Справа № 487/4624/23
Провадження № 2-с/487/65/25
04.06.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бартошук Валерії Олександрівни про скасування судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 15.08.2023 у цивільній справі № 487/4624/23 за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 боргу за спожиту теплову енергію
07.05.2025 до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява адвоката Бартошук В.О. в інтересах ОСОБА_1 , в якій вона просить скасувати судовий, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва від 15.08.2023 у справі № 487/4624/23 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 13 034,01 грн., суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13,91 грн., трьох відсотків річних в сумі 2,73 грн. та судового збору у розмірі 268,40 грн.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що Заводським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» боргу за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 13 034,01 грн., суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13,91 грн., трьох відсотків річних в сумі 2,73 грн. та судового збору у розмірі 268,40 грн. Проте зазначений судовий наказ заявник вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки квартира АДРЕСА_2 , де надавалися послуги з постачання теплової енергії, відноситься до комунальної власності та ОСОБА_1 лише має зареєстроване місце проживання у ній, проте з січня 2008 року не проживає у даній квартирі, та як наслідок, не користується будь-якими комунальними послугами. Крім того представник заявника вказала, що ОСОБА_1 з 16.04.2022 призваний у Збройні Сили України.
Суд, дослідивши подану заяву та додані до неї документи, дійшов до такого висновку.
Як встановлено у судовому засіданні за заявою ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» 15.08.2023 Заводським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» боргу за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 за період з 2021 року по 2023 рік у розмірі 13 034,01 грн., суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13,91 грн., трьох відсотків річних в сумі 2,73 грн. та судового збору у розмірі 268,40 грн.
Згідно з відомостями Державного архіву Миколаївської області від 21.03.2025 № А-345/03-06 квартира АДРЕСА_2 була надана для заселення ОСОБА_2 та членам її родини згідно з рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів від 25.10.1985 № 808.
Крім того згідно з копією повідомлення Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 19.02.2025 № 4218/10.01-08/10/2/25 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади.
Відповідно до наданих копій документів до заяви про скасування судового наказу, а саме договору оренди квартири від 01.01.2008 та додаткової угоди № 2 до договору оренди квартири від 01.01.2008 вбачається, що з 01.01.2008 року до 01.01.2026 року ОСОБА_1 винаймає квартиру АДРЕСА_3 .
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно він зобов'язаний здійснювати витрати на управління, утримання та збереження такого майна.
Згідно з ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов'язки. Обов'язок сплатити вартість послуг за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій випливає з самого факту користування цими послугами.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК) ( 1618-15 ), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК) (1618-15), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК)). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Частиною 3 статті 171 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, враховуючи, що боржник не проживає у спірній квартирі, не отримував від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» послуг теплопостачання та не споживав їх, неможливість надання належної оцінки судом даним обставинам в межах наказного провадження, суд доходить до висновку про наявність між сторонами спору про право, який має вирішуватися в межах позовного провадження, а тому заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 170, 171 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бартошук Валерії Олександрівни про скасування судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 15.08.2023 у цивільній справі № 487/4624/23 за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 боргу за спожиту теплову енергію - задовольнити.
Судовий наказ від 15.08.2023 у цивільній справі № 487/4624/23 (провадження 2-н/487/910/23) за заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 боргу за спожиту теплову енергію - скасувати.
Роз'яснити, що заявник (стягувач) має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Боброва