,00% ( з урахуванням п.2.3.1.1 та п. 2.3.1.2 договору на підставі проведеної та погодженої сторонами пролонгації).
Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувались саме в такому розмірі, тож відповідно нарахування було проведено на підставі погоджених умов договору.
Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2023 року по справі №199/7014/20 Велика Палата Верховного Суду чітко роз'яснила, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Окрім того, правові висновки щодо застосування відповідної норми права вже викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 і від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.
Відповідно до пункту 91 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».
Підсумовуючи вищевикладене, із врахуванням п. 4,2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані відсотки після спливу строку кредитування повинні бути стягнуті на рахунок позивача на підставі погоджених умов договору, в тому числі про пролонгацію строку кредитування.
Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається період нарахування процентів за відсотковою ставкою відповідно до п. 1.5.2 Договору, в подальшому нарахування процентів було продовжено на підставі п. 1.6 та п. 2.3.1.2 Договору, тобто відбулася пролонгація на стандартних умовах, оскільки сплат від Позичальника не надходило. Вказана заборгованість підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками заборгованості, та є чинною та такою, що не спростована Відповідачем.
Виходячи з чого, вбачається, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі, нараховано відсотки в межах дії даного Договору з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та строку нарахування процентів.
В тому числі, слід зазначити, що в паспорті споживчого кредиту наявне застереження наступного змісту: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. зокрема у випадку продовження споживачем (позичальником) строку кредитування згідно п.2.3 Договору В такому разі паспорт споживчого кредиту не оновлюється.
Всі інші доводи представника відповідача є нічим іншим як непогодженням з позовними вимогами, без належного правового обґрунтування, з урахуванням визначеності правомірності правочину. Додатково зазначаємо, що ТОВ «Коллект Центр» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до Боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору факторингу.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику.
З урахуванням вищевикладеного представник позивача просив відмовити в задоволенні заяви про скасування заочного рішення та перегляд справи. Також, просив суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
20 лютого 2025 року заочним рішенням Інгульського (Ленінського) районного суду міста Миколаєва у справі № 945/1848/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором про споживчий кредит № 100548283 від 16.08.2021 станом на 01.08.2024 в розмірі 41 515,00 грн. (сорок одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 00 копійок), яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5 000,00 грн., заборгованості за відсотками - 36 515,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
26 травня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряна Ярославівназвернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Інгульського (Ленінського) районного суду міста Миколаєва від 20 лютого 2025 року у справі № 945/1848/24.
Відповідно до ч. 3 ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
За таких обставин наявні підстави для поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення.
Згідно з ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
З урахуванням зазначених обставин ухвалою судді Костюченка Г.С. Інгульського (Ленінського) районного суду м.Миколаєва від 30.09.2024 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. (а.с. 53).
Копія зазначеної ухвали суду, позовної заяви з додатками було направлено відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.55).
Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком 28.01.2025 із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 63), відповідно до поштового трекінгу зазначене поштове відправлення здійснено 19.11.2024 що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.
В зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання призначене на 09.12.2024, судом було відкладено засідання на іншу дату, а саме 20.02.2025 та направлено судові повістки відповідачу на його електронну адресу, а також повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 57, 58,59,60,61,62).
В судове засідання призначене на 20.02.2025 відповідач не з'явився.
Таким чином, судом не порушено вимог процесуального закону, що належного повідомлення сторони по справі про час та місце судового розгляду справи.
20 лютого 2025 року заочним рішенням Інгульського (Ленінського) районного суду міста Миколаєва у справі № 945/1848/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволено частково. Вирішено: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором про споживчий кредит № 100548283 від 16.08.2021 станом на 01.08.2024 в розмірі 41 515,00 грн. (сорок одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 00 копійок), яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5 000,00 грн., заборгованості за відсотками - 36 515,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Можливість ухвалення заочного рішення слугує попередженням відповідачеві, який ухиляється від явки до суду.
Не з'явившись на судове засідання, відповідач добровільно обмежує себе у використанні процесуальних прав на надання суду доказів, на висловлення заперечень проти позову, виключає свою участь у дослідженні доказів під час судового засідання (постанова ВС України від 9 листопада 2021 року справа № 214/5505/16).
Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак, з заяви відповідача про перегляд заочного рішення не вбачається надання доказів із зазначенням поважності причин його неявки. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61- 22315сво18) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що «доктрина venire contra factump roprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
В той час коли у відповідності встановлених норм цивільно-процесуального законодавства, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За загальних засад змагальності цивільного процесу сторони повинні, як правило, у суді першої інстанції повідомити усі доводи, що мають вирішальне значення для правильного розгляду спору судом, а також надати усі наявні докази, що стосуються такого спору, саме у суді першої інстанції. На переконання Верховного Суду, забезпечення дотримання меж реалізації сторонами їх процесуальних прав та обов'язків не призведе до порушення принципу рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права, а сприятиме забезпеченню добросовісного використання сторонами наданих їм законом прав та обов'язків (постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 760/14479/13-ц (провадження № 61-1715ск18).
Згідно з ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених умов, тобто, не лише встановлення поважності причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Частиною 3 статті 287 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
В даному випадку, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення суд дійшов до висновку, що сукупність підстав необхідних для скасування заочного рішення відсутня.
Так відповідачі повідомлялися судом про розгляд справи належним чином, відповідно до вимог ЦПК України, відповідач, його представник не надали суду жодного аргументу щодо обставин справи, доказів які б впливали на правильне її вирішення.
З огляду на викладене, суд вважає що підстави для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду відсутні та заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 287-288 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни про перегляд заочного рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Роз'яснити, що заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ст. ст. 354-356 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Г.С. Костюченко
Повний текст судового рішення складено «06» червня 2025.