Справа № 466/2078/25
Провадження № 2/466/1666/25
03 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Зими І.Є.
секретаря судового засідання Васичник М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,-
04.03.2025 року, ПАТ «Страхова група «ТАС» звернулось до Шевченківського районного суду м. Львова з заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування шкоди, в розмірі 24 755 грн. 44 коп., та судовий збір.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 03.10.2023 року, о 13:20 год., у м. Львові, на перехресті вулиць Шевченка та Ковча, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: «WARTBURG», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , та т/з «SKODA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ІП " Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед". На момент дорожньо-транспортної пригоди діяв Договір добровільного страхування транспорту «ПРАВИЛЬНЕ КАСКО» № FA-00286304 від 15.06.2023 року. Страхувальник своєчасно звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про настання події від 04.10.2023 року та заявою на виплату страхового відшкодування від 06.10.2023 року.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2023 року по справі про адміністративне правопорушення №466/10820/23, відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату суми страхового відшкодування на користь власника пошкодженого транспортного засобу «SKODA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 56 917 грн. 34 коп.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «WARTBURG», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ СК "Альфа-Гарант" полісом обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AT3632052, у зв'язку з чим ТДВ СК "Альфа-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 32 161 грн. 90 коп., згідно долученої до матеріалів справи, платіжної інструкції №40926 від 20.11.2023 року. Отже, згідно вказаного вище позивач отримав право вимоги на таке відшкодування. Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач позивачу складає: 56 917 грн. 34 коп. - 42 814 грн. 00 коп. = 24 755 (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 44. На підставі вищенаведеного, позивач звернувся до суду про відшкодування відповідачем збитків в порядку регресу.
Ухвалою суду від 07.03.2025 року справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзиву на позовну заяву.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки. За загальним правилом, згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що 03.10.2023 року , о 13:20 год. , у м. Львові, на перехресті вулиць Шевченка та Ковча, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: «WARTBURG», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , та т/з «SKODA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ІП " Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед".
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.11.2023 року по справі про адміністративне правопорушення №466/10820/23, відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «WARTBURG», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в Т ДВ СК "Альфа-Гарант" полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AT3632052, у зв'язку з чим ТДВ СК "Альфа-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 32 161 грн. 90 коп., згідно долученої до матеріалів справи, платіжної інструкції №40926 від 20.11.2023 року. Розмір страхового відшкодування з урахування норм ст. ст. 12, 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач позивачу складає: 56 917 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 34 коп. - 42 814 (сорок дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 00 коп., = 24 755 (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 44.
Різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить: 24 755 грн. 44 коп. Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього. На підставі вищенаведеного, позивач звернувся до суду про відшкодування відповідачем збитків в порядку регресу.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 33.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП доведена та доказуванню не підлягає. Стверджується постановою суду від 01.11.2023 року, про визнання винуватим ОСОБА_1 , зокрема останнім подано заяву про визнання своєї винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с.4)
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
ПАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату суми страхового відшкодування на користь власника пошкодженого транспортного засобу «SKODA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 56 917 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 34 коп. що підтверджується платіжною інструкцією №368509 від 10.10.2023 року.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля «WARTBURG», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ СК "Альфа-Гарант" полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AT3632052, у зв'язку з чим ТДВ СК "Альфа-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 32 161 (тридцять дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 90 коп., згідно платіжної інструкції №40926 від 20.11.2023 року.
Оскільки розміру страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування не вистачає для повного відшкодування шкоди, то АТ «СК «ТАС» було проведено оплату за Договором страхування. На підставі страхового акту № 19784/01/923 від 09.10.2023 року та розрахунку суми страхового відшкодування. АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату суми страхового відшкодування на користь власника пошкодженого транспортного засобу «SKODA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 56 917 грн.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У постанові від 01 липни 2020 року у справі № 420/998/18, проваджений № 61- 11714св19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).
Оскільки сума сплаченого страхового відшкодування страховиком потерпілої сторони перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування страховиком винуватця ДТП, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між сплаченим страховим відшкодуванням за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням, відшкодованим страховиком винуватця ДТП.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, згідно вказаного вище позивач отримав право вимоги на таке відшкодування. Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач позивачу складає 24 755.44 грн., тому позов є обґрунтованим та підлягаючий задоволенню.
Згідно з ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, суд ,-
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» завдані збитки в порядку регресу в розмірі 24 755.44 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 44 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 3 028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень ) сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариства «Страхова група «ТАС», ЄДРПОУ:30115243, місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, буд.65.(Проспект Берестейський).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 .
Суддя І. Є. Зима