Справа № 467/785/25
1-кп/467/102/25
06.06.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12025152130000014, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2025 року,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
05 червня 2025 року прокурор направив до суду обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, яким висунув ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 309, ч.ч.1,2 ст. 307 КК України.
У зв'язку із цим, прокурор клопотав і про продовження до шістдесяти діб строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, яких ОСОБА_4 має дотримуватись на підставі ухвали слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2025 року, як то, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та місця роботи та утримувати від спілкування із свідками із цього кримінального провадження.
Попередньо прокурор зілався на висунення ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину та дійсність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду з огляду на міру покарання, передбачену санкціями інкримінованих статей; незаконно впливати і чинити тиск на свідка з метою зміни останнім своїх показань; продовжити кримінальне правопорушення, оскільки досудовим розслідуванням установлено, що вчинювані злочини не були спонтанними, а навпаки, чітко спланованими, а сама злочинна діяльність ОСОБА_4 була припинена завдяки поліції.
З урахуванням такого, прокурор просив забезпечити кримінальне провадження у спосіб, що запропонований в внесеному ним клопотанні.
Позиція учасників провадження
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні погодився на розгляд унесеного прокурором клопотання за відсутності свого захисника і не заперечував проти продовження строку дії покладених на нього обов'язків.
Захисник обвинуваченого у підготовче судове засідання не з'явився, у той час, як про його дату, час і місце був сповіщений належно, заяв і клопотань до суду не направляв.
Мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання
Суд, проаналізувавши вказані прокурором доводи і мотиви, з'ясувавши позицію обвинуваченого, з урахуванням положень КПК України, що регламентують вирішення питань щодо запобіжних заходів, проаналізувавши у системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення для вирішення порушеного перед ним питання, обговоривши доцільність/недоцільність продовження дії визначених законом обов'язків на даний час, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, установив таке.
Ухвалою слідчого судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2025 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 121 120,00 грн. та покладенням ряду обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України на строк до 06 червня 2026 року.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
За змістом ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Безпосередню мету застосування запобіжного заходу визначено у ч.1 ст. 177 КПК України, як забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж для застосування запобіжного заходу є: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та 2) наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті ( ч.2 ст. 177 КПК України).
У цьому провадженні суд: 1) зважає на висунення ОСОБА_4 у встановленому законом порядку обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину та 2) наявність ризиків, установлених п.п.1,3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду, незаконно вплинути на свідка та продовжити вчиняти правопорушення.
Отже, суд установив реальну підставу для застосування запобіжного заходу і, крім наявності ризиків, на підставі наявних у нього матеріалів у сукупності оцінює, у тому числі, й обставини, визначені п.п. 1-12 ст. 178 КПК України: факт висунення у цьому провадженні обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим; його молодий вік і задовільний стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й відсутність утриманців; відсутність постійного місця роботи та навчання; репутацію обвинуваченого; його майновий стан; відсутність судимостей; відсутність даних про порушення умов раніше застосованого запобіжного заходу; відсутність даних про повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; відсутність даних про спричинену майнову шкоду, а так само й ризик продовжити чи повторити протиправну поведінку.
При цьому, суд враховує, що клопотання про застосування запобіжного заходу (продовження строку дії запобіжного заходу/обов'язків) внесене у відповідності до положень ч.1 ст. 184 КПК України та містить у собі відомості із числа визначених п.п.1-7 ч.1 ст. 184 вказаного Кодексу, у тому числі й стосовно виконання вимог частини другою цієї правової норми.
Одночасно під час розгляду клопотання згідно із ч.1 ст. 194 КПК України прокурор довів, а суд установив: 1) факт висунення обвинувачення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 цього ж Кодексу, так само 3) недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання таким ризикам.
А за правилом ч.5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Самі ж обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців ( ч.7 ст. 194 КПК України).
В той же час, положення Глави 18 КПК України регулюють порядок застосування запобіжних заходів на стадії досудового розслідування та судового провадження і передбачають можливість продовження дії таких запобіжних заходів як тримання під вартою (на стадії досудового та стадії судового розгляду), домашнього арешту та дію обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Продовження дії інших запобіжних заходів, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, законом не передбачено. Вказані запобіжні заходи діють протягом всього кримінального провадження (досудового, судового), до моменту їх припинення за встановлених законом обставин.
Тобто, строк дії запобіжного заходу у виді застави під час кримінального провадження (досудового розслідування, судового провадження) КПК України не обмежений, що свідчить про те, продовженню підлягають тільки обов'язки визначені п.п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а не сам запобіжний захід.
Щодо продовження дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 судовим рішенням, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд уповноважений зобов'язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду чи іншого органу державної влади, а також виконувати один або і кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Зміст зазначеної норми свідчить про те, що законодавець визначив, що зобов'язання прибувати за кожною вимогою до уповноваженого органу є складовою запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, та зберігається за обвинуваченим весь час протягом дії запобіжного заходу, у зв'язку з чим не потребує продовження, а тому клопотання прокурора у частині продовження строку дії обов'язку прибувати до суду строком до 60 днів не підлягає до задоволення.
Як наслідок, цей обов'язок з'являтись на кожну вимогу покладається судом в силу того, що обвинувачений наразі вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави, тобто такий захід, який не пов'язаний з утриманням під вартою.
Тому суд вирішує питання в частині продовження лише тих обов'язків, які регламентовані п.п. 1-9 ч.5 ст. 194 КПК України.
Отже, за наслідками такого, суд вважає доведеними обставини, визначені п.п.1-3 ч.3 ст. 132 КПК України, а саме: ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування запобіжного заходу; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи; може бути досягнута мета забезпечення кримінального провадження, що дає йому підстави прийняти рішення про задоволення внесеного прокурором клопотання.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-179, 193, 194, 369-372, 376 КПК, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Зобов'язати ОСОБА_4 у строк до 01 серпня 2025 року:
1)не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду та/або прокурора ;
2)повідомляти суд та/або прокурора про зміну місця свого проживання та/або роботи;
3)утриматися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, обвинуваченому ОСОБА_4 , що якщо він не з'явиться за викликом до Арбузинського районного суду Миколаївської області без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інший покладений на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язок, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.
Суддя ОСОБА_5