Справа № 372/2083/25
Провадження № 2-а-57/25
21 травня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Рабчуна Р.О.,
за участю секретаря Редька Н.Н.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
18 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від адвоката Ющенко Олександри Олександрівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , до Обухівського районного суду Київської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.04.2025 року постановою № 764 ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач) за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП гр. ОСОБА_1 (надалі - позивач) було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. за відсутність при ньому військово-облікового документа у період проведення мобілізації та/або під час дії правового режиму воєнного стану - як у паперовій, так і в електронній формі.
Зазначена постанова була вручена позивачу 11.04.2025 року, після отримання ним смс-сповіщення від відповідача про готовність постанови та її результатів. Постанову вважає незаконною, оскільки при її складенні були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме - оскаржувана постанова не містить жодних посилань та доказів на порушення; при винесенні постанови не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відсутній їх опис.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
16.05.2025 року через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача до Обухівського районного суду Київської області надійшло клопотання про долучення доказів по справі. Крім того, в своєму клопотанні представник відповідача, щодо вимог зазначених в позові заперечив в повному обсязі та просив суд відмовити задоволенні позову з огляду на таке, що відповідно до ч. 6 ст. 22 ЗУ № 3543-ХІІ у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. У зв'язку з викладеним представник відповідача вважає постанову, винесену за ч. 3 ст. 210 КУпАП, законною та обґрунтованою.
20.05.2025 року через підсистему «Електронний Суд» від представника позивача до Обухівського районного суду надійшли додаткові пояснення в яких, щодо клопотання представника відповідача заперечила в повному обсязі, вимоги заявлені в позові підтримала та просила суд їх задовольнити.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив не надав, про час та місце судових засідань був повідомлений у встановленому законом порядку, через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі в якому просив суд відмовити в задоволені позову.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 27 березня 2025 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 було складено протокол № 281 про адміністративне правопорушення за яким 27.03.2025 року о 15 год. 00 хв. було виявлено адміністративне правопорушення, а саме військовозобов'язаний ОСОБА_1 , не мав при собі військово-обліковий документ у період проведення мобілізації та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, у паперовому чи електронному вигляді, чим порушив правила військового обліку, а саме пункт 10-1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів" постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів", чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Складений протокол містить зазначення дати розгляду справи про адміністративне правопорушення - 27.03.2025 о 15:00 год. Разом із цим у протоколі наявний підпис особи, стосовно якої його складено, а також відомості про отримання нею другого примірника. Крім того, у протоколі викладено пояснення особи, з яких вбачається, що вона відмовилася сплачувати штраф, мотивуючи це наявністю військово-облікового документа в мобільному застосунку «Резерв+».
03 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення та складено постанову № 764 від 03.04.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у якій встановлено, що 27 березня року о 15 год. 00 хв. в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено правопорушення, а саме гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав при собі військово-облікового документ у період проведення мобілізації та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, у паперовому чи електронному вигляді, чим порушив правила військового обліку, а саме - підпункт 10-1 пункт 1 Додатку 2 "Правил військового обліку призовників. військовозобов?язаних та резервістів" до постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022р., чим вчинив порушення частини 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та тягне за собою накладання штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п?ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На розгляді справи ОСОБА_4 був присутній та надав пояснення, що військово-обліковий документ він має в електронному варіанті, про що він повідомив особу, яка складала протокол про адміністративне правопорушення. На розгляд справи ОСОБА_4 надав роздрукований електронний військово-обліковий документ та зазначив, що у листопаді 2023 року отримав направлення для проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) з метою збору та подачі документів на отримання військово-облікового документа у паперовому вигляді. Після отримання результатів ВЛК він написав заяву на оскарження ВЛК, що триває до теперішнього часу та на разі перебуває на стадії оскарження результатів ВЛК в судовому порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП визначено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме пункт 10-1 Додатку 2 "Правила військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів" постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р. "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року Про часткову мобілізацію було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
З мотивувальної частину тексту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач сам особисто з'явився до відповідача та було встановлено його особу.
Наявність військово-облікового документу в електронному вигляді підтверджує факт перебування позивача на військовому обліку.
Таким чином відповідачем не були з'ясовані всі істотні обставини справи, які мали значення для вирішення даної справи, зокрема факт знаходження даної особи на військовому обліку та наявність військово-облікового документу в електронній формі (у тому числі роздрукованого).
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Слід зазначити, що закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Також, у примітці до ст. 210 КУпАП зазначено, що положення ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо його неналежного повідомлення про розгляд справи, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Постанова, також не містить жодних посилань на будь-які докази, які б могли підтвердити те, що у ОСОБА_1 , дійсно не було військово-облікового документа або відомості щодо нього були відсутні у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або вони не могли бути шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 , не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення суду не надано.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 року рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд зауважує, що вимоги позивача щодо визнання протиправною постанови є безпідставними, оскільки, по-перше, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вправі розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення через свого керівника, і по-друге, такий спосіб захисту як визнання протиправними дій та рішення під час оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності частиною третьою статті 286 КАС України не передбачений.
Отже, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 9, ч. 3 ст. 210, 235, 247, 251, 252, 254, 256, 280, 283, 286 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 77, 79, 118, 122, 123, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 764 від 03.04.2025 про адміністративне правопорушення та накладення штрафу у розмірі 17000 грн. на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.06.2025 року.
Суддя Р.О. Рабчун