06.06.25 Справа № 469/229/25
2-а/469/11/25
06 червня 2025 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про cкасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 10 березня 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову № 194 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20 лютого 2025 року, посилаючись на її необґрунтованість та невідповідність вимогам діючого законодавства.
Позивач зазначав, що він з 14 квітня 2005 року перебуває на війському обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 та зарахований в запас; з початком повномасштабного вторгнення РВ на територію України через ІНФОРМАЦІЯ_3 оновив свої військово-обліково дані та пройшов військову лікарську комісію; згідно з протоколом ВЛК №221 від 26 грудня 2023 року, його визнано придатним довійськової служби. Станом на 21 грудня 2023 року на підставі абз.4 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він отримав право на відстрочку від призову на військову службу на військову службу під час мобілізації, про що зроблено відмітку у Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного 1 відділу МРТЦК та СП № 000374. 06 березня 2025 року представниками патрульної поліції йому повідомлено про те, що він перебуває у розшуку як такий, що ухиляється від мобілізаці, після чого він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де йому було вручено постанову №194 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20 лютого 2025 року про накладення стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн., ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 .
Згідно з постановою, 13 лютого 2025 року о 16.00 год. під час перевірки облікових даних виявлено, що ОСОБА_1 не з'явився по повістці на вимогу уповноваженої особи до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вважає, що постанова ухвалена неповноважною особою, оскільки повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені ст.235 КУпАП, наділені виключно керівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а начальники структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 таких повноважень не мають. У оскаржуваній постанові не зазначено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 виконував обов'язки керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 під час розгляду справи відносно нього. Відповідачем не наведено належних та допустимих доказів умисного вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме того факту, що він отримав повістку та умисно не з'явився на вимогу.
Також позивач просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на звернення до суду щодо захисту порушених прав та поновити строк на звернення з адміністративним позовом до суду в зв'язку з пропущенням цього строку з поважних причин (справа про адміністративне правопорушення розглядалась без його участі, про наявність оскаржуваної постанови він дізнався випадково 06 березня 2025 року від працівників патрульної поліції, які повідомили йому про те, що він перебуває у розшуку, як такий, що ухиляється від мобілізації; оскаржувану постанову він отримав 06 березня 2025 року безпосередньо у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .
19 березня 2025 року ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 строк оскарження постанови; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за адміністративним позовом; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін.
Розгляд справи відповідно до вимог ст. 257 КАС України проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача Шайнога О.В. просив постанову № 194 від 20 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП залишити без змін, а адміністративний позов без задоволення, посилаючись на те, що у відповідності до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративне стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вважає, що постанова винесена без порушення діючого законодавства згідно з вимогами ст.235 КУпАП.
Встановлені судом обставини з посиланням на докази, що їх підтверджують
13 лютого 2025 року інструктор ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) молодший сержант ОСОБА_3 склав щодо ОСОБА_1 протокол № 56 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, на підставі якого 20 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 194 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000,00 грн.
За текстом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 13 лютого 2024 року о 16.00 год. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з'явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим порушив Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в період дії особливого періоду.
Щодо повноважень особи, яка склала постанову
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
На підставі ч.ч.7, 8 ст.1 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Положення про центри рекрутингу, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрів рекрутингу координується та спрямовується Міністерством оборони України.
Відповідно до абз.1-3 пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі -Положення, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На підставі абз.6 п.12 Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_8 є ІНФОРМАЦІЯ_9 , а його керівник уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені ст.235 КУпАП.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/22225/21.
Щодо відповідності постанови вимогам КУпАП
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст.279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
На підставі ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова органу (посадової особи) по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Зазначених вимог особою, що прийняла оскаржувану постанову, не виконано, зокрема, не з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винен позивач у його вчиненні.
Так, частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, зокрема, обов"язок громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Частина третя статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює, зокрема, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:
1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;
3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
4) місце, день і час явки за викликом;
5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;
6) реєстраційний номер повістки;
7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо позивача посадовою особою відповідача не встановлено факт складення та направлення відповідачем позивачеві повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 відповідно до вимог вказаного законодавства, дату та спосіб отримання повістки позивачем та встановлені нею строк та місце явки за викликом.
При розгляді цієї справи судом відповідачем не надано доказів зазначених обставин, а також доказів неявки позивача за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_10 у вказаний нею строк.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підставі з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність КУпАП.
Таким чином, відповідачем не доведено факт складення, направлення та вручення позивачеві повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також факт неявки позивача за викликом у встановлені повісткою строки та місце.
Відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані вимоги Конституції України та КУпАП, у зв"язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0.2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 виклала правову позицію про обов"язковість сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, який становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_5 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн., сплачений при зверненні до суду у зв'язку із оскарженням постанови.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., тобто надлишково сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн..
Згідно із п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин сума надлишково сплаченого позивачем судового збору в розмірі 605,60 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 271, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про cкасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову № 194 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20 лютого 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн..
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 605,60 грн..
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму надлишково сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. відповідно до квитанції 9372-1362-6995-7698 від10 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: